вкл. 13 січня 2015. Опубліковано в Гончарство України

11 січня 2015 року

пішов із життя гончар, майстер глиняної пластики,

член Національної спілки художників України,

заслужений майстер народної творчості України

Борис Миколайович Цибульник

 

   Народився Борис Цибульник 15 лютого 1952 року в селі Шарівка Валківського району Харківської області в робітничій сім’ї. Уже з дитинства він мав схильність до мистецтва – багато малював з натури, займався різьбленням. Перше його «знайомство з глиною» розпочалося з «дитячих забавок на попасі», де діти, які пасли худобу, ліпили іграшки з глини. 1968 року 16-річним юнаком Борис виліпив з глини свій перший «серйозний виріб» – бюст людини. 1969 року, маючи бажання навчитися гончарювати, поїхав у хутір Піски, що неподалік від Валок, до гончаря Григорія Тихоновича Білостоцького. Там він уперше побачив гончарну майстерню, спробував себе за гончарним кругом, спостерігав процес випалювання. Потім була зустріч з відомим валківським гончарем Федором Гнідим, який поділився з хлопцем «деякими премудростями» гончарної науки. 1969 року, після закінчення школи, Борис мав намір вступити до Харківського художнього училища, але запізнився з терміном подачі документів, тому, щоб не втрачати час, навчався в Люботинському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність помічника машиніста тепловоза. Сумлінно пропрацювавши кілька років за спеціальністю, він не полишив захоплення мистецтвом: колекціонував старі зразки різьблення, вишивки, гончарних виробів. У 1972–1973 роках, коли проходив службу в армії, він отримав листа від матері з вирізкою із газети, де повідомлялося про відкриття у Валках Промкомбінату з гончарним цехом. В ньому вона відмовляла сина займатися гончарством. «Не увлекайся этим мастерством, у тебя не будет свободного времени…»,– писала мати. Проте в Бориса «глина в голові була».

  Валківський промкомбінат відкрився навесні 1973-го, а 17 червня того ж року Борис Цибульник, повернувшись з армії, пішов туди на роботу – «пішов у науку» до відомого у Валках гончаря Дмитра Наріжного. Під час роботи в гончарному цеху навчився виготовляти простий побутовий посуд: «мисочки», «квітники», «тазочки», «макітерки», а також ліпити іграшку. На роботі в Промкомбінаті Борис Миколайович затримався 3 роки.

  За цей час молодий чоловік одружився з місцевою дівчиною Ларисою. 1975 року в сім’ї народився перший син, Сашко (другий син, Сергій, – 1983 року). Заробітків у Промкомбінаті не вистачало на проживання, до того ж сім’я замислила збудувати власний дім, тому з 1976 року Борис Миколайович «пішов на вольні хліба». Працював довгий час у компанії «Укртелеком» у Харкові, а у вільний від основної роботи час займався будівництвом, пічними роботами. Цим умінням майстер завдячував своєму наставнику Дмитру Наріжному, бо саме той порадив йому «вчитися робити усе, що пов’язане з глиною». Так Борис Цибульник працював до 1995 року, «поки ноги носили і спина не боліла», проте навіть у цей час іноді «брав собі вихідний» і займався улюбленою справою – гончарював у Промкомбінаті, ліпив глиняні іграшки, скульптурні композиції, а також фігурний посуд  невеликого розміру (глечики, банки, куманці) у вигляді людей і тварин. Робив не на продаж, а задля задоволення, тому вироби часто просто роздаровував знайомим.

З величезною теплотою Борис Цибульник пригадував знайомство з Володимиром Прядкою – головою Спілки майстрів народного мистецтва України, і мистецтвознавцем Петром Ганжею, з директором Будинку народної творчості Тамарою Лисенко з Харкова. Вони часто бували у Валках, збирали колекцію гончарних виробів Слобожанщини, яка лягла в основу Музею народного мистецтва Слобожанщини, створеного у 1991 році. До музею потрапили й багато гончарних виробів, зібраних, за порадою Дмитра Наріжного, Борисом Цибульником в околицях Валок і рідної Шарівки, а також творів самого майстра.

  З часу заснування Художньої школи у Валках Борис Цибульник тісно заприятелював з її директором Олександром Ковальовим. Він часто бував у школі, адже не мав власного місця для заняття улюбленою справою, а там, хоча б іноді, з’являлася така можливість.

  З 1977 – Борис Цибульник – постійний учасник мистецьких виставок. Цього ж року він отримав відзнаку Першого всесоюзного фестивалю народної творчості, що проходив у Москві. 1988 року Тамара Лисенко ініціювала проведення першої персональної виставки творів майстра. Тоді ж його, в групі народних майстрів, було запрошено на Симпозіум народного мистецтва в місто Седнів у Чернігівщині. Майстер згадував: «Там у мене була перша можливість зробити все, що накопилось в голові за багато років. Дома зробити його за цей час я не міг». У 1995 і 1998 роках він був учасником Симпозіумів гончарства «Бубнівська кераміка» у Вінниці. 1995 року удостоєний звання «Заслужений майстер народної творчості України».

  Разом з тими, хто знав Бориса Миколайовича Цибульника, з ким йому доводилося йти пліч-о-пліч, глибоко сумуємо з приводу тяжкої втрати.

Колективи

Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному й

Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України. {jcomments on}

 
 
 
 
 
 
 
 
Замовити екскурсію