. Опубліковано в Гончарство Опішного

Гаврило Пошивайло. Барило. Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка, 25,5х20,5х18,5 см. Опішне, Полтавщина. 1960-ті – 1970-ті. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН-1025/К-979. Фото Тараса Пошивайла

За часів Київської Русі однією з найбільш поширених посудин для зберігання напоїв була невеличка бочка, яку згодом назвали «барило». Це слово походить від латинського barillus – «бочка». Точно не відомо, коли цей термін з’явився на теренах України.

Перші бочки-барила виготовляли з дерева. Здебільшого, обирали для цього дуб, липу, вербу. Дерев’яні барила стягували дерев’яними обручами з обох боків. Вони стояли в горизонтальному положенні. Вгорі в них був отвір, через який виливалася рідина. Його закупорювали дерев’яною втулкою.

Хмільні напої наливали не в будь-яке дерев’яне барило: калганівку, медовуху, хріновуху наливали в барило з дуба, а вино та наливку – в барило з липи чи верби. Вважали, що хмільні напої, які налиті в різні дерев’яні барила, матимуть неповторний аромат та вишуканий смак.

Гаврило Пошивайло (форма), Зінаїда Линник (мальовка). Барило. Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка, 25х33,1х18,8 см. Опішне, Полтавщина. Кінець 1960-х. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,  КН-1025/К-1611101, 2. Фото Тараса Пошивайла

Іван Білик. Барило. Глина, полива, ангоби, гончарний круг, мальовка, 16,5х17,5х8,5 см. Опішне, Полтавщина. Кінець 1980-х. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН-4725/К-4494. Фото Тараса Пошивайла

Опішненське глиняне барило славилося в усьому світі. Це посудина, що своїм походженням пов’язана з однойменними дерев’яними барилами. Глиняне барило – посудина циліндричної опуклої форми, з отвором посередині, з одним чи двома вушками біля нього. Отвір у барилі замазували хлібом чи затикали кукурудзяним качаном. Глиняне барило має кілька важливих переваг. Оскільки глина має низьку теплопровідність, напої в ньому довго зберігають прохолоду й свіжість. Глина – чистий екологічний матеріал, тож жодні зайві домішки не потраплять у напій і не зіпсують його смак.
Теракотові барила були в повсякденному вжитку. Найчастіше їх використовували в сезон польових робіт для перенесення води. А у полив’яних на великі свята подавали до столу хмільні напої.

Гаврило Пошивайло (форма), Зінаїда Линник (мальовка). Барило. Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка, 25х33,1х18,8 см. Опішне, Полтавщина. Кінець 1960-х. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,  КН-17702/К-161101-2. Фото Тараса Пошивайла

Упродовж ХVIII–ХІХ століть глиняне барило використовували, здебільшого, в побуті, а вже в ХХ столітті воно набуло декоративної функції.

Опішне здавна славилося чепурними барилами, які опішненські гончарі виготовляли на продаж, на виставки. Їх збували навіть в інші країни, тож не дивно, що глиняні барила, разом з куманцями, стали брендом містечка. І нині їх купують на згадку про відвідування всесвітньо відомої гончарної столиці.

Розалія Чабаненко. Барило. Глина, полива, гончарний круг, ліплення, ритування, 22,9х16,9х11,9 см. Опішне, Полтавщина. 1980-ті. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН-17898/К-К-162761-2. Фото Тараса Пошивайла

Анна Шаблій, екскурсовод ІІ категорії
Науково-методичного відділу популяризації
гончарної спадщини, туризму та екскурсій
Національного музею-заповідника
українського гончарства

Замовити екскурсію