До відома відвідувачів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному!

Шановні друзі!

Національний музей-заповідник українського гончарства повідомляє, що з 01.03.2020 року починають діяти акції:

безкоштовне відвідування одного з Меморіальних музеїв-садиб (на вибір) за умови придбання економ-квитка за адресою: вул. Партизанська, 102;

10% акційна знижка на вхідні квитки (комплекс та економ-варіанти, придбані за адресою: вул. Партизанська, 102) для першої прибулої групи або першого поодинокого відвідувача музею-заповідника.

Окрім того,  просимо звернути увагу, що з 01.03.2020 року:

вартість екскурсійного обслуговування для всіх категорій відвідувачів за адресою: вул. Партизанська, 102 становить:

для групи до 5 осіб включно – 90 грн.

для групи від 6 до 18 осіб включно – 150 грн.

для групи від 19 до 30 осіб включно – 250 грн.

вартість вхідного квитка на екскурсійному маршруті № 7 (Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному: Музей мистецької родини Кричевських, Стіна гончарної слави України, експозиція ковальських скульптур та панно):

для дорослих – 50 грн.

для дітей шкільного віку – 40 грн.

Музей продовжує стрімко змінюватися й вдосконалюватися заради своїх гостей, тож сподіваємося на нові, не менш захоплюючі зустрічі з Вами!

 

. Опубліковано в Гончарство Опішного

Серпень багатий на релігійні свята. Одним із них є день семи святих мучеників Маковеїв, або, як його називають у народі, «Маковія».У цей день у церквах святять воду, квіти, мед імак. Мак був головним атрибутом освячення в церкві. Сакральний його статус в українців був доволі високим. Освячений на «Маковія» маквважався цілющим. Зернами маку обсипали худобу та все обійстя «від усякого лихого й злого ока», а маківки тримали за образами на покуті.

Головною обрядовою стравою на «Маковія» були «шулики» – печені коржі, які ламали на дрібні шматки й заливали медовою водою з тертим маком. Готували їх у глиняних макітрах, тож вони були невід’ємним атрибутом під час приготування до свята, як «пасківники» на Великдень.

Макітра – це однин із найбільш уживаних видів глиняного посуду українців. У господарстві вона практично незамінна, оскільки має широку сферу застосування, міцно пов’язана з традиційною кулінарією. Назва «макітра» походить, очевидно, із сполученням слів «мак» і «терти», бо саме в ній перетирали мак для «шуликів», різдвяної куті, начинки для пирогів. Часто макітру повністю вкривали поливою, іноді ззовні або всередині – залежно від призначення. Розміри макітер були доволі різними – від 2-2,5 до 25-30 л. Характерною рисою макітри були попруги, розташовані всередині. Завдяки їм господині вправно перетирали мак, пшоно, часник із салом на борщ. Також макітри застосовували для тримання води, смальцю, квашення, соління овочів та фруктів на зиму, приготування опари, зоління білизни, тримання та подавання до столу вареників, галушок, пампушок, голубців.

Нині макітри значно рідше використовуються в побуті, але й досі вони залишаються приємним нагадуванням про давні українські традиції.

Фото:

Олександр Запорожець (форма), Ірина Мирко (мальовка). Макітра. Опішне, Полтавщина. 2019. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.

 

                                                                            Анна Шаблій, екскурсовод ІІ категорії
Науково-методичного відділу популяризації
гончарної спадщини, туризму та екскурсій
Національного музею-заповідника
 українського гончарства
Замовити екскурсію