До відома відвідувачів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному!

Шановні друзі!

Національний музей-заповідник українського гончарства повідомляє, що з 01.03.2020 року починають діяти акції:

безкоштовне відвідування одного з Меморіальних музеїв-садиб (на вибір) за умови придбання економ-квитка за адресою: вул. Партизанська, 102;

10% акційна знижка на вхідні квитки (комплекс та економ-варіанти, придбані за адресою: вул. Партизанська, 102) для першої прибулої групи або першого поодинокого відвідувача музею-заповідника.

Окрім того,  просимо звернути увагу, що з 01.03.2020 року:

вартість екскурсійного обслуговування для всіх категорій відвідувачів за адресою: вул. Партизанська, 102 становить:

для групи до 5 осіб включно – 90 грн.

для групи від 6 до 18 осіб включно – 150 грн.

для групи від 19 до 30 осіб включно – 250 грн.

вартість вхідного квитка на екскурсійному маршруті № 7 (Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному: Музей мистецької родини Кричевських, Стіна гончарної слави України, експозиція ковальських скульптур та панно):

для дорослих – 50 грн.

для дітей шкільного віку – 40 грн.

Музей продовжує стрімко змінюватися й вдосконалюватися заради своїх гостей, тож сподіваємося на нові, не менш захоплюючі зустрічі з Вами!

 

. Опубліковано в Гончарство Опішного

1849

 

ГЛАДИРЕВСЬКИЙ Іван Степанович (1849–1919) – гончар. Народився й мешкав у Опішному. Гончарним промислом займався з 1889 року. Мав велику майстерню, у якій працювали наймані гончарі й малювальниці. Вироби збував через Кустарний склад Полтавського губернського земства. Створював декоративно-ужитковий та декоративний посуд (вази, тарелі, миски), облицювальну плитку, кахлі тощо. Значна кількість виробів має авторський підпис – відбиток штампа. Учасник Всеросійських художньо-промислових та сільськогосподарських виставок. Твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Полтавському художньому музеї  (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, Російському етнографічному музеї.

1889

ГЛАДИРЕВСЬКИЙ Ларіон Федорович (19 (07).10.1889 – 15.11.1960) – гончар-цегельник. Народився й мешкав у Опішному. Син гончаря Федора Гладиревського, двоюрідний брат гончарів Степана та Феодосія Гладиревських. До 1915 року працював у господарстві батька, а також за наймом, з 1924 року – в Опішнянській гончарній майстерні, що входила до товариства «Кустар-Кредит». З 1929 року завідував виробництвом вогнетривкої цегли в артілі «Художній керамік». Перед німецько-радянською війною керував цією артіллю, під час німецької окупації – Опішнянським керамічним заводом. У листопаді 1943 року заарештований. 29 січня 1944 року був засуджений на 10 років «за антирадянську агітацію і пособництво німецьким окупантам». Після звільнення працював у Харківському промкомбінаті. Останні роки життя мешкав у Опішному.

1919

БАБАНСЬКА (у дівоцтві – Москаленко) Олександра Антонівна (15.03.1919 – 02.07.2008) – малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Їсіпівка»). Донька гончаря Антона й малювальниці Наталки Москаленків, сестра малювальниці Віри та гончаря Якова Москаленків. Мальовці вчилася в матері. З 14 років розмальовувала миски, які виготовляв батько. 1940 року закінчила Опішнянську школу майстрів художньої кераміки й була направлена на роботу в Полонський фарфоровий завод (Хмельницька область). На початку німецько-радянської війни повернулася в Опішне й працювала в артілі «Художній керамік». У повоєнний період була бригадиром шовководів у колгоспі.

ВАРВИНСЬКИЙ Михайло Семенович (1919–1979) – гончар, майстер іграшки. Народився й мешкав у Опішному (куток «Їсіпівка»). Працював у артілі (згодом – заводі) «Художній керамік» (1950–1989). Гончарював також удома, де робив ужитковий посуд – теракотовий і полив’яний (горщики, глечики, макітри, миски), а також ліпив іграшки-свистунці.

ПІВЕНЬ Микола Петрович (22.06.1919 – 26.07.2001) – гончар. Народився й мешкав у селі Вільхове Зіньківського району Полтавської області, що поблизу Опішного. Син гончаря Петра Півня, брат гончарів Івана й Митрофана Півнів. Гончарній справі вчився в батька. Гончарював наприкінці 1930-х років. Робив ужитковий посуд – теракотовий і полив’яний (горщики, глечики, макітри тощо).

 

СУЛИМ Іван Юхимович (20.05.1919 – 24.07.1971) – гончар. Народився й мешкав у Опішному (куток «Птухівка»). Син гончаря Юхима Сулима, брат гончарів Йосипа та Михайла Сулимів. Гончарній справі вчився в батька, а також в артілі «Художній керамік», де працював. Удома гончарював до початку 1960-х років. Робив ужитковий посуд – теракотовий і полив’яний (горщики, глечики, макітри тощо).

1929

БАГРІЙ Дмитро Олександрович (15.09.1929 – 14.07.2007) – гончар. Народився й мешкав у Опішному (куток «Гончарівка»). Син гончаря Олександра та малювальниці Явдохи Багріїв, чоловік майстрині іграшки, малювальниці Віри Багрій. Гончарній справі вчився в батька. Працював гончарем в артілі «Художній керамік» (1942–1948), завідувачем виробництва в Опішнянському райпромкомбінаті (кінець 1940-х – початок 1950-х). Виготовляв ужитковий посуд (макітри, глечики, вази, квітники тощо).

ДЕНИСЕНКО Григорій Семенович (27.01.1929 – 20.05.2005) – гончар, майстер іграшки. Народився й мешкав у Опішному (куток «Гончарівка»). Син гончаря Семена й майстрині глиняної іграшки Мотрони Денисенків, брат гончаря, майстра глиняної іграшки Івана Денисенка, майстринь глиняної іграшки Любові Клюшниченко, Надії Оначко й Лідії Різник, чоловік майстрині глиняної іграшки Катерини Денисенко. Гончарній справі вчився в батька. У дитинстві ліпив свистунці разом з батьками, братом і сестрами, в юності гончарював. Упродовж кількох років працював у артілі «Червоний гончар». Виготовляв ужитковий посуд невеликого розміру. Упродовж 1950-х років ліпив удома іграшки-свистунці у вигляді пташок, які здавав у артіль «Червоний гончар».

ЖИЖУРА Михайло Іванович (13.11.1929 – 22.10.1999) – майстер іграшки. Народився й мешкав у Опішному (куток «Гончарівка»). Син майстрів глиняної іграшки Івана Жижури й Мотрони Жижури, брат майстрів глиняної іграшки Івана, Миколи та Степана Жижур, чоловік майстрині глиняної іграшки Надії Жижури. Ліпити іграшку вчився в родині. У дитинстві та юності разом з батьками й братами ліпив свистунці невеликого розміру. Працював випалювачем глиняних виробів у заводі «Художній керамік».

 

КОНОНЕНКО Григорій Михайлович (25.01.1929– ?) – гончар. Народився й мешкав у Опішному (куток «Яремівка»). Син гончаря Михайла й майстрині глиняної іграшки Катерини Кононенків. Гончарній справі вчився в батька, а також 1943 року в гончаря Івана Андрійовича Задорожного, в артілі «Художній керамік», що діяла під керівництвом Андрія Єлисейовича Сидоренка (під час війни він зібрав групу молодих людей для навчання, щоб уберегти від вивезення до Німеччини). Працював у артілі «Художній керамік» (1943–1963). Гончарював удома індивідуально. Виготовляв ужитковий посуд (горщики, глечики, макітри великого розміру).

ПЕРЕРВА (у дівоцтві – Багрій) Катерина Карпівна (29.10.1929 – 2011) – майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному. Донька гончаря Карпа й майстрині глиняної іграшки Параски Багріїв, сестра майстрині глиняної іграшки, малювальниці Ніни Малишко. Ліпити іграшку вчилася в батьків. У дитинстві й юності ліпила глиняні свистунці. У 1950-х роках вироби здавала в Опішнянський райпромкомбінат.

РИЖОВА (у дівоцтві – Пругло) Ольга Макарівна (29.07.1929 – 09.02.2013) – малювальниця, майстриня глиняної іграшки. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Гончарівка»). Донька гончаря Макара та малювальниці, майстрині глиняної іграшки Марії Пруглів. Ліпити свистунці й розмальовувати гончарні вироби вчилася в батьків. Працювала в артілі «Червоний гончар», після об’єднання артілей – у заводі «Художній керамік». Розмальовувала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів. Удома ліпила маленькі теракотові свистунці (рибки, коники, півники, качечки), декоровані плямами аніліну.

1939

 

ГОРІЛЕЙ Олексій Іванович (26.07.1939 – 09.11.1997) – гончар. Народився й мешкав у Опішному (куток «Гончарівка»). Син гончаря Івана Івановича та малювальниці, майстрині глиняної іграшки Онисії Горілеїв, чоловік малювальниці, майстрині глиняної іграшки Марії Горілей. Гончарній справі вчився в Опішнянському райпромкомбінаті, де розпочав трудову діяльність. Згодом працював у артілі «Художній керамік». Упродовж 1955–1961 років гончарював удома індивідуально. Робив ужитковий посуд – теракотовий і полив’яний (горщики, глечики, макітри тощо).

 

КАЛЕНИЧ Володимир Іванович (07.11.1939 – 02.11.1986) – гончар. Народився й мешкав у Опішному. Брат гончаря Дмитра Каленича, майстринь глиняної іграшки Віри Нагірної й Любові Реви та майстрині глиняної іграшки, малювальниці Валентини Чабан. Гончарній справі вчився в Григорія Тягуна. Працював гончарем в Опішнянському райпромкомбінаті та в заводі «Художній керамік». В останні роки життя перейшов працювати в Опішнянську експедицію глибокого буріння.

КОЛЯДА (у дівоцтві – Вакула) Віра Олександрівна (13.02.1939– ?) – майстриня іграшки, малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному. Ліпити іграшку вчилася в артілі «Художній керамік» в Анастасії Хлонь та Ганни Діденко, розмальовувати гончарні вироби – у Галини Басенко. Працювала в артілі (згодом – заводі) «Художній керамік» (середина 1950-х – 1994/1995).

КУЦ (у дівоцтві – Моргун) Людмила Дмитрівна (29.06.1939– ) – малювальниця. Народилася в місті Карлівка Полтавської області, мешкає в селі Міські Млини поблизу Опішного. Онука гончаря Трохима Кизименка, донька малювальниці Марії Моргун. Розмальовувати гончарні вироби вчилася на заводі «Художній керамік», де працювала впродовж 1960–1980 років. У техніці фляндрування декорувала іграшковий посуд-«монетку».

КИТРИШ (у дівоцтві – Левченко) Галина Сергіївна (03.07.1939 –20.07.2016) – малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному. Дружина гончаря, майстра декоративного глиняного зооморфного посуду Михайла Єгоровича Китриша. Розмальовувати гончарні вироби вчилася в Ганни Канівець в артілі (згодом – заводі) «Художній керамік», де працювала впродовж 1958–1988 років. Кілька років входила до складу творчої лабораторії Опішнянського заводу «Художній керамік». З 1989 року працювала вдома з чоловіком. Розмальовувала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів. Учасник багатьох вітчизняних та міжнародних виставок. Твори зберігаються в музеях України.

МАНЬКО (у дівоцтві – Філенко) Надія Яківна (31.10.1939– ) – майстриня іграшки. Народилася й мешкає в Опішному. Донька малювальниці, майстрині глиняної іграшки Палажки Філенко. Ліпити іграшку вчилася в матері. Упродовж 1950-х років разом з матір’ю вдома ліпила глиняні свистунці у вигляді пташечок, зайчиків, півників, білочок, рибок тощо.

РІЗНИК Андрій Феодосійович (03.09.1939 – 04.05.2019) – гончар. Народився і мешкав у Опішному (куток «Гончарівка»). Син гончаря Феодосія й майстрині глиняної іграшки Параски Різників, брат малювальниці, майстрині глиняної іграшки Явдохи Варвинської та малювальниці Галини Поколодної. Працював у артілі «Червоний гончар» (середина 1950-х), пізніше, перед виходом на пенсію, – випалювачем у заводі «Керамік» (до 1994).

СЕРДЮЧЕНКО Іван Данилович (30.06.1939– ) – гончар, скульптор. Народився й мешкає в Опішному. Син гончаря Данила й майстрині глиняної іграшки Марфи Сердюченків, брат майстрині глиняної іграшки Ганни Міщенко та гончаря Дмитра Сердюченка, брат по батькові майстрині глиняної іграшки Онисії Лісяної, чоловік малювальниці Євдокії Сердюченко. Гончарній справі вчився з 12 років у батька, потім – у Семена Онищенка в артілі «Художній керамік». Закінчив Миргородський керамічний технікум (1968). Працював гончарем, головним теплотехніком у артілі (згодом – заводі) «Художній керамік» (1955–1996). Робив ужитково-декоративний, зокрема куманці, та зооморфний посуд, а також ліпив скульптурні композиції.

ЦЮРЮПА Олександр Андрійович (15.01.1939– ?) – гончар. Народився й мешкав у селі Малі Будища, неподалік Опішного, згодом переїхав до Полтави. Син гончаря та майстрині іграшки Андрія та Олександри Цюрюпів, чоловік малювальниці Галини Цюрюпи. Гончарній справі вчився в Григорія Тягуна. Працював у артілі (згодом – заводі) «Художній керамік» (1955–1968). Виготовляв ужитковий посуд (глечики, макітри, тарілки), зооморфний посуд у вигляді баранів.

ШИЯН (у дівоцтві – Окара) Надія Василівна (08.10.1939– ) – майстриня іграшки. Народилася й мешкає в Опішному. Донька майстрині глиняної іграшки Катерини Мотренко, сестра майстринь глиняної іграшки Наталки Кужим та Лідії Оначко. Ліпити іграшку вчилася в матері та в Марфи Діденко. Працювала в Опішнянському райпромкомбінаті й у заводі «Художній керамік» (1954–1965). З дитинства займалася промислом удома з матір’ю й сестрами. Ліпила глиняні іграшки, здебільшого у вигляді коників.

1949

 

ДЕМЧЕНКО (у дівоцтві – Калюжна) Валентина Григорівна (17.02.1949– ) – малювальниця. Мешкає в Опішному. Розмальовувати гончарні вироби вчилася у Валентини Канівець. Працювала в заводі «Художній керамік» (1966–1998). Посуд розмальовувала в техніках контурної мальовки з використанням рослинних мотивів і фляндрування.

ЗУБАНЬ (у дівоцтві – Білик) Любов Яківна (19.03.1949 – 21.12.2005) – малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Птухівка»). Дружина гончаря Дмитра Зубаня. Розмальовувати гончарні вироби вчилася в тітки чоловіка – малювальниці Наталі Тараненко. Працювала в заводі «Художній керамік» (1970–2002). Розмальовувала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинної орнаментики.

ІВАНОВ Володимир Олександрович (19.01.1949, село Коноша, Архангельська область, РРСФР – 04.09.2011, село Попівка Зіньківський район, Полтавська область) – гончар. З 1960 року мешкав у Опішному, з 2002 – у селі Попівка). Чоловік майстрині глиняної іграшки Любові Іванової. Гончарній справі вчився в Івана Білика й Михайла Острянина. Працював у заводі «Художній керамік» (1966–1976). Виготовляв ужитковий посуд, зокрема квітники й глечики.

 

ЦЮРЮПА Микола Михайлович (17.05.1949 – ) – гончар. Народився й мешкає в Опішному. Гончарній справі вчився в Гаврила Пошивайла, Василя Михайлика, Зої Хоменко. Працював у Опішнянському заводі «Керамік» (1976–1986). Робив ужитковий посуд невеликого розміру.

1959

ПРУГЛО (у дівоцтві – Білик) Людмила Павлівна (05.09.1959– ) – малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному, з 1979 – у Полтаві. Донька малювальниці Валентини й гончаря Павла Біликів, онука гончаря, майстра декоративного глиняного зооморфного посуду Івана Білика. Розмальовувати гончарні вироби вчилася в Марії Бондаренко. Працювала малювальницею в заводі «Художній керамік» (1976–1978). Декорувала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів.

1969

СУКОНЬКА Микола Григорович (29.07.1969– ) – гончар, скульптор. Народився й мешкає в Опішному. Син малювальниці Тетяни Суконьки. Гончарній справі вчився в Михайла Китриша, розмальовувати гончарні вироби – у матері. Працював майстром творчої лабораторії в заводі «Художній керамік» (1986–1992), майстром виробничого навчання в Опішнянській філії Решетилівського художнього професійно-технічного училища № 28 (1992–2000), до закриття закладу був його директором (1996–2000).

Людмила Метка,
провідний науковий співробітник,
кандидат історичних наук
Замовити екскурсію