Національний архів українського гончарства як структурний підрозділ Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному було створено 1993 року.
  Основна мета його роботи – пошук, збирання, збереження та наукове дослідження писемних документів, фото-, відео-, аудіоматеріалів, пов’язаних з історією гончарства.
  Серед інших в Архіві зберігаються матеріали, зібрані під час польових керамологічних експедицій науковців Національного музею-заповідника українського гончарства та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України. Окремий фонд складає архівна спадщина видатної опішнянської мисткині глиняної іграшки, заслуженого майстра народної творчості УРСР Олександри Селюченко, відомої опішнянської малювальниці Мотрони Назарчук та гончарів Миколи Пошивайла, Івана Білика, Василя Омелянека, видатного художника-кераміста Трохима Демченка.
  Цінним є рукопис книги Юрія Лебіщака «Сільське цеглярство» (1927), подарований відомою дослідницею українського гончарства Катериною Матейко. Існують фонди керамістів Пантелеймона Мусієнка та Ніни Федорової. В Архіві зберігаються дисертації на здобуття вчених ступенів відомих дослідників гончарства – Юрія Лащука, Катерини Матейко, Олександра Пошивайла, Олександра Тищенка, Василя Щербака, Лесі Данченко, Віктора Міщанина, Анатолія Щербаня, Людмили Меткої та інших. В Архіві сформовано колекції періодичних публікацій, газетних вирізок, буклетів, проспектів, листівок, запрошень, плакатів гончарної тематики, матеріалів симпозіумів, конференцій та семінарів. Архів постійно поповнюється цікавими новонадходженнями.

сайт: http://www.arhive.ceramology.gov.ua/

Стеблівська Наталія, 

завідувач Національного архіву українського гончарства


 

вкл. Середа, 27 жовтня 2010, 16:03.

Серед матеріалів Архіву – унікальні записи спогадів Ольги фон Ерн про її батька Володимира Гагенмейстра – завідувача Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи, графіка, мистецтвознавця, якого було заарештовано 1937 року за звинуваченням у шпигунстві на користь Польщі та вигаданою участю в українській націоналістичній організації, а 31 грудня того ж року засуджено до вищої міри покарання – розстрілу. Реабілітовано 1971 року.
У нашому Архіві зберігаються копії матеріалів, які висвітлюють історію єдиної в Луганщині гончарної школи регіонального значення – Макарово-ярівської керамічної кустарно-промислової школи (1927–1935): навчальні плани, програми матеріально-технічного забезпечення навчального процесу й орієнт-кошториси, а також матеріали про її завідувача – Павла Дубинського, який у період активної русифікації викладав предмети українською мовою й докладав усі свої зусилля для становлення й розвитку школи, та про викладача Валентину Васильєву, його дружину (персональні матеріали, витинанки, ескізи творів).{jcomments on}

Яценко Оксана, науковий співробітник
Національного архіву українського гончарства

вкл. Середа, 22 вересня 2010, 15:39.

В Архіві зберігається фонд відомого керамолога і мистецтвознавця, професора Олександра Тищенка, який вивчав давньоруське та пізньосередньовічне мистецтво, передусім технологію виготовлення кераміки. У його характеристиці, виданій кафедрою теорії та історії мистецтв Київського державного художнього інституту, зазначалося: «Крупнейший на Украине специалист в области теории и истории декоративно-прикладного искусства, он является одним из авторов 6-томной истории украинского искусства». Фонд містить персональні матеріали керамолога, документи про його службову діяльність: конспекти лекцій з керамічної технології, рецептуру формувальних мас, полив, ангобів і барвників, чорнові нотатки – матеріали для брошури «Технологія виробництва архітектурної майоліки». В записах керамолога знаходимо висловлювання, пронизане почуттям любові до глини: «Глина – это чудо природы, спутник человека и прекрасного».{jcomments on}


Стеблівська Наталя,
завідувач Національного архіву
українського гончарства
 

вкл. Четвер, 10 червня 2010, 16:18.

Надія та Валерій Протор’єви. Васильків, Київщина. 1980-ті роки. Автор фото невідомий. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства


Душі з небес благословенній
Дано любить, терпіть, творить.
Людині творчій і натхненній
Дано мистецтву віддано служить.


Ці рядки вдало характеризують творчість славетних українських мистців-керамістів, заслужених майстрів народної творчості України Надію та Валерія Протор’євих. Автори оригінальних керамічних виробів працювали провідними художниками Васильківського майолікового заводу. За їхніми зразками випускалося понад 80 відсотків усієї продукції підприємства. Подружжя є учасниками численних республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок та ярмарків. Їхні твори експонувалися у Франції, Німеччині, Італії, США, Австрії, Японії, Канаді, Польщі та інших країнах світу. Високохудожні твори яскравих особистостей і нині прославляють Україну.
1998 року Надія передала частину родинного архіву до нашої установи. Це документи особистого характеру, публікації в періодиці про їх творчу діяльність. Хто хоче детальніше ознайомитися з цими матеріалами – запрошуємо відвідати Національний архів українського гончарства.{jcomments on}


Стеблівська Наталя,
завідувач Національного архіву
українського гончарства


 

вкл. П'ятниця, 21 травня 2010, 09:58.

Національний архів українського гончарства нещодавно поповнився матеріалами про діяльність фарфоро-фаянсових та майолікових заводів в Україні.
Співробітники Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології −  відділення Інституту народознавства НАН України після проведення 2009 року  унікальної керамологічної експедиції до фаянсових, фарфорових, майолікових заводів Київської, Житомирської, Тернопільської, Закарпатської, Вінницької, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Хмельницької областей передали чималу кількість зібраних документів до Архіву. Метою польових студій було вивчення сучасного стану фарфоро-фаянсового й майолікового виробництва в Україні. Як  виявилося, сімнадцять заводів зникли з керамічної мапи нашої держави. Зокрема, Архів поповнився паспортами виробів окремих підприємств, що допоможе працівникам відділу фондів Національного музея-заповідника українського гончарства в Опішному фахово атрибутувати кераміку промислових підприємств. {jcomments on}


Стеблівська Наталя,
завідувач Національного архіву українського гончарства

вкл. Четвер, 15 квітня 2010, 10:38.

«Гончарство Опішного на світлинах кінця ХІХ–ХХ століття»

{phocagallery view=category|categoryid=39|limitcount=5|detail=6|displaydescription=1|displayname=0|displaydetail=0|displaydownload=0}

Національний архів українського гончарства під час науково-керамологічних семінарів, вечорів пошанування відомих українських народних майстрів, науковців та інших осіб, матеріали яких зберігаються у фондах Архіву, проводить виставки архівних матеріалів.
Найбільш масштабною, епохальною була фотовиставка «Гончарство Опішного на світлинах кінця ХІХ–ХХ століття», яка відбулася  3 липня 2009 року в рамках І Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2009». Вона експонувалася в будівлі колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства (1916, архітектор Василь Кричевський, стиль українського модерну).
На рідкісних фотографіях зафіксовано яскраві моменти гончарського життя Опішного кінця ХІХ–ХХ століття. Вони зберегли для прийдешніх поколінь образи опішнянських гончарів, малювальниць, які своєю творчістю сформували неповторний образ Столиці Українського Гончарства, Творців Гончарного Мистецтва, а також краєвиди селища, архітектурні пам’ятки. Експозицію складали 52 фотоілюстрації, з яких 44 – із зібрання Національного архіву українського гончарства в Опішному, 6 фотокопій зі збірки Полтавського краєзнавчого музею, 2 – із зібрання Російського етнографічного музею (Санкт-Петербург, Російська Федерація).


Стеблівська Наталя,
завідувач Національного архіву українського гончарства
{jcomments on}

вкл. П'ятниця, 09 квітня 2010, 15:44.

{jcomments on}

Одним з вагомих та надзвичайно цікавих матеріалів Національного архіву українського гончарства є фонд доктора мистецтвознавства, професора Юрія Лащука. Цей фонд містить інформацію про наукову та педагогічну діяльність Юрія Пилиповича, його матеріали регіональних польових обстежень 24-х областей України, листування з окремими особами, зокрема Петром Ганжою, Володимиром Даниленком, Євгенією Спаською, Віталієм Ханком, листування з вченими різних країн Європи та Азії, матеріали зарубіжних музеїв та архівів, неопубліковані рукописи. Фонд упорядкований в папки, яких нараховується більше двохсот.
Матеріали регіональних польових обстежень містять ілюстрації, що супроводжуються докладним описом, зробленим дослідником. Ця інформація дає можливість визначити регіон, де виготовлено той чи інший виріб, та сформувати уявлення про гончарство певної території. Також у фонді мистецтвознавця зберігається колекція фотоальбомів з його фотоматеріалами, які було зібрано ним під час польових експедицій.
До фондів нашого Архіву Юрієм Лащуком було передано також безцінну збірку негативів.

Національний архів українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному є найбільшою в Україні скарбницею документальних матеріалів про українське та світове гончарство. Він постійно поповнюється за рахунок нових надходжень. Матеріали, що в ньому зберігаються, постійно використовуються науковцями різних установ під час написання наукових досліджень.

31. 03.2010

Наталя Стеблівська,

завідувач Національного архіву українського гончарства
 

 

 

вкл. П'ятниця, 02 квітня 2010, 10:43.

{jcomments on}

 

Національний архів українського гончарства поповнився приватними матеріалами видатного філософа, професора та просто надзвичайно цікавої Людини − Леоніда Опанасовича Сморжа (7.09.1927 – 22.06.2009). Його особистий фонд складають матеріали службової та наукової діяльності, персоналії, фотокартки та їх негативи, щоденники, записники, картотека.

Леонід Опанасович передав значну кількість листів, отриманих від різних адресантів, які зберігав упродовж усього життя.

Філософські роздуми про сенс життя та людину як особистість він залишив на папері. З ними тепер зможуть ознайомитися відвідувачі Національного архіву українського гончарства.
Серед захоплень Леоніда Сморжа було фотографування. Сотні фотографій та фотоплівок нині становлять один із розділів фонду видатного діяча. Проводиться інвентаризація та опрацювання матеріалів.

 

 

вкл. П'ятниця, 02 квітня 2010, 10:40.

  Національний архів українського гончарства як структурний підрозділ Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному було створено 1993 року.
  Основна мета його роботи – пошук, збирання, збереження та наукове дослідження писемних документів, фото-, відео-, аудіоматеріалів, пов’язаних з історією гончарства.
  Серед інших в Архіві зберігаються матеріали, зібрані під час польових керамологічних експедицій науковців Національного музею-заповідника українського гончарства та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України. Окремий фонд складає архівна спадщина видатної опішнянської мисткині глиняної іграшки, заслуженого майстра народної творчості УРСР Олександри Селюченко, відомої опішнянської малювальниці Мотрони Назарчук та гончарів Миколи Пошивайла, Івана Білика, Василя Омелянека, видатного художника-кераміста Трохима Демченка.
  Цінним є рукопис книги Юрія Лебіщака «Сільське цеглярство» (1927), подарований відомою дослідницею українського гончарства Катериною Матейко. Існують фонди керамістів Пантелеймона Мусієнка та Ніни Федорової. В Архіві зберігаються дисертації на здобуття вчених ступенів відомих дослідників гончарства – Юрія Лащука, Катерини Матейко, Олександра Пошивайла, Олександра Тищенка, Василя Щербака, Лесі Данченко, Віктора Міщанина, Анатолія Щербаня, Людмили Меткої та інших. В Архіві сформовано колекції періодичних публікацій, газетних вирізок, буклетів, проспектів, листівок, запрошень, плакатів гончарної тематики, матеріалів симпозіумів, конференцій та семінарів. Архів постійно поповнюється цікавими новонадходженнями.

Стеблівська Наталія,
{jcomments on}завідувач Національного архіву українського гончарства