вкл. 21 грудня 2015.

У видавництві «Українське Народознавство» (Опішне, Полтавщина) побачила світ монографія «Гра «Крем’яхи» як джерело наукових студій» керамолога, археолога, музеолога Анатолія Гейка. Учений – кандидат історичних наук (2009), член Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2010), член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2008).

Це не єдина робота вченого. Анатолій Гейко вже відомий науковій громадськості як автор книг «Гончарство населення Скіфського часу Дніпропетровського Лісостепового Лівобережжя» (2011), «Ремонт глиняного посуду : історія, традиції, звичаї» (2013) та численних статей керамологічної й археологічної проблематики.

Презентація книги відбулася 23 вересня 2015 року під час Національного конгресу українських керамологів «Українська керамологія в контексті викликів ХХІ століття» на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України.

Книга «Гра «Крем’яхи» як джерело наукових студій» є першим комплексним дослідженням української народної гри «Крем’яхи», а також подібних ігор народів світу. Керамологічні, археологічні, етнографічні та інші джерела дозволили охарактеризувати різновиди гри, її еволюцію й причини зникнення, відображення теми в мистецтві й художній літературі, вивчити застосування крем’яхів у культово-релігійній обрядовості.

Книга складається з вступного слова про автора, вступу, семи розділів, висновків, додатків, подано також список використаних джерел, анотацію, іменний та географічний покажчики, коротку інформацію про Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Книгу проілюстровано чорно-білими фото, малюнками, схемами.

Розділи книги поділено на невеликі за обсягом частини, які добре сприймаються читачем. Перший розділ видання – «Джерела та історіографія» – присвячено науковим працям, пов’язаним тією чи іншою мірою з вивченням гри «Крем’яхи». У даному розділі огляд наявних матеріалів подано за видами: джерела, археологічна, етнографічна, педагогічна, довідкова і художня література, що допомагає прослідкувати історію походження, розвитку та занепаду гри.

У другому розділі – «Назви предметів для гри в археологічній та етнографічній літературі» – описано терміни щодо призначення оброблених черепків глиняного посуду округлої форми та записи етнографів, які фіксують різні місцеві назви подібних предметів та ігор з ними на території ряду регіонів України.

У третьому розділі – «Знахідки крем’яхів під час археологічних досліджень» – подано гіпотези, що пояснюють призначення крем’яхів, непоодиноких знахідок зі стінок глиняного посуду, мергелю, кістки, каменю.

Також подано характеристику археологічних крем’яхів доби енеоліту, епохи бронзи – передскіфського часу, скіфського часу, античного часу, пам’яток І – початку ІІ тисячоліття, пізнього середньовіччя.

Четвертий розділ – «Згадки про крем’яхи й ігри з їх використанням у художній літературі».

У п’ятому розділі – «Гра в крем’яхи за етнографічними матеріалами» – описано гру кремֹ’яхи.

У наступному, шостому, розділі – «Огляд варіантів гри в крем’яхи» – подано короткий огляд етнографічних матеріалів, що стосується варіантів гри, яка була широко розповсюджена серед дітей різних куточків України та світу, а також використання різних матеріалів для гри.

Сьомий розділ – «Крем’яхи в історичній ретроспективі» – знайомить читача з використанням черепків, кісточок, камінців у діях, пов’язаних з поховальною чи календарною обрядовістю, з аграрними чи скотарськими культурами в певні часові періоди.

У висновках підсумовано результати проведеного дослідження.

Автор зауважив, що дане дослідження не є до кінця вичерпним, а тому потребує продовження роботи в цьому напрямку. Комплексне використання матеріалів різних гуманітарних наук дозволяє вийти на новий дослідницький рівень. Отже, ретельне вивчення теми має продовжуватися спільними зусиллями керамологів, етнологів, фольклористів, педагогів, краєзнавців.

У семи додатках подано запитальник з вивчення української дитячої народної гри «Крем’яхи», список респондентів, анкетування, антологію українських ігор, антологію іноземних ігор: Російської Федерації, Республіки Башкортостану, Республіки Бурятії, Республіки Калмикії, Республіки Тиви, Естонської республіки, Грузії, Республіки Казахстану, Республіки Кенії, Киргизької республіки, Чеської республіки, циган, осетин, білоруських євреїв, опис гри «Крем’яхи» в російській літературі, українські колядки.

Подана анотація розвиває зміст монографії. Автор, працюючи над книгою, зустрічався й фіксував інформацію від респондентів, опрацьовував літературу, використовував Інтернет. Матеріали, зібрані автором, дозволили прослідкувати регіональні особливості побутування гри в Україні, зокрема в Полтавщині.

Нове видання стане в нагоді керамологам, археологам, історикам, музейним працівникам, педагогам, краєзнавцям, а також усім, хто цікавиться традиційно-побутовою культурою України та інших країн. Книгу можна придбати в «Крамниці» Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Галина Панасюк,

завідувач Гончарської

книгозбірні України Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

 
 
 
 
 
 
 
 

 

free counters