Агов, Ви вже спланували відпочинок на Сорочинському ярмарку? А чи знаєте Ви, що дорога до Великих Сорочинців лежить через гончарну столицю України – Опішне? Національний музей-заповідник українського гончарства запрошує відвідати свої затишні куточки й сповна насолодитися справжніми витворами мистецтва.

Археологія завжди актуальна й викликає велике зацікавлення, адже завдяки археологічним дослідженням ми маємо цінні артефакти, дізнаємося про стародавній світ, події, культуру наших предків, знаємо нашу історію.

15 серпняархеологи відзначають своє професійне свято. Саме їхня нелегка праця дозволяє відкрити завісу часу й зазирнути в минуле.

Тож у цей святковий день – День археолога, бажаємо науковцям наснаги, терпіння, цікавих знахідок і нових відкриттів! Хай гарна погода завжди супроводжує вас у польових експедиціях, а втома ніколи не руйнує ваших планів!

Опішне – залюблене Богом містечко, яке стало центром паломництва для шанувальників українського мистецтва. Сюди, немов магнітом, притягує мистців із різних куточків світу, адже саме тут вони можуть, не боячись, відпустити свою фантазію у вільний політ і творити  з відчуттям, ніби на цьому світі існує лише він (майстер) і глина. Неповторний ландшафт сприяє народженню мистецьких витворів саме в цьому мальовничому краї, надихаючи своїми образами художників-керамістів.

Національний музей-заповідник українського гончарства володіє найбільшою у Європі колекцією монументальної й садово-паркової глиняної скульптури. Роботи є результатом національних і міжнародних симпозіумів для художників-керамістів, які музей-заповідник проводить, починаючи з 1997 року. Нині ця колекція налічує понад 300 творів. 2016 року її поповнила перша скульптура, виконана в рамках Міжнародної грантової премії Говорунів. Грант заснували Національний музей-заповідник українського гончарства спільно з Олесею Говорун (Нью-Йорк, США). Чому саме Опішне й, зокрема, гончарство викликали бажання допомоги й підтримки, меценатка пояснила: «Опішня мені рідна. Я провела там більшість дошкільних років і кожного літа приїжджала на канікули до дідуся й бабусі. Змалечку пам’ятаю Свято гончаря й ту гордість, яку гончарська справа викликала в громаді. Пам’ятаю глечики, макітри, іграшки і як грала глина під вмілими руками майстрів. Гончарство пов’язується в моїй свідомості зі святом, громадою і спілкуванням. Премією Говорунів я хочу вшанувати пам’ять моїх рідних: дідуся Миколи Антоновича й бабусі Олександри Миколаївни (мал. 1). Вони були закохані в красу Полтавщини й Опішні, невтомно працювали заради своїх дітей та онуків, цінували людей і майстрів своєї справи. І найголовніше, вони навчили мене, як шанувати свою спадщину й як гордитися своїм корінням. Живучи в Сполучених Штатах, щоразу переконуюся, як важливо знати традиції й передавати їх із покоління в покоління. Я прагну, щоб премія Говорунів допомогла молодим митцям зробити значущий крок у розвитку своєї кар’єри й у розвитку нашої культурної спадщини» (мал. 2).

Міжнародна грантова премія Говорунів заснована Національним музеєм-заповідником українського гончарства разом із благодійником Олесею Говорун (Нью Йорк, США) на пам’ять про її дідуся й бабусю Миколу й Олександру Говорунів, уродженців і мешканців Гончарної столиці України – Опішного. Премія покликана заохочувати й підтримувати молодих талановитих майстрів (віком до 35 років) на нелегкому шляху до підкорення гончарного мистецтва.

Настав час завершення прийому робіт на найбільш очікувану керамоподію року – Міжнародне БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського. Незабаром професійне журі збереться на закритому засіданні, щоб гідно оцінити роботи учасників. На судійську команду чекає нелегка справа, адже автори модерних творів презентують новий підхід до світу кераміки й сміливо демонструють власне бачення на проблематику людського буття й сучасного мистецтва.

1.Гран-прі «Гончарні ВІЗІЇ країни»

Генетика – складна наука. Навіть у сучасному світі – світі технологій вона залишає багато запитань. Значне зацікавлення викликає механізм успадкування тяги до прекрасного. У таких випадках люди кажуть: «Йому на роду написано стати майстром», або «Це у нього в крові».