До відома відвідувачів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному!

Шановні друзі!

Національний музей-заповідник українського гончарства повідомляє, що з 01.03.2020 року починають діяти акції:

безкоштовне відвідування одного з Меморіальних музеїв-садиб (на вибір) за умови придбання економ-квитка за адресою: вул. Партизанська, 102;

10% акційна знижка на вхідні квитки (комплекс та економ-варіанти, придбані за адресою: вул. Партизанська, 102) для першої прибулої групи або першого поодинокого відвідувача музею-заповідника.

Окрім того,  просимо звернути увагу, що з 01.03.2020 року:

вартість екскурсійного обслуговування для всіх категорій відвідувачів за адресою: вул. Партизанська, 102 становить:

для групи до 5 осіб включно – 90 грн.

для групи від 6 до 18 осіб включно – 150 грн.

для групи від 19 до 30 осіб включно – 250 грн.

вартість вхідного квитка на екскурсійному маршруті № 7 (Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному: Музей мистецької родини Кричевських, Стіна гончарної слави України, експозиція ковальських скульптур та панно):

для дорослих – 50 грн.

для дітей шкільного віку – 40 грн.

Музей продовжує стрімко змінюватися й вдосконалюватися заради своїх гостей, тож сподіваємося на нові, не менш захоплюючі зустрічі з Вами!

 

вкл. 24 лютого 2015.

   Кажуть, що мрії, висловлені вголос, обов’язково мають втілитися в життя. Одним з прикладів підтвердження такої «теорії вірогідності» може стати історія художника-кераміста з Конотопа – Юрія Мусатова.

   Недалекого 2013 року, під час виступу на церемонії відкриття ІV ІНТЕРСимпозіуму кераміки в Опішному «2013: 13х13», мистець поділився своїми сміливими мріями: «Сьогодні говорилося, що мрії збуваються. Як ви бачите, я сьогодні в футболці, яку привезли з Нью-Йорка. Моя мрія – побувати там, і я сподіваюсь, що вона скоро здійсниться». Певно, його прагнення було почуте вище: невдовзі, в грудні того ж року, один з найбільших мегаполісів США розкрив свої обійми для українського кераміста.

   Нагодою для подорожі стало запрошення до участі в Міжнародній виставці сучасної кераміки та скла«Сeramics/Glass», презентація якої відбулася 4 грудня 2013 рокув Українському інституті модерного мистецтва в Чикаго (США). Серед експонатів – чотири роботи Юрія Мусатова, одна з яких згодом увійшла до фондової колекції музею інституту. «Виставка сама по собі цікава. В її рамках було також проведено вечір-презентацію творчості мистців – учасників виставки, на який завітали переважно представники української діаспори», – розповідає художник-кераміст.

   Поїздка виявилася дивовижною: окрім участі у виставці, Юрій, зупинившись у друзів, майже на місяць «потонув» у безмірі американського життя, серед хмарочосів та мистецьких «тусівок». І нарешті отримав змогу особисто познайомитися з творчістю українських мистців в еміграції – Антона Скорубського-Кандінського та Сергія Ісупова, чиї імена нині згадуються серед найвідоміших представників постмодерного мистецтва.

   Першим завітав до Антона Скорубського-Кандінського. Своє сходження на американський мистецький олімп цей художник розпочав 1998 року, емігрувавши до Нью-Йорка, де його творчість була визнана серед кращих американських мистців. Картини Скорубського-Кандінського стали надбанням більш ніж 30 приватних і державних колекцій США, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, Ізраїлю та Австралії.

   Так склалося, що знайомство Юрія Мусатова з Антоном Скорубським-Кандінським відбулося через онука видатного українського архітектора Василя Кричевського– Василя Лінде-Кричевського, що на той час мешкав у США. Варто згадати, що саме завдяки нащадкові славного роду Музей мистецької родини Кричевських в Опішному поповнився двома картинами Скорубського-Кандінського – «Василь Кричевський і гора» та «Граната Кричевського» (остання створена в співавторстві з сином Василя Лінде-Кричевського – Василем Лінде-Дунканом).

   А далі – спілкування через Інтернет і запрошення на гостину. Хто б міг подумати, що зовсім скоро невблаганний час розпорядиться по-своєму:  10 січня 2014 року, на 53-му році життя Антон Скорубський-Кандінський відійшов у вічність…

  …Юрій пригадує: «Я бачив Антона лише двічі. Перша зустріч відбулася в його старій майстерні, зараз він переїхав звідти. Тут він показав свої роботи та фото найвідоміших творів. Вдруге теж бачилися в майстерні». Колишня«творча лабораторія» Скорубського-Кандінського запам’яталася Юрієві як «хаос, яким править геній». Безліч мистецького начиння, книг, каталогів – словом, як у справжнього мистця. «Нова майстерня Антона – інша, проте не творча, а більш виробнича. Антон  розробляв ескізи для одягу, бо працював саме з якоюсь фірмою, і паралельно займався живописом».

   Кілька творів, що знаходилися в майстерні, відразу ж привернули увагу – зацікавила їх сюжетна неординарність. Предметом зображення на картинах Скорубського-Кандінського є зброя, національні прапори, відомі постаті Радянського Союзу, Китаю та американської культури в авторському  творчому переосмисленні. Невід’ємний компонент робіт – натуралістично прописане коштовне каміння, що служить вираженням сюрреалістичної концепції Скорубського-Кандінського. Така складна для сприйняття філософія творчості стала основою оригінального стилю художника, що отримав назву «джемізм» (англ. gemism від gemtone – «дорогоцінний камінь»).

   Одним із захоплень Антона була гра в міні-гольф на мансарді будинку, де знаходилася його майстерня. У перерві між роботою художник розділив своє захоплення і з Юрієм.Відвідини Антона Скорубського-Кандінського назавжди залишилися світлими спогадами.«Він надзвичайно розумний, дуже багато знає, його цікаво слухати, – відзначив Юрій Мусатов.– Шкода, що художник так і не встиг повернутися в Україну, про що так  мріяв».

   Потім були гостини в майстерні художника-кераміста Сергія Ісупова, що теж плавно «витекли» зі спілкування в соціальній мережі. Щоправда, мешкає мистець дещо далі, в штаті Массачусетс. Цього художника-кераміста з українським корінням доля закинула до США 1993 року, дещо раніше, ніж Антона Скорубського-Кандінського. З часом його мистецьке обличчя стало впізнаваним, і перехід в нове тисячоліття став творчим «проривом» для Сергія – його персональні виставки відбулися в Нью-Йорку, Сан-Франциско, Лос-Анджелесі (США), Осло (Норвегія),  Франкфурті-на-Майні (Німеччина), Канберрі (Австралія). Нині це один з найдорожчих художників-керамістів світу. Однак рідне коріння ще добре тримає мистця  – в Україні творчо працюють його батьки – художники-керамісти Володимир і Неллі Ісупови та брат Ілля – графік, живописець.

   «У своєму великому будинку він одночасно живе зі своїм галеристом Леслі Феррін, якій належить половина будинку. Інша половина Сергія. На верхньому поверсі – мансарді – майстерня, підвал – теж майстерня та склад керамічних творів галереї  «FerrinGallery», – розповідає Юрій Мусатов. Цікаво, що кожного року в будинку Ісупових шукають своє натхнення й інші художники – влітку тут відкривається арт-резиденція. «На мою думку, ідеальний варіант: майстерня, родина, галерея – все в одному будинку».

   Помешкання родини мистців наповнене їх роботами. Помітно, що це не просто частина інтер’єру, це своєрідні ключі до пізнання світу Ісупових. Твори вражають своєю багатогранністю, органічним втіленням графіки в скульптурі й несподіваним поєднанням кількох образів в одну творчу сутність. Сергій Ісупов – майстер незбагненного симбіозу природних начал, і в цьому – вся глибина його сюрреалізму, такого рідкісного в скульптурі. Повернувшись із поїздки, Юрій Мусатов передав до Гончарської книгозбірні України Національного музею-заповідника українського гончарства каталог робіт з автографом художника-кераміста та його дружини. Відтепер мистецький доробок мистця,створений упродовж 1996–2006 років, репрезентований і в Опішному.

   Американський  спосіб життя та світ мистецтва, творче спілкування з Антоном Скорубським-Кандінським і Сергієм Ісуповим справили неабияке враження на Юрія Мусатова. Це чудова нагода отримати нові знання та досвід, відкрити власні шляхи до вдосконалення, зробити ковток свіжих ідей. Особливий настрій створила й передноворічна атмосфера – гостинна, щира для дружньої розмови… Тож виходить, що досягнути мети досить просто: всього лишень одягнути заповітну футболку, надавши бажанням такої собі «матеріальної» оболонки й зробити Крок назустріч Мрії…

 

Жанна Різниченко,

інформаційна служба Національного музею-заповідника

українського гончарства в Опішному

 
 
 
 
 

 

Замовити екскурсію