вкл. 13 червня 2017.

Вітання Саша і Люда!
Час летить швидко, і знову літо в Україні, а у нас - зима, хочеться знову в українське літо, і бути з рідними.
В січні цього року ми їздили в місто Джілонг на свято Меланки, це місто знаходиться за 140 кілометрів від Мельбурна і має свою, досить міцну українську громаду. Свято було чудове, веселе з запальними танцями і чудовою атмосферою.
Але, для мене самим цікавим було місце де ми зупинилися на вихідні. Наші друзі-українці, організували нам зупинитися у садибі їхнього сусіда-художника Майкла Морган.
Любі мої – це фантастична людина і його домівка, його мистецтво і майстерня, в цьому усьому було щось неймовірно рідне, світле. Я давно не отримувала такого задоволення від спілкування і занурення в творчу атмосферу. Уже мрію, як ви, одного дня, приїдете до Австралії і ми обов’язково поїдемо до Майкла.
По-перше, місце його садиби, це не міська місцевість, а приміське селище – Батесфорд. В таких місцинах живуть люди, які бажають поєднувати доступність до міста, куди можна доїхати за 10 хвилин, багато землі, великий будинок, басейн, город, гаражі для техніки, тварини, можна робити або дуже багато, або дуже мало.

Наші українські друзі мають город, справжній, з огірочками і кропом, живуть зі своїми дорослими синами і внучкою, усім місця достатньо.
Майкл города не має, але є величезна творча майстерня, гараж-ангар, де зберігаються газонокосарки, тракторці і купа творчого матеріалу на майбутні проекти, дві собаки, басейн, секретний дзен-сад і маса скульптур у відкритому просторі території.

Двері в Секретний сад, тут часто відпочивала дружина художника, коли хворіла.

Робоча стііна з майстерні, захоплення іконографією після подорожі в Україну в 2016 році.

Таємний вхід в секретний сад. Цікаво, як чиста творча енергія знаходить ті ж самі методи , як і духовна архітектура. Адже часто в англіканських церквах будова нагадує човен і дах, дерев’яний, у формі Ноєва ковчега.

Я людина з доброю уявою і асоціативним мисленням, і мені садиба Майкла нагадувала Опішнє, з мальовничими краєвидами на Ворсклу, Городище і Лису Гору.
Садиба художника, якось плавно і гармонійно виходить і поєднується з заповідником Dogs Rocks, Собачі Камені. Це гранітні валуни Девонського періоду (15 мільйонів років), які виходять з землі, в деяких місцях до 100 метрів вище над рівнем моря. Дерев на валунах немає, тільки колихається від вітру висока трава і бігають дикі зайці. Це місце сили, краса неба і природи, вітер – надихають і наповнюють енергією, відчуваєш себе ближче до Бога.

Садиба Майкла Моргана і його собака

Гранітні валуни

У Майкла в 2014 році померла дружина, і під час її хвороби Майкл творив неймовірні мозаїчні панно, підбирав старовинні фарфорові чашки, розбивав предмети на потрібного розміру шматочки, сортував по кольору і розміру і творив. Його роботи аматорські, хоча в творчості уже 20 років, я була здивована, що художник не має ніякої професійної освіти ні творчої ні прикладної, адже все виміряно і складено дуже пропорційно і гармонійно.

В 2014році Майкл Морган мав виставку в галереї місцевого університету, виставка називалася Мінливі ємності – переродження, “Impermanent vessels – Rebirth”.
Ідея виставки, дуже оригінальна, як на мене. В 2012 році Майкл виготовив 50 копій форми своєї голови, в стилі раку-кераміки. Так як цей художник, більше ніж майстер в якійсь техніці, це і філософ, і творець, історик і мистецтвознавець одночасно. Техніка раку була вибрана не випадково, адже в японській культурі, ємності з раку займають основне місце в японській чайній церемонії.
Далі, Майкл помістив ці керамічні голови в морську воду в різних місцях заливу Порт Філіп біля Джілонгу, до кожної скульптури прикріпим геолокатор-маячок, щоб можна було знайти. Ідея такого експерименту в тому, щоб документально зареєструвати зміни які відбуваються з керамікою під впливом часу і простору та взаємодії з органічними елементами природи. Це початок і кінець усієї матерії, шлях перетворення в якусь іншу форму і місце в живій матеріі. Самі керамічні ємності – це як Великодня писанка, яйце, початок і кінець циклу життя.
Художник записував зміни, які відбулися з головами-вазонами на протязі всього експерименту, фотографував чотири рази, один до випалення, перед поміщенням у воду, через рік у воді і останній раз, перед виставкою.
Через рік вдалося підняти на поверхню тільки 38 посудин з 50, декілька посудин Майкл залишив спеціально в морі, продовжувати перевтілення, а решту не зміг знайти.

Виставка цього експерименту мала чотиривимірний ефект. Показ не тільки змінених голів-посудин, також були фотографії в процесі перевтілення, які проектор показував на трохи вигнутий екран, проекція фотографій на самі посудини давала атмосферу заглиблення в морський простір, а мусульманський призив до молитви звучав як музичний супровід до виставки.

Минулого року Майл був в Україні з друзями українцями, які живуть по сусідству. Він захопився іконописанням і українським декоративним мистецтвом. Планує нову подорож наступного року.

Далі я включу фотографії з садиби і майстерні Майкла з коментарями.

Панно-мозаїка на першому поверсі майстерні. Придивіться, бачите два обличчя?
Майстерня, вид зі сходів на другий поверх.
 
З права мозаїчне полотно з білого фаянсу-перламутрового кольору.
Деталі білого панно-мозаїки.
Павич-панно на вході в будинок.
Садова скульптура в саду який веде до гранітних валунів. Знову перекинутий човен-храм.
 
Еклектика другого поверху майстерні, тут займаються музикою сини з друзями, мозаїка продовжується по стінах.
 
 
 
Гранітні валуни в садку і кактуси.
 

Творчість без меж і кордонів, нові ідеі та метеріали, все зберігається в гаражі-ангарі.
В 2017 році у Майкла знову була виставка робіт в новому просторі, комбінація вібраціі матеріалів на дотик відвідувачів виставки, кольорів скла і заліза, звукові ефекти.

Всього найкращого!
Успіхів! 12/06/17


 

comments powered by HyperComments

free counters