вкл. 01 листопада 2017.

«Прийміть мої співчуття. Вічная пам'ять Миколі Гавриловичу. Дуже сумно, що відходять у вічність наші Батьки, досвідчені майстри. Залишили по собі запрацьовану ниву. Дух Їхній довго буде на місцях Заповіту і ширитиметься, але для родини і друзів, співпрацівників Микола Гаврилович незаступний. Під час цієї поїздки ми не побачились. Я зрозуміла, що Він прихворів, уже тоді. Отже, пам'ятаю Пана Миколу як людину в пізніх 50-х – молодим та енергійним гончарем. У листопаді 1989-го року пізно увечері я приїхала в Опішню і вже відразу познайомилася з Паном Миколою. Як учора, бачу Пана Миколу при своєму столі, в себе вдома. Вони ліпили малу фігуру з глини і розповідали про своїх батьків і запрошували з ними зустрітися наступного дня. Пан Микола розповідав за свою працю як гончар. Говорив, що поряд робочих завдань на заводі, любив ліпити вдома по-своєму. Розказував, що завод перестає працювати. Познайомив із Юрком Миколайовичем, який наступного дня зробив мені малу екскурсію по Опішні. В нас були одні гончарні теми: за працю гончарів у минулому, за тих, які на той час дальше працювали, за гончарне навчання, яке вже тоді провадилося в ПТУ. Молода дівчина Галина, племінниця Анатолія Корнелюка з Черкас, на той час вчилась на такій програмі в Опішні. Ми саме приїхали її відвідувати. Хоч це був листопад, але вже лежав потужний сніг і стояв міцний мороз. Микола Гаврилович нас вітав, як рідних. Розказував, як потрібно побачити Опішнянську колекцію гончарних робіт, які на той час вже оберігались як фонди малого музею в будинку, який сьогодні містить Музей ім. В. Кричевського. Було відчутно вже тоді, що Пан Микола був один з рушійних сил у положенню того фундаменту, на якому сьогодні стоїть Музей-заповідник. Він довго буде Батьком того, що основане. Коли міцні відходять, дітям і внукам приходиться нести те, що несли Батьки. Можливо, що на початку моторошно і важко йти дальше самому, але коли добре придивитись, поруч сліди того, тої особи, яка була з нами. Їхній дух разом зі слідами все-таки залишається з нами. А кожна окрема робота Пана Миколи – це ж молитва з їхніх рук до рук майбутніх.
Будьте надальше міцними! Царство небесне, і нехай земля буде легкою! Вічная пам'ять!

З пошаною,
Наталка».

free counters