вкл. 21 грудня 2017.

 

Михайло Денисенко народився 16 грудня 1917 року на станції Слюдянка Забайкальської залізниці (Іркутська область). Батько був  телеграфістом, тому родина мешкала далеко від рідного краю. Михайло Денисенко народився 16 грудня 1917 року на станції Слюдянка Забайкальської залізниці (Іркутська область). Батько був  телеграфістом, тому родина мешкала далеко від рідного краю.  1923 року Денисенки повернулися в Україну. 

У рідному селі Олешні, що в Чернігівщині, Михайло закінчив чотирирічну школу, потім – Добрянську семирічку. Гончарське коріння Денисенків, яке тягнеться від прадіда, не давало хлопцеві спокою, він мріяв стати художником. Любити мистецтво, вбачати в ньому сенс життя навчили Михайла Денисенка його талановиті вчителі-наставники спочатку в Київському художньому технікумі (живописний відділ), а згодом – у Харківській художній школі (скульптурний факультет). 

Будучи ще зовсім молодим, довелося «скуштувати» чимало горя. Його родина тяжко пережила наслідки жовтневої революції, голодомору й Другої світової війни. На цілих два роки Михайло Денисенко потрапив до концтабору (Німеччина), після чого був звільнений  радянською армією.

Працював художником-плакатистом у радянській військовій комендатурі, начальником керамічного цеху при Олешнянській промартілі та дільниці цегельного  заводу з виготовлення  кахель та гончарного посуду, скульптором-керамістом у заводі «Стандартбуд», художником-реставратором у Качанівці, понад 30 років – головним художником Васильківського майолікового заводу (Київщина).

Твори Михайла Денисенка експонувалися на 53 вітчизняних і 30 зарубіжних виставках. 

За активну творчу діяльність був удостоєний почесних відзнак і нагород: Заслуженого діяча мистецтв України, Премією Катерини Білокур, золотою медаллю за успіхи, досягнуті в розвитку української майоліки, двома срібними медалями за майолікові вироби, що експонувалися на Виставці досягнень народного господарства СРСР, бронзовою медаллю народного господарства СРСР, великою кількістю грамот і нагород. Визнання серед мистців дозволили стати членом Спілки художників України.

Михайло Денисенко був поєднаний з Опішним серцем і душею. Щиро вболівав за розквіт і діяльність Національного музею-заповідника українського гончарства. Був учасником ІІІ Всеукраїнського симпозіуму монументальної кераміки в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України». Нині його прекрасні декоративні тарелі, миски, панно та багато іншого стали окрасою музейної колекції. 

Чимало інформації про Михайла Денисенка зберігається і в Гончарській книгозбірні України. З нагоди 100-річчя від дня народження видатного художника-кераміста, на пошанування таланту мистця співробітниками книгозбірні організовано виставку друкованих матеріалів.

Пам’ятаємо й цінуємо ВЕЛИКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ!!!