вкл. 20 лютого 2018.

Відділ популяризації гончарської спадщини, туризму та екскурсій Національного музею-заповідника українського гончарства:  історія й сьогодення 

Серед основних завдань фукціонування будь-якого музейного закладу є заходи з популяризації його діяльності. У Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному цим напрямком роботи опікується Науково-методичний відділ популяризації гончарської спадщини, туризму та екскурсій. Таку назву він має з 2001 року, до цього часу це був Відділ популяризації гончарської спадщини та музейного маркетингу.

У перші роки діяльності музею основні зусилля малочисельного штату були спрямовані на формування фондової колекції та клопотань щодо отримання власного приміщення. Перші спроби з організації й подальшого налагодження екскурсійної діяльності (за архівними матеріалами) припадають на березень 1987 року, коли директору Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва було направлено клопотання з проханням виготовити ескізи запрошень до музею. Судячи з тексту, вони були іменними й дійсними на двох осіб. Пропонували «відвідати Музей гончарства в Опішні з 10.00 до 18.00 год., в середу та п’ятницю – з 12.00 до 20.00 год., вихідний день – понеділок».
У 1990-х роках екскурсії для відвідувачів проводили майже всі співробітники музею. Зі збільшенням кількості гостей актуальним постало питання введення до штатного розпису посади екскурсовода. Початком функціонування Відділу популяризації гончарської спадщини, туризму та екскурсій можна вважати 2000 рік, оскільки в цей час офіційно до штату установи було введено посаду екскурсовода. До речі, уже перші екскурсії проводили в національному вбранні (що й до цього часу є візитною карткою співробітників Відділу).
У перші роки існування Музею гончарства були охочі відвідати його. Так, 1989 року адміністрація дала відповідь турбазі МДУ (м. Куземен, Сумщина) про неможливість екскурсійного обслуговування, оскільки «Музей закрыт, только создается. Можете посмотреть лишь керамический завод». У листі до начальника Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації Петра Бондаревського від 24 січня 1994 року зазначено, що музей у суботу, неділю та святкові дні не працює й «ще не має відкритої для огляду експозиції…». Лише на 1996 рік припадає перша віднайдена у вихідній звітній документації згадка про «оглядові екскурсії» до фондових колекцій. Відвідувачів ділили на групи по 3-5 чоловік.

Спочатку екскурсії проводили по фондових кімнатах основного приміщення (вул. Партизанська, 102). Проте такий вид екскурсійного обслуговування мав ряд недоліків. Невеликі розміри фондових кімнат утруднювали відвідувачам пересування ними. А незахищеність експонатів, зокрема невеликих за розміром, робила їх доступними для занадто цікавих екскурсантів. З часом від такої форми екскурсійного обслуговування довелося відмовитися. Добудова нової частини основного приміщення дозволила частково вирішити проблему демонстрування музейних експонатів.

Починаючи з 1997 року, почала створюватися Національна галерея монументальної глиняної скульптури, коли до екскурсійного огляду було введено знайомство з експозицією просто неба. До 2003 року в екскурсійний маршрут також входило знайомство з Державною спеціалізованою художньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв в Опішному» (нині – Василя Кричевського), яка в той період була в структурі Музею-заповідника.

З травня 2008 року до основного маршруту входило відвідування двох Меморіальних садиб (гончарки Олександри Селюченко й гончарської родини Пошивайлів). З липня 2010 року став доступним для огляду новостворений Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, а з січня 2013 року – Музей мистецької родини Кричевських.

2003 року було розроблено туристичний маршрут по пам’яткам археології Опішного (маршрут вихідного дня), екскурсії по якому проводили наукові співробітники Відділу археологічної кераміки НМЗУГ. Нині цей маршрут перебуває в стадії оновлення.

З 2014 року туристичне обслуговування відвідувачів музею проводять за 7 маршрутами. Екскурсанти можуть оглянути в комплексі всі екскурсійні об’єкти або ж окремо ознайомитися з Науково-дослідницьким центром і Національною галереєю монументальної глиняної скульптури, Меморіальними музеями-садибами (гончарки Олександри Селюченко, гончарської родини Пошивайлів, філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа), Музеєм мистецької родини Кричевських, Національними виставками кераміки в Мистецькій галереї Центру розвитку духовної культури.

З розповіді екскурсовода відвідувачі музею дізнаються про історію створення закладу, знайомляться з авторськими концепціями до монументальних скульптур та панно. Вони мають можливість побачити справжній віз-кучу для перевезення кераміки на ярмарки та базари, гончарні горни різного типу для випалювання виробів з глини й одночасно почути цікаву інформацію про ці етапи в роботі майстрів. Окрасою екскурсії є розповідь про минуле Опішного на фоні прекрасних краєвидів. У приміщенні відвідувачі можуть познайомитися з традиційними посудними формами, що стоять на миснику; за світлинами, зробленими з давніх справжніх негативів, уявити весь процес поетапного створення глиняних виробів; побачити колекцію кахель. Для дітей цікавою є колекція глиняної іграшки. Зрозуміти регіональні відмінності в декоруванні посуду дозволяє велика колекція мисок. Нікого не залишає байдужою і портретна Галерея слави опішненського гончарства, де на картинах полтавського художника Валерія Мозока можна побачити людей, хто творив і продовжує творити славу Опішного як гончарної столиці України.

На згадку про перебуванні в Музеї-заповіднику всі відвідувачі отримують подарунки: кольоровий інформаційний буклет і традиційний глиняний свистунець. Привабливим моментом є можливість безкоштовних експрес-майстер-класів з виготовлення дитячої іграшки, роботи за гончарним кругом, гончарської мальовки під керівництвом досвічених майстрів. Відвідувачі також мають можливість переглянути фільми гончарської тематики, створені Аудіовізуальною студією Національного музею-заповідника українського гончарства.
Екскурсійне обслуговування проходить і з урахуванням вікових особливостей відвідувачів. Для молодших проводяться екскурсії з елементами гри, загадуванням загадок, найактивніші серед них на згадку про музей отримують також у подарунок для шкільних бібліотек монографію Олеся Пошивайла «Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна». 2015 року розпочав роботу «КерамЛЕНД» –дитячий ігровий майданчик на території рекреаційної зони.
З 2016 року започатковано нову форму роботи – проведення дитячої екскурсії-квесту.

Для старших відвідувачів цікавими є нічні екскурсії. Спочатку їх проводили один раз на рік для бажаючих на території Науково-дослідницького центру, нині – для учасників Е-літньої академії на території Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа.

Оскільки значну частину відвідувачів Музею-заповідника становлять групи, організовані туристичними фірмами, то нині налагодження тісних партнерських зв’язків є одним із пріоритетних напрямків діяльності Відділу популяризації. Наразі працівниками Відділу створено електронну базу організацій сфери туризму Полтавщини та сусідніх областей. З метою популяризації установи серед фірм-партнерів було поширено створений Аудіовізуальною студією рекламний фільм «Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному». Працівники Відділу систематично на електронні адреси туристичних фірм, середніх навчальних закладів, вузів надсилають інформаційні повідомлення й запрошення.

Щороку зростає кількість відвідувачів Музею-заповідника. Тільки минулого, 2017, року їх було більше 40-ка тисяч.

Гостями музею були відвідувачі з різних куточків не тільки України, а й багатьох інших країн (Російська Федерація, Білорусь, Казахстан, Грузія, Литва, Молдова, США, Канада, Німеччина, Італія, Іспанія, Польща, Франція, Швеція, Словаччина, Чеська Республіка, Австрія, Шотландія, Сербія, Хорватія, Норвегія, Індія, Китай, Марокко, Туніс, Алжир, Іран, Єгипет, Нова Зеландія).

Свої враження відвідувачі можуть залишити в Книзі відгуків. Сили й наснаги для подальшої роботи екскурсоводам додають саме теплі слова вдячності відвідувачів. Ось лише деякі з записів у Книгах відгуків за різні роки:

«Хоча за вікном зима (а за календарем весна), то в душі – літо! Ми побували в музеї вперше, і нам сподобалося. Особливо приємно було власноруч ліпити вироби з глини. Душа збагатилася, ми набралися багато енергії від глини» (2009 рік, м. Полтава, Прядко Аня, учениця 6 класу СЗШ №3);
«Тут починається Україна. Полтава і Опішне – столиці України. Одна – духовна, інша – гончарна. Вибачте, харків’яни і кияни, але ваші міста – це лише передмістя Полтави. Тримаймося, ми глибокі і широкі, нас багато і ми – невмирущі» (2010);
«Связь времен через гончарный круг» (11.06.2010);
«Мы бывали во многих музеях мира. Ваш музей на высоком уровне!» (Відвідувачі з м. Саратов (Російська Федерація), 09.08.2011);
«Не потрібно їхати за кордон, коли таке чудо є у нас на Україні, у них такого немає і не буде! Шануймо своє, бережімо своє, любімо своє. Слава Україні!» (09.06.2012);
«Опішня – одне з тих місць, куди хочеться приїхати назавжди. Саме з такого селища починається наша національна свідомість і гордість за свою країну» (м. Дніпропетровськ 13.06.2012);
«Спасибо, что помогаете возвращаться к корням и учиться не понимать, а чувствовать» (м. Харків, 16.06.2012);
«Спасибо Вам за все! У вас очень красиво и гостеприимно. Ждите нас, скоро мы переедем к вам жить!!! Это наша мечта» (м. Запоріжжя, 27.07.2013);
«Спасибі вам за те, що раз за разом дозволяєте відчути щиру гордість за власну країну!» (20.08.2013).
«Хто не був в Опішні – той не бачив душу України» (відвідувачка з м. Градизьк).

Відвідувачі звертають увагу на все: красиві краєвиди, зміни в експозиції, квітучу впорядковану територію. Не менш важливими для працівників музею є конструктивні критичні зауваження та побажання, врахування яких зробить перебування на нашій території більш комфортним. Втілено в життя прохання надання можливості придбання власноруч виготовленого виробу, наявності в асортименті музейної крамниці сувенірних магнітів музейної тематики.
З Книг відгуків дізнаємося, що найчастіше екскурсанти відвідували музей по рекомендації тих, хто вже був у нас, а також після прослуховування реклами по радіо та перегляду телевізійних сюжетів.

Серед основних проблем в екскурсійному обслуговуванні, над вирішенням яких музей працює нині, є доступність експозиції для людей з обмеженими фізичними можливостями. 2009 року Україна ратифікувала Конвенцію про права інвалідів, у статті 30 якої зазначено, що «держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю брати участь нарівні з іншими в культурному житті й вживають усіх належних заходів для забезпечення того, щоб особи з інвалідністю… мали доступ до таких місць культурних заходів чи послуг, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки й туристичні послуги, а також мали найможливішою мірою доступ до пам'ятників і об'єктів, що мають національну культурну значущість». Тому вирішення цієї проблеми для Музею-заповідника є обов’язковим.

Співробітники Відділу популяризації разом з Аудіовізуальною студією створили аудіоекскурсію. Подальше дублювання її англійською мовою дозволить частково вирішити проблему екскурсійного обслуговування іноземців. Оскільки на території музею є зона дії Wi-Fi інтернету, то в перспективі оптимальним є присвоєння QR кодів до експонатів.
У переддень професійного свята хочу побажати своїм колегам творчої наснаги, невичерпної енергії, красномовства та харизматичності, масу вдячних відвідувачів та постійного задоволення від роботи.

З Всесвітнім днем екскурсовода!

Інформацію підготувала
екскурсовод І категорії НМЗУГ
Лариса Гавриш