вкл. 12 березня 2018.

У бабусі в хаті жила картина. Уже не в пам’яті, хто так дбайливо, хрестик до хрестика, вимережив її вишиту душу, та й літ їй ніхто ніколи не числив. Проте мала вона якесь особливе місце: ні, не на стіні – в оселі бабусиного життя.  Вони поріднилися давно. Відколи з’явилася тут, картина з мовчазною щирістю розділила з бабусею радісні й сумні звістки, смуткувала за дітьми, не воднораз чула слізні молитви-просини, дослухалася до жіночих гутірок про сільські новини, міряла з господинею думками вголос поле прожитого.

Бабуся шанувала її: родинна реліквія – нехай, може, дітям колись нагадаються умілі руки майстрині. 

Та й наклеїла на виворіт шиття доброго газетного паперу. Отак, потойбіч від візерунків, змовившись зі стіною, де висіла, картина пронесла крізь бабусине й своє життя СПРАВЖНІЙ СКАРБ!..

На цій газетній шпальті – унікальна публікація «В опішнянських гончарів», надрукована в газеті «Сільські вісті» за 22 червня 1988 року! 

На жаль, автора статті газетний аркуш на звороті вишитої картини не зберіг… Та й, певно, багато таких історій ще досі пам’ятають сільські оселі…

Проте, найголовніше, дякуємо підписнику спільноти музею гончарства у Facebook, киянину Vyacheslav Malina за те, що зробив неймовірне, побачивши дивовижне у плині повсякденного!

Бо, завдяки його надісланій світлині, бабусина картина через тридцятиліття мовила до нас про диво опішненської кераміки…

Жанна Невкрита,

інформаційна служба

Національного музею-заповідника українського гончарства