З 1 ЛИСТОПАДА 2019 РОКУ Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному ЗАВЕРШУЄ АКЦІЮ «Сувенір на згадку»!
Відтепер відвідувачі Музею НЕ ОТРИМУВАТИМУТЬ БЕЗКОШТОВНО
буклети та свистунці!
Дякуємо, що й надалі залишаєтеся разом з нами!
Музей продовжує стрімко розвиватися, тож сподіваємося на нові, не менш захоплюючі зустрічі!

вкл. 18 травня 2019.

Подорож до музею

Я встану рано-зранку

І сонцю посміхнусь.

Дістану вишиванку

І швидко одягнусь.

Піду я до музею

Взнавать нові дива,

І, наче орхідея,

Скульптура там нова.

Там радо всі вітають

Усіх своїх гостей

І чаєм пригощають

Дорослих і дітей.

Покажуть краєвиди,

Розкажуть, хто як жив,

Про пагорби-бескиди

І хто їх там обжив.

Розкажуть про скульптури,

Сучасних всіх майстрів,

Тонку їхню натуру

І хто й де музу стрів.

А ще там всіх чекає

Цікавинка одна:

З рук ваших виростає

Чаша іменна.

Я тільки озирнуся,

А день уже злетів,

Та я ще повернуся

Набраться відчуттів.

***

Оберіг любові

Якщо ти не байдужий до краси,

Сам завітай і друзів запроси

У цей куточок заповітних мрій,

В Опішне славне поспішай мерщій.

Захований у зелені садів,

Загублений у величі горбів,

На перехресті тисячі доріг

Розкинувся любові оберіг.

Любові до батьків своїх і краю,

До сонця і невтомних трударів,

Що мають душу щиру і безкраю

І глину люблять із поконвіків.

Для майстра глина – це життя і доля,

Це пісня і духмяний вишні цвіт,

Це думки злет і нескінченна воля.

Прийди сюди, пізнай натхнення світ!

***

Храм натхнення

Осяяний сонцем, дощами умитий,

Він виріс на пагорбі серед лісів.

Один такий на світі іменитий,

Зібрав у собі легенди всіх часів.

Це є святиня творчого польоту,

Це храм натхнення для усіх майстрів!

Де глина заміняє позолоту,

Де праця – краща всіх дарів!

Тут виростають вироби величні,

Що мають душу, бо вони живі.

Оспівані звучанням поетичним,

До світу казки – то є кораблі!

***

Мрія збувається!

Ви можете запитати, чому з-поміж усіх пам’яток української культури я обрала саме музей-заповідник українського гончарства? У відповідь я розповім вам одну історію.

Ще коли я була маленька і залишалася з бабусею, то почула від неї дещо цікаве. Мій прапрадід був козаком. Двадцять п’ять років він був вірний війську. І не брали його ні мечі, ні кулі, хоч був він безстрашним і хоробрим. За бездоганну службу одержав у дарунок чорного коня. Усі дивувалися, як йому вдається пройти бій цілим і неушкодженим. Виявилося, що в нього був оберіг – глиняний амулет, який завжди був із ним у походах. Як тільки-но ворог був уже зовсім поряд, він діставав той амулет з кишені і просив у нього допомоги. І жодного разу він його не підвів.

Отак любов і повага до глини передавалася з покоління в покоління в моїй родині. І донині ми шануємо глиняний посуд і різні вироби. Бабуся говорить, що в глиняній макітрі тісто оживає, а пиріжки стають ніжніші та смачніші.

Це й привело мене до музею. Бо тут я можу власноруч спробувати створити свій особистий оберіг. Тут я набираюся нових знань, які захоплюють мене з кожним днем все більше й більше. Для мене – це духовна насолода, це місце, де почуття гордості за свою родину і свій народ просто переповнює!

***

Любов до праці єднає!

Сьогодні мені вдалося стати свідком та самій долучитися до колективної праці в нашому музеї. Я на власні очі побачила і переконалася, що любов до праці єднає якнайкраще.

Перед нами постало завдання: розвантажити цеглу. Здавалося б, що це зовсім не жіноча робота. Це буде дуже тяжко, люди швидко втомляться. Проте командний дух зробив свою справу. Одноголосно було вирішено стати струмком і передавати по цеглині з рук у руки. Робота йшла тихо й спокійно, аж поки хтось із колективу не вигукнув: «Ану, хто швидше?». І тут усе закипіло – зануртувало з новою силою. Це так підбадьорило наших працівників, що вони, уже не відчуваючи втоми в руках, почали все швидше й швидше передавати цеглу. Усі перегукувалися, підтримували та надихали на перемогу один одного. Трударі настільки захопилися перегонами, що й не помітили, як цегла скінчилася. Звісно, перемогла дружба!

Ось так і проходять робочі будні в нашому музеї. Кожен займається своєю справою, але ми – одна команда. І в потрібний час завжди готові прийти на допомогу один одному!

Ірина Дядечко

Замовити екскурсію