вкл. 28 вересня 2019.

Історія – це відповідь на вічне запитання «Хто ми є?». Знаючи й пам’ятаючи минуле нашого краю, ми розуміємо – усіх нас поєднує глина. Саме великі поклади цієї породи й визначили долю маленького містечка Опішне, що в Полтавщині, стати столицею українського гончарства. Тут здавна цінують і шанують це правічне ремесло, передають знання і вміння з покоління в покоління.

2011 року Національний музей-заповідник українського гончарства започаткував створення Стіни Гончарної Слави України. Вона покликана зберігати пам’ять про славетних українських гончарів і тих, хто всіляко підтримував і популяризував гончарство. Цього року Стіна поповнилася двома новими меморіальними дошками (автор – Володимир Цісарик, Львів), офіційне відкриття яких відбулося 25 вересня 2019 року.

Одну з них присвячено славетній опішненській гончарці-малювальниці Парасці Біляк (1914–2001). Жінка все своє життя присвятила улюбленій справі. Працювала на заводі «Художній керамік», де оздоблювала глиняний посуд у техніці ріжкування з використанням рослинної орнаментики.

Параску Біляк згадували тільки теплими словами. На офіційне відкриття меморіальної дошки завітала внучка малювальниці – Олена Біляк. «Я її пам’ятаю завжди усміхненою й радісною, – розповіла жінка. – Щиро дякую за те, що не тільки зберігаєте гончарну спадщину країни, але й повертаєте родини до їх коріння».

«У неї мотиви наче такі ж самі, як і в інших, але вона трактувала їх по-своєму. Дуже полюбляла крупні елементи, але відчувала форму. У неї не було зайвих елементів», – так про творчість мисткині розповіла керамолог, мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства Олена Клименко.

Іншу меморіальну дошку присвячено навчальним закладам, що функціонували в приміщенні будівлі Кричевського-Лебіщака. Дивовижна історія діяльності цих закладів розпочалася із заснування 1894 року першої в Наддніпрянській Україні Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні, метою якої було навчання гончарів удосконаленим прийомам обробки глини, виготовлення й оздоблення глиняних виробів. «За недовгий період існування майстерні вона встигла закласти основи тих мальовок, які сьогодні спостерігаємо на наших глиняних виробах, цих зооморфних оздоб, якими ми вирізняємося з-поміж інших гончарних осередків», – зазначила керамолог, історик, етнолог, педагог, доктор історичних наук, заслужений працівник культури України Людмила Овчаренко.

Відкриття меморіальних дощок – це знакова подія в історії України, адже саме так ми зберігаємо пам’ять про славетні постаті українського гончарства, які долучилися до формування мистецької спадщини країни.

 

Ірина Дядечко,
інформаційна служба НМЗУГ
Фото Тараса Пошивайла
Замовити екскурсію