вкл. Середа, 15 листопада 2017, 11:49.

вкл. Понеділок, 13 листопада 2017, 13:24.

вкл. Понеділок, 13 листопада 2017, 10:57.

вкл. Вівторок, 07 листопада 2017, 12:34.

вкл. Понеділок, 06 листопада 2017, 09:11.

вкл. Четвер, 02 листопада 2017, 14:13.

вкл. Четвер, 02 листопада 2017, 09:31.

вкл. Середа, 01 листопада 2017, 08:34.

«Прийміть мої співчуття. Вічная пам'ять Миколі Гавриловичу. Дуже сумно, що відходять у вічність наші Батьки, досвідчені майстри. Залишили по собі запрацьовану ниву. Дух Їхній довго буде на місцях Заповіту і ширитиметься, але для родини і друзів, співпрацівників Микола Гаврилович незаступний. Під час цієї поїздки ми не побачились. Я зрозуміла, що Він прихворів, уже тоді. Отже, пам'ятаю Пана Миколу як людину в пізніх 50-х – молодим та енергійним гончарем. У листопаді 1989-го року пізно увечері я приїхала в Опішню і вже відразу познайомилася з Паном Миколою. Як учора, бачу Пана Миколу при своєму столі, в себе вдома. Вони ліпили малу фігуру з глини і розповідали про своїх батьків і запрошували з ними зустрітися наступного дня. Пан Микола розповідав за свою працю як гончар. Говорив, що поряд робочих завдань на заводі, любив ліпити вдома по-своєму. Розказував, що завод перестає працювати. Познайомив із Юрком Миколайовичем, який наступного дня зробив мені малу екскурсію по Опішні. В нас були одні гончарні теми: за працю гончарів у минулому, за тих, які на той час дальше працювали, за гончарне навчання, яке вже тоді провадилося в ПТУ. Молода дівчина Галина, племінниця Анатолія Корнелюка з Черкас, на той час вчилась на такій програмі в Опішні. Ми саме приїхали її відвідувати. Хоч це був листопад, але вже лежав потужний сніг і стояв міцний мороз. Микола Гаврилович нас вітав, як рідних. Розказував, як потрібно побачити Опішнянську колекцію гончарних робіт, які на той час вже оберігались як фонди малого музею в будинку, який сьогодні містить Музей ім. В. Кричевського. Було відчутно вже тоді, що Пан Микола був один з рушійних сил у положенню того фундаменту, на якому сьогодні стоїть Музей-заповідник. Він довго буде Батьком того, що основане. Коли міцні відходять, дітям і внукам приходиться нести те, що несли Батьки. Можливо, що на початку моторошно і важко йти дальше самому, але коли добре придивитись, поруч сліди того, тої особи, яка була з нами. Їхній дух разом зі слідами все-таки залишається з нами. А кожна окрема робота Пана Миколи – це ж молитва з їхніх рук до рук майбутніх.
Будьте надальше міцними! Царство небесне, і нехай земля буде легкою! Вічная пам'ять!

З пошаною,
Наталка».

вкл. Вівторок, 31 жовтня 2017, 16:37.

Фасад цієї незвичайної школи прикрашають перші твори першокласників – дитячі долоньки на глиняних пластах в образі квітів і пташок, метеликів і навіть сонечок. Так маленькі учні карбують свою посвяту у світ творчості на щорічному Святі художника. Схожу традицію мають і випускники: лиш їхні глиняні панно, мов спогад про шкільні роки, – ознака причетності до формування унікальної освітньої установи – Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» імені Василя Кричевського, що 2017 року зустріла своє 20-ліття.

free counters