Друк

вкл. Четвер, 20 квітня 2017, 09:52.

Чи звертали Ви увагу на руки, які працюють за гончарним кругом? Ні? Вони, як руки дерегента, який керує хором, літають, ніби в повітрі. Ось долоні торкаються глини, а за мить – уже тільки пальці. І ти не встигаєш отямитися і зрозуміти, що сталося, а майстер вже показує свій виріб. Немає просто гончарів. Є майстри своєї справи, які, не покладаючи рук, творять за гончарним кругом чудеса. І як боляче чути, коли гончаря називають образливим – глиноміс.
Це могла сказати тільки та людина, яка взагалі нічого не тямить у гончарстві, а репліку свою вигукнула просто від заздрощів.
Як не можуть дві господині приготувати однакового борщу, так не можуть два гончаря зліпити два однакових глечиків, бо в кожного з них своя техніка і свій стиль.
Кажуть, у людини очі – це дзеркало душі. А в гончаря дзеркало душі – це руки, бо руками він бачить і відчуває, де трішки, а де сильніше треба потягти глину, яка товщина глечика повинна бути. Туди ж, у середину виробу, очима ніяк не заглянеш. Щоб зробити гарний виріб, у майстра повинні бути чутливі й розумні руки.
Кожен гончар індивідуальність, хтось зробить глечик високий, з тонкими стінками та затійливою ручкою, а хтось зробить невисокий, з товстими стінками, але зручний у використанні в повсякденному побуті.
Одного разу до нас приїхали друзі з Криму і їм дуже захотілося подивитися, що ж таке кераміка. Зайшовши в приміщення музею, ми побачили, як майстер-гончар Микола Гаврилович Пошивайло звичним багаторічною практикою рухом сідає за гончарний круг. І почалася магія, бо руки майстра, не відриваючись від шматочка глини, за лічені хвилини створили чудо. У нас на очах він зліпив горнятко для запікання. Потім взяв волосінь, відрізав, ніби лезом, край, одним рухом підрівняв відріз, і ось виріб готовий. Така майстерність може викарбуватися тільки за багаторічні роки важкої праці. Наші друзі були вражені.
Пройшло трішки часу і на святі гончаря я знову зустріла Миколу Гавриловича. Він як раз показував одній родині, як працювати з глиною. Відомо, що діти – це вибуховий механізм повільної дії. І якщо в них щось не виходить, то вони, образившись, стараються втекти. От і в дівчинки одразу не вийшло зліпити гарний горщечок. І вона, ображена, хотіла вже бігти до своєї мами. Але Микола Гаврилович взяв її за руки, огортаючи їх теплом, і, ніби передаючи свою майстерність, поклав на шматочок глини, і вони разом створили чудо-горщечок. Радощам дівчинки не було меж. Її мама з вдячністю подивилася в очі майстру і ніби потонула в їхній доброті й турботі.
Великий уклін майстру за молоде покоління, майбутніх майстрів, які також, як і він колись, стануть працювати за гончарним кругом.

Друк

вкл. Четвер, 20 квітня 2017, 09:51.

Стоїть хатина край села,
Покинута, забутая усими.
Вона щасливою була,
Коли у ній жила родина.
Тепер лиш згадує вона,
Поросшая скрізь бур’янами,
Проз неї як пройшла війна,
А потім знов побудували.
Як молодий тоді козак
Привів до хати молоду дружину,
Й дитячий сміх і голоси
Заділи душу вже старій хатині.
Та що ж це, бачить, хтось іде,
Якийсь дідусь, спираючись на палю,
А поруч йде із дідусем
Вже сива жінка, ніби схожа на Наталю.
На ту Наталю, що жила колись
У тій хатині, що в селі скраєчку,
Вона ще бігала тут босоніж,
Униз до ставка, ось, недалечко.
– А пам’ятаєш, батьку мій,
Як радісно було в хатині?
Як мама із печі тягла
Рум’яну, щойно спечену хлібину?
Як ми тоді із кухлем молока
Її всі куштували з апетитом.
– Так, доню, пам’ятаю я,
Але ти бачиш, все давно закрито.
Ніхто і не навідався сюди,
Все поросло тут бур’янами.
– То не сумуй же, батьку мій.
Я завтра ж буду тут з синами,
Ми приберемо, вичистимо все,
І оживе наша хатина.
Старенький посміхнувся і сказав:
– За ці слова я дякую, дитино.

Друк

вкл. Четвер, 23 квітня 2015, 13:25.

 

 

   Передвеликодень завжди сповнений святочністю. Цьогоріч для художника-кераміста Володимира Шаповалова він став особливо визначним – 11 квітня мистець зустрів своє 70-ліття! На привітання Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному ювіляр відгукнувся листом:

Друк

вкл. Понеділок, 13 січня 2014, 08:19.

Уважаемые Опошняне не ожидала от Вас такого поздравления, в восторге от него!!!
В нашем поселковом музее просят его для экспозиции, всем понравился дизайн и исполнение.
Еще раз и еще раз  Спасибо за поздравление и поздравляю Вас!
С наступающим Новым Годом, Большим Праздником Рождества Христова. 
И желаю всем, всем , всем всего самого наилучшего в жизни что может быть...


 29.12.2013                                       С ув. Г.И. Кломбицкая

Друк

вкл. Четвер, 25 жовтня 2012, 11:04.

 

Хотелось бы еще раз сказать огромное спасибо за приглашение к участию в симпозиуме, за первоклассную его организацию и возможность увидеть и услышать таких умных и интересных  людей. Можно только догадываться каких больших трудов все это стоит вашей дружной команде и Вам, как куратору, в особенности. Поэтому сил, терпения и здоровья и новых идей!

Было очень интересно, и даже при таком количестве времени нам удалось многое увидеть. Здорово! Эмоций масса, будем теперь все переваривать. Опыт Опошни - пример для нас всех. Искренне восхищаюсь вашим умением сохранить самобытность и вместе с тем быть на пике всех тенденций. Еще раз всяческих успехов музею и сотрудникам и новых успешных проектов.{jcomments on}

 

С уважением,

Турыгина Анна (Липецк)

 

 

 

 

 

  Пишу Вам, чтобы поблагодарить за приглашение на конференцию! Мне было очень приятно вновь посетить Ваш замечательный музей, встретиться с уже знакомыми коллегами, послушать интересные доклады, даже несмотря на языковой барьер!

Буду рада и в будущем принимать участие в Ваших мероприятиях!

Желаю Вам творческого благополучия и сил для организации новых мероприятий!

С уважением, Марина Политова

искусствовед

в.н.с. ГИМЗ "Горки Ленинские"

преподаватель МГУ им. М.В. Ломоносова

коллекционер кукол

Друк

вкл. Понеділок, 19 березня 2012, 11:40.

Доброго дня, шановні люди!

   Мене звати Наталя. Проживаю в містіЧернівці, родом з Тернопільської області. Маю до Вас, напевно, дивне прохання, але надіюсь, що Ви мені спробуєте допомогти. Прочитала, що в Опішному відбудеться фестиваль «ВакулаФЕСТ–XXI». Ця рекламка фестивалю (картинка) потрапила на очі тому, що я шукала ковані вироби, хочемо з чоловіком красиву браму та огорожу.

   Тепер з історії: колись в дитинстві в домі моєї бабусі, якої вже нема сім років і яку я дуже любила, була картина з Петриківськими розписами, яку я любила і завжди пам’ятаю. Усвоєму домі кухню ми з чоловіком оформили  в українському стилі, розфарбували арку Петриківським розписом (побачила таку красотуводномуіззакладів Ужгорода).

   Маю мрію – замовити браму та хвіртку в такому ж стилі. Побачила ковку на рекламі «ВакулаФЕСТ–XXI» і загорілася. Тому моє прохання – якщо Ви маєте можливість – надішліть, будь ласка, рекламне фото  в повному розмірі ковки з Петриківським орнаментом або підкажіть, де можна подивитись фото цього художнього витвору або купити, якщо це платно.

   Ще хочу сказати, що подивилась Ваш сайт і радію, що українське – живе.

   Дякую, навіть якщо не зможете допомогти.

З повагою, Нога Наталія

*[ Мову оригіналу збережено]

Доброго дня, Пані Наталю!

            Щиро вдячні за увагу до сайту Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

            На Ваше прохання надсилаємо фото воріт – це центральний вхід до музею гончарства, для оздоблення яких було використано елементи опішненських орнаментів (опішненська традиційна мальовка на керамічних виробах).

            Будемо раді бачити  Вас і Вашу родину в Національному музеї-заповіднику  українського гончарства в Опішному.{jcomments on}

Фото воріт  

Ірина Іващенко,

куратор ІІ Національного ковальського фестивалю «ВакулаФЕСТ–ХХІ»

Друк

вкл. Вівторок, 15 листопада 2011, 08:29.

Ольга Якимович, учасниця Мистецького Конкурсу «Перлина України – ХХІ», не змогла приїхати на церемонію нагородження переможців, тож надіслала лист:

«Вітаю тебе,Опішне!

  Вітаю всіх організаторів літературного конкурсу!

  Вітаю дирекцію музею Гончарства!

  Перш за все хочу подякувати за запрошення на фінальну частину. Мені найбільше приємно і втішно те, що Ви мене помітили. Тут,на чужині,дуже легко загубитися посеред мільйонів іноземців. Безмежно вдячна Вам за те, що визнали мене і призналися до мене. Це так важливо знати, що там – Дома –мене не мають за вигнанку. Бути на чужині, працювати і щось творити – дуже важко. Ваше запрошення направду надало мені крила і бажання літати. Хочу написати ще і бути корисною для Вітчизни.

Друк

вкл. Вівторок, 06 вересня 2011, 15:29.

   Побывав в июле 2011 года на экскурсии, не смогла сдержать свои эмоции. Вернувшись домой, рассказывала про Ваш Музей всем знакомым, в том числе и на роботе. Так как работаю в рекламном отделе местной газеты, моим рассказом заинтересовалась редактор газеты. Было решено опубликовать статью про уникальный Музей.

Думаю, Вам будет интересно иметь в своем архиве эту газету. Если какие-то неточности – прошу извинения, рассказывала по памяти.

С уважением     Кочергина О.А.

Друк

вкл. П'ятниця, 14 травня 2010, 16:28.

Гончарний круг життя прискорює свій поступ,
Із небуття на мить реінкарнує нас…
Для світла майбуття ми лиш раптові гості.
Світ скупо відміря, відведений нам час.
Ілюзія краси вже вислиза між пальців,
У долі є завжди складний космічний сенс.
Нічого не проси, а падай і здіймайся.
Примхлива течія відносить геть усе…
У човнику надій минатимеш пороги,
І вир, і мілину здолає вічний плин.
Мірило правоти в руках всесильних Бога
І він дарує нам мить веселкових змін.
Розлука не для нас. І вже майстриня-доля
Формує почуття із двох сердець одне.
Гончарний круг життя – ристалище історій,
Та жодне із творінь любов не обмине…

 

free counters