До відома відвідувачів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному!

Шановні друзі!

Національний музей-заповідник українського гончарства повідомляє, що з 01.03.2020 року починають діяти акції:

безкоштовне відвідування одного з Меморіальних музеїв-садиб (на вибір) за умови придбання економ-квитка за адресою: вул. Партизанська, 102;

10% акційна знижка на вхідні квитки (комплекс та економ-варіанти, придбані за адресою: вул. Партизанська, 102) для першої прибулої групи або першого поодинокого відвідувача музею-заповідника.

Окрім того,  просимо звернути увагу, що з 01.03.2020 року:

вартість екскурсійного обслуговування для всіх категорій відвідувачів за адресою: вул. Партизанська, 102 становить:

для групи до 5 осіб включно – 90 грн.

для групи від 6 до 18 осіб включно – 150 грн.

для групи від 19 до 30 осіб включно – 250 грн.

вартість вхідного квитка на екскурсійному маршруті № 7 (Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному: Музей мистецької родини Кричевських, Стіна гончарної слави України, експозиція ковальських скульптур та панно):

для дорослих – 50 грн.

для дітей шкільного віку – 40 грн.

Музей продовжує стрімко змінюватися й вдосконалюватися заради своїх гостей, тож сподіваємося на нові, не менш захоплюючі зустрічі з Вами!

 

Друк

вкл. 20 квітня 2017.

Чи звертали Ви увагу на руки, які працюють за гончарним кругом? Ні? Вони, як руки дерегента, який керує хором, літають, ніби в повітрі. Ось долоні торкаються глини, а за мить – уже тільки пальці. І ти не встигаєш отямитися і зрозуміти, що сталося, а майстер вже показує свій виріб. Немає просто гончарів. Є майстри своєї справи, які, не покладаючи рук, творять за гончарним кругом чудеса. І як боляче чути, коли гончаря називають образливим – глиноміс.
Це могла сказати тільки та людина, яка взагалі нічого не тямить у гончарстві, а репліку свою вигукнула просто від заздрощів.
Як не можуть дві господині приготувати однакового борщу, так не можуть два гончаря зліпити два однакових глечиків, бо в кожного з них своя техніка і свій стиль.
Кажуть, у людини очі – це дзеркало душі. А в гончаря дзеркало душі – це руки, бо руками він бачить і відчуває, де трішки, а де сильніше треба потягти глину, яка товщина глечика повинна бути. Туди ж, у середину виробу, очима ніяк не заглянеш. Щоб зробити гарний виріб, у майстра повинні бути чутливі й розумні руки.
Кожен гончар індивідуальність, хтось зробить глечик високий, з тонкими стінками та затійливою ручкою, а хтось зробить невисокий, з товстими стінками, але зручний у використанні в повсякденному побуті.
Одного разу до нас приїхали друзі з Криму і їм дуже захотілося подивитися, що ж таке кераміка. Зайшовши в приміщення музею, ми побачили, як майстер-гончар Микола Гаврилович Пошивайло звичним багаторічною практикою рухом сідає за гончарний круг. І почалася магія, бо руки майстра, не відриваючись від шматочка глини, за лічені хвилини створили чудо. У нас на очах він зліпив горнятко для запікання. Потім взяв волосінь, відрізав, ніби лезом, край, одним рухом підрівняв відріз, і ось виріб готовий. Така майстерність може викарбуватися тільки за багаторічні роки важкої праці. Наші друзі були вражені.
Пройшло трішки часу і на святі гончаря я знову зустріла Миколу Гавриловича. Він як раз показував одній родині, як працювати з глиною. Відомо, що діти – це вибуховий механізм повільної дії. І якщо в них щось не виходить, то вони, образившись, стараються втекти. От і в дівчинки одразу не вийшло зліпити гарний горщечок. І вона, ображена, хотіла вже бігти до своєї мами. Але Микола Гаврилович взяв її за руки, огортаючи їх теплом, і, ніби передаючи свою майстерність, поклав на шматочок глини, і вони разом створили чудо-горщечок. Радощам дівчинки не було меж. Її мама з вдячністю подивилася в очі майстру і ніби потонула в їхній доброті й турботі.
Великий уклін майстру за молоде покоління, майбутніх майстрів, які також, як і він колись, стануть працювати за гончарним кругом.

Замовити екскурсію