Друк

вкл. 01 жовтня 2018.

Олена Носач

Балада про гончаря

Всі насміхалися над ним:

– Дивіться – божевільний!

Роботи іншої не мав,

А він ногами круг гончарний,

Як у вальсі дівчину, кружляв,

Він не образився, куди їм грішним знати,

Що це – кохання вічнеє його!

Ангоби, глина, круг гончарний

Не зрадять вже товариша свого,

Не зрадять так, як зрадила дівчина,

І порожнеча утворилася в душі.

І тільки сіра й незбагненна глина

Змогла і заспокоїти, і зрозуміть,

А він її, як ту дівчину,

До серця вже свого тулив.

Кохання й біль, і вірність й зраду

Тепер з гончарним кругом він ділив,

А люди ті ніколи не тримали

Шматочок вічності в руках.

І тільки круг гончарний з розумінням

Намотував його життєвий шлях.