Національний музей-заповідник українського гончарства
продовжує публікацію серії есейних самодосліджень
відомої американської художниці-керамістки,
кураторки Міжнародної Е-літньої академії гончарства,
українки НАТАЛІ КОРМЕЛЮК
про гончарство, кераміку, і, звичайно ж,
про культурну спадщину й історичну місію України. 

(див. ЕСЕЙ # 1 від 4 травня 2022 року: facebook.com/MuseumOfPotteryInOpishnya/)

ЕСЕЙ # 2 присвячено темі обточування гончарного посуду.
Особисто мені в українській фаховій чи популярній керамологічній літературі 
не траплялися ґрунтовні публікації, у яких би осмислювалося значення цієї ланки 
в процесі виготовлення глиняного посуду в технологічному, 
архітектонічному й філософському аспектах.

НАТАЛЯ КОРМЕЛЮК
квінтесенцію чергового ЕСЕЮ сформулювала так:

«Це подача думок про саме розуміння, чим є і яку роль займає обточування в повсякденній роботі гончаря. Це торкається осмислення своєї гончарської праці в значно ширшому значенні, а саме: як вигляд форми посуду повʼязаний з технічними потребами.

Зміст включає технічні, візуальні й ті аспекти, що дають гончареві підставу повторно повертатися до круга! 

Описую конкретний, суто гончарний приклад, але ж цей принцип діє й у різних галузях функціонування суспільного буття. Ми часто відособлено сприймаємо вигляд упаковки та засадничі потреби її застосування. Тому при цьому можна легко розгубитися й не зрозуміти, чому саме так її сконструйовано.

Під час особистих роздумів про простір та буття форми, я мимоволі звертала увагу на події, що нині відбуваються в Україні. Коли йдеться про елементарну форму з глини, маємо постійно памʼятати про існування певного модельованого нею простору, який має бути комфортним для людини та використання в довкіллі. А що вже казати про людину, родину, народ і той простір, в якому вони мають щасливо жити!!!

Певні критерії та  якість праці набувають особливої значущости, коли йдеться про обточування посуду. Кожний гончар має потрактовувати свій посуд як своєрідну скульптуру, зважаючи на дотримання певних критеріїв. Подібним чином журі за певними критеріями оцінює творчі роботи, відбираючи їх для виставок. Тому цілісність посудини є вкрай важливою».

ЕСЕЙ має дві частини: 1. Значення обточування в процесі формування гончарного посуду.
2. Процес обточування за гончарним кругом.

Отож, насолоджуймося народною премудрістю в гончарському філософствуванні
НАТАЛІ КОРМЕЛЮК!

Олесь ПОШИВАЙЛО,
професор, доктор історичних наук

ЕСЕЙ # 2

ОБТОЧУВАННЯ
ГОНЧАРНОГО ПОСУДУ

2-1

ЗНАЧЕННЯ ОБТОЧУВАННЯ
В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ГОНЧАРНОГО ПОСУДУ

Обточування – це «знімання із зовнішньої поверхні підсохлого виробу зайвого шару глини; стоншення товщини стінок, денця» [Пошивайло Олесь. Ілюстрований словник народної гончарської термінолоґії Лівобережної України (Гетьманщина). – Опішне: Українське Народознавство, 1993. – С. 61].

Під час викручування вжиткового посуду заключний етап формування називається «обточування». Виріб, як форма в руках, наприклад, оглядається зі всіх сторін, і мимоволі, свідомо чи підсвідомо, глядач помічає міру викінчення денця. У «Словнику народної гончарської термінології Лівобережної України (Гетьманщина)» професор Олесь Пошивайло зазначив, що денце (дно, пень) – це «основа (нижня частина) гончарного виробу» [Пошивайло Олесь, с. 155].

Виникають візуальні й технічні питання довкола денця як «основи» і його пов’язання з цілою формою:

• На що звертати увагу, формуючи денце?
• Коли виготовляється посуд, чи має значення обточування в технічному аспекті?
• Як саме правильно обточувати?

У наступних рядках есея зʼясую технічні й візуальні впливи обточування на викручені на крузі форми, як і сам процес виконання. Також подам відповідні ілюстрації задля кращого розуміння змісту.

Необхідність обточування визначається потребою

в міцному і вдалому випалюванні посудної форми.

Обточування встановлює рівномірність товщини самої стінки, зокрема боків посуду. Успішне сушіння й випалювання виробів значною мірою залежать від однакової товщини стінок виробу. Після другого випалювання товстіші частини, які не обточені, виявляються на поверхні контуру самої посудини і змінюють контурний вигляд цілости форми (іл. 1).

Нерегулярний контурний вигляд впливає на візуальне сприйняття.

1. Товщина стінки посуду впливає на поливу. При поливанні посуду вода з поливи втягується в посуд, лишаючи складники поливи на поверхні. Якість шару поливи вказує на вигляд самої поливи після випалювання. Товщина поливи на поверхні залежить від товщини стінки. Полива кріпиться до стінки посуду поки вода міститься в порах стінки. Коли пори наповнені водою, полива перестає чіплятися. Тонка стінка матиме менший шар поливи; товстіший шар стіни залишить товстіший шар поливи. Різниця в товщині поливи на одному посуді впливає на колір і фактуру самої поливи.

2. Обточування впливає на вибір полив: деякі поливи сильно стікають. Щоб використати характер поливи й покрити цілу посудину, гончар надає високі ніжки як відстань, де полива може стікати й не торкатися полиці (череня) горна. Це особливо використовується при високотемпературному випалюванні, або ж коли потрібно накласти товстий шар поливи задля самого характеру поливи (іл. 1, 7).

3. Вага посуду впливає на сприйняття посуду. Коли брати в руки посуд з рівномірною товщиною, відчуття ваги співпадає з виглядом форми. Коли залишено зайву глину при «боці» [Пошивйло Олесь, с. 154], посуд видається важким і вага заважає адекватному сприйняттю форми. Посуд в руках сприймається вагою, дотиком і візуально.

4. Однакова товщина стінки на посуді допомагає випалити посуд без тріщин. Нерівномірна товщина може викликати тріщини через нерівномірний доступ горячі. Це особливо помічається на відкритих формах посуду (миски, макітри). Тріщини трапляються й на вінцях, де бувають тонші місця від стінки (іл. 2).

Обточування формує фундамент цілої форми й підтримує форму в повітрі.

З обох сторін виступаючого кільця денця гончар робить «утор», тобто «незначний виступ на денцеві глиняного посуду у вигляді валика, що оточує зовні денце посуду, визначає товщину дна», як додатковий крок для полегшення руху самого кільця по полиці [Пошивайло Олесь, с. 158] (іл. 6).

Коли гончар обточує «утор»,як підставку для посуду, він підносить дно. У цьому полягає кілька корисних і практичних порад задля вдалості виготовленої роботи (іл. 3, 6, 8).

Гончар виточує «утор» з того шару глини, який залишив при кільці денця на ту ціль.  «Утор» має бути виточений до тієї товщини, що й стіни посуду (іл. 6, 7).

Розміщення «утора» у співвідношенні до посудини є вкрай важливим задля успішного випалювання й загального вигляду посуду.

Зовнішня частина «утора» має співпадати з точкою перехрестя, де вертикальна лінія внутрішньої стіни посуду перетинається з внутрішньою горизонтальною лінією денця. Цей «стовп стабільности» (stable column) особливо важливий за законами фізики й розміщення ваги: «утор» підтримує вагу цілого посуду (іл. 0). Так і в архітектурі фундамент підтримує всю вагу збудованої будівлі. Гончар постає архітектором свого посуду і встановлює цей фундамент задля тримання форми (іл. 5). При цьому треба зважати на такі закономірності:

1. Правильне обточування впливає на успішне випалювання посуду.

Посуд, на висоті своєї гóрячі, стає м’яким. Його стіни спираються на внутрішню горяч, яка є вищою в закритому просторі від горячі назовні посуду. Правильно виставлений фундамент підтримує цілу форму. Коли фундамент не вкладено на правильному перехресті, за законами фізики, форма деформується або ж взагалі завалюється! 

Подібне відбувається зі стіною посуду. Загальний вигляд форми цілком залежить від розміщення кільця денця (іл. 5, 7).

2. Посуд змінює свій розмір залежно від етапу випалювання, 

а тому треться по полиці горна.

Коли глина розігрівається, посуд розширюється й рухається по полиці. Випаровується вся вологість від глини і вигоряють всі органічні домішки. Форма збігається на 6-8 відсотків під час першого випалювання і стягується в діапазоні 12-14 відсотків під час охолодження після завершення другого випалювання.

Рух розширення й звуження посуду викликає своєрідний стрес тертя і впливає на цілий посуд. Чим більше денце посуду треться по полиці горна, тим більша небезпека, що можуть з’явитися тріщини на денці форми. Вигляд таких тріщин прямолінійний, напоперек денця.

Денце треться по полиці горна у дві сторони: під час розширення й звуження. Обточений «утор», як частина денця, зменшує дотик і знижує площу тертя. 

Нерівномірне тертя впливає на утворення тріщин в денці. Нерівномірне тертя відбувається, коли під час руху частина денця випадково зачіпається на полиці в одному місці. 

3. «Утор» у вигляді кола обточено зсередини і ззовні.

Нутро кільця денця пусте. Горяч збирається в пустих місцях довкола всіх форм у горні. Закон фізики доводить: деє вузькі й тісні місця, там більш інтенсивна горяч. Горяч стає «тиском» у вузькому пустому місці зі споду форми й урівноважує тиск горячі, яка надходить з нутра посуду. Ці дві протилежні сили горячі зберігають правильне положення денця посуду й оберігають вигляд цілої форми. Денце розширюється й звужується без будь-якого тертя (іл. 6).

Випалювання має бути повільним, коли піднімається температура й коли знижується. Обточування сильно допомагає рятувати денце посуду від тріскання!

4. «Утор» у вигляді кола, на якому стоїть посуд, «підносить форму» із землі й підключає довкілля до самої посудини.

Цілком по-іншому сприймається форма: окреслюється її власний «простір буття», що жестикулює, як слід розглядати, сприймати й розуміти цю форму. Простір довкола стає власністю того посуду. Посуд отримує видиме буття й пояснення через геометричні лінії в просторі, які можна назвати «границями» або «берегами». Геометричні лінії, утворені через обточені рубчики на денці й на вінцях, зв′язують посуд і довкілля в одну цілість: вінця, криси, горло, плечі, боки, пузце, утор [Пошивайло Олесь, с. 154-158; Kirk, Pamela. The Elements of three Dimensional Vessel Design, unpublished thesis.Antioch University, Visual Art Center,1977*] (іл. 3, 5, 8). Посуд має свою визначену територію, на якій стоїть, і довкілля за укладеними границями, які діють на увагу глядача чи особи, яка користується посудом.

*Працю «Елементи дизайну на гончарних виробах» написано Памелою Кірк і прийнято як дипломну роботу 1977 року. Вона зберігається в архіві Антіох Університету. Таких розвинутих понять доти не було залучено до аналізу естетики глиняних форм у загальному сенсі. Кірк це майстерно витлумачила за допомогою Річарда Лафіна, тогочасного директора Колумбійського візуального арт-центру при Кафедрі кераміки в Антіох Університеті. Зміст  тези став одним із джерел розгляду ужиткового посуду як скульптурного об’єкту заодно з його основною функцією в щоденному житті. 

Головні аспекти тези були висловлені Річардом Лафіном. Він сам ніколи нічого не публікував, але передавав свої знання й розуміння іншим та підтримував їх у опрацюванні висловлених ним тез у дипломних роботах.  

За встановленими правилами, художні магістерські дипломні роботи вимагають опрацювання конкретної сформульованої тези на академічному дослідницькому рівні, а також влаштування відповідної виставки (Master of Fine Arts). У наших досьогочасних викладах візуальний аналіз дизайну був постійно присутній і  надалі покладаємося на ці принципи під час аналізу форм посуду. 

Річард Лафін у 1960-х роках був головою Скульптурного відділу Кафедри скульптури при Коркрен Скул Арт і Дизайну у Вашингтоні. У ті роки це була передова й престижна столична художня школа. У його відділі працювали особи з Японії, які були гончарями й дизайнерами. Під впливом їхніх уявлень та  оціночних суджень про  японські народні твори, а також за домінуючим традиційно японським філософським сприйняттям щоденного глиняного посуду в житті людини, Лафін і сам почав змінювати своє мислення та сприймати ужитковий посуд як художні твори.

Він доклав багато зусиль (через гранти) для напрацювання програми, яка б долучила  кераміку зокрема, й гончарство загалом, до художніх наук. Це була унікальна школа мислення, зорієнтована на безпосередню індивідуальну творчість і розвиток гончарства, як особистісної творчості-вивершення людського духу й вияву персональних традиціоналістських естетичних уявлень,  а не підготовку майстра як ремісника винятково для фабричного виробництва. Отже, було сформульовано два ціннісні підходи до сприйняття кераміки й гончарства. Один із них передбачає розвиток народного мистецтва в різних етнічних спільнотах і культурах, а другий −  відсторонює індивідуальний (етнічний, етно-культурний) людський внесок і наголошує на пріоритеті узагальнення й продукування дешевого глиняного посуду для широких верств населення. 

Знання цих обставин не лише уточнює генезу підходу й уявлень про «обточування» серед практики гончарства в майстрів США, але й у вдалий і важливий спосіб  дозволяє зрозуміти, як ці тези естетики гончарного вжиткового посуду лягли в основу своєрідного  художнього напрямку  в науковому  світі мистецтва. 

Шлях дизайну для фабричного впровадження має свій окремий вектор розвитку. Згадка про Річарда Лафіна вказує на один із шляхів дослідження  й розвитку програм вивчення художніх дисциплін в коледжах та університетах. Це також може спонукати інших продовжувати культурологічні студії керамологічної проблематики.

___________________________________________________________________________

Залежно від геометричних відчутних ліній, нанесених під час викручування самої форми, а відтак завершених самим обточуванням, посуд отримує чуття свого буття посеред простору. Сприйняття форми діє на глядача підсвідомо, і сам глядач не може пояснити, чому одна форма підходить краще за другу.

Симбіоз форми й довкілля дуже важливий задля повного розуміння естетики форми й сприйняття посуду як тривимірної скульптури з конкретним ужитковим призначенням (зберігати їжу для споживання й підтримки життя) (іл. 3, 5, 8).

Без обточеного кільця денця форма має вигляд, немовби прикріплена до землі. Нижній простір, вузький і невизначений, втрачає пов’язання з верхньою частиною посуду. Стає складніше сприймати цілісність форми (іл. 9).

Бувають форми без кільця денця, але гончар мусить вкласти контур при боках, щоб хоч трохи пов’язати довкілля з посудиною.

5. Обточування допомагає висушувати вологість з дна посуду.

Кожний посуд пропускає вологість в меншій або більші мірі після випалювання. Обточений «утор» витворює пустоту для сушіння. Самий посуд стоїть на «уторі» й не залишає вологості на столі. Тим більше, коли денце покрите поливою ззовні (іл. 6).

6. Обточування як художній елемент. 

Гончар може надати певний характер посуду через формування «утора». Характер посуду є однією з важливих візуальних ознак, за якою посуд постає більш привабливим за своїм виглядом.

Обточений «утор» як підпора може бути низьким або високим. Низький «утор» формує почуття щоденного скромного вільного вигляду. Натомість, високий «утор» додатково підкреслює святковість, делікатність, формальність і елегантність посудини (іл. 8). «Утор» може бути класичним або визміненим за виглядом з доданими атрибутами. Характер посуду вирішує гончар, як і самостійно визначає вигляд посуду на кожному етапі праці (іл. 9).

Незважаючи на всі технічні й візуальні підстави обточування, культурні традиції в окремих гончарних осередках також впливають на регіональні способи й характер обточування. Наприклад, у окремих регіонах Японії, де цінуються оригінальні й неповторні кухлі для чаю, гончарі вирізають «утор» вручну різкими яскравими рухами. 

Дехто обточує, коли глина ледь-ледь затужавіла, а інші − коли дійшла до повного затугненого стану [Kirk, Pamela, s. 60]. Різниця в мірі м’якості глини під час обточування впливає на сам характер «утора» денця, й самого посуду загалом. Таких прикладів є багато. Для розуміння й вивчення специфіки обточування варто придивлятися до різних гончарних творів.

Насамкінець, варто наголосити, що головний принцип обточування − це узгодження обточеної частини («утора») із загальною формою посудини, щоб форма сприймалася як одна цілісність.

Коли обточується приденцева частина фарфорової посудини, наприклад,  її треба єднати із загальним виглядом виробу й не залишати слідів відрізнення між викрученою частиною та обточеною.  Для нівелювання в місцях з’єднання різних фактур поверхні, утворених внаслідок застосування різних технічних прийомів, використовується вода й пензель. Зокрема, необхідно обмочити фарфор пензлем, витворити на поверхні тонкий шар шлікеру й поєднати частини форми. 

Усе, що стосується обточування, є в руках гончаря та його знань. Чим більше теоретичних і практично-технічних знань у майстра, тим ширший вибір для його праці й розуміння як набувати суцільну форму для намічених цілей.

ПІСЛЯМОВА

«Я сама як гончар зацікавилася глибше розглянути згадані принципи, попри те, що займаюся цілий час у майстерні. Думаю, що всім гончарям буде цікаво з′ясувати ці теми. 

Пов’язання з філософським баченням, як натяк, дуже вдалий тим, що це практичний підхід до праці з глиною, який водночас допомагає зрозуміти власні життєві обставини у випадку, коли людина шукає пояснення для свого життя.  Чи нам усім, з дня на день, не доводиться вишуковувати ту виразну форму дії,  щоб провести день продуктивно і якомога успішніше?  Хіба це не вимагає таких міркувань як закладені в поняття «обточування»?! 

Постає більш виразна й красивіша форма життя.  Хіба не кожна людина шукає відповідь на  питання:  “А де мій фундамент і стовп стабільности”? 

P.S.: Другу частину ЕСЕЮ # 2 буде присвячено практичному процесу 

обточування глиняного виробу

ДОДАТОК-ІЛЮСТРАЦІЇ

1. Схематичний розріз глиняної посудини перед обточуванням. Ескіз Наталі Кормелюк. Роквіль, США. 27.06.2022.

2. Наталя Кормелюк.Синя ваза. Біла кам’янкова маса, мальовка ангобами, синя полива, високотемпературне випалювання, 15х18х18 см. Роквіль, США. 2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк. 

(«Утор» на денці виконує кілька функцій: надає стіні посудини регулярний контур, допомагає бачити цілу форму; товстий шар поливи плавиться і дає розрізнення у відтінках поливи, затримує поливу, щоб не стікала на полицю горна).

3. Наталя Кормелюк. Голуба миска. Порцелянова маса, мальовка кобальтом, голуба полива, високотемпературне випалювання, 5х30х30 cм. Роквіль, США. 2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк. 

(Тріщини на вінцях, коли нерівномірна товщина стіни).

4. Наталя Кормелюк. Кухоль «Вікна на Шляху».Біла кам’янкова маса, тиснення, ритування, зелена полива, високотемпературне випалювання, 10х7,6 х7,6 см. Роквіль, США. 2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк. 

(Обточування формує фундамент цілої форми й підтримує форму в повітрі).

5. Наталя Кормелюк. Кухоль «Вікна на Шляху».Біла кам’янкова маса, тиснення, ритування, зелена полива, високотемпературне випалювання, 10х7,6х7,6 см. Роквіль, США. 2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк. 

(Обточене денце до товщини стіни кухля).

6. Наталя Кормелюк. Миска. Порцелянова маса, целадонова полива, високотемпературне випалювання, 7,6х12,5х12,5 см. Роквіль, США.  2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк. 

(Довкілля пов’язане із самим посудом. Буття форми у своєму просторі).

7. Наталя Кормелюк. Миска.Порцелянова маса, целадонова полива, високотемпературне випалювання, 7,6х12,5х12,5 см. Роквіль, США. 2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк. 

(Полива покриває денце посудини. «Утор» − для зниження тертя і для встановлення геометричних ліній для визначення «простору буття» для посуду).

8. Наталя Кормелюк. Кухоль.Порцелянова маса, целадонова полива, рельєф на поверхні, високотемпературне випалювання, 11,5х5х5 см. Роквіль, США. 2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк. 

(Плавлення поливи затримано на «уторі»).

9. Наталя Кормелюк. Миска. Біла кам’янкова маса, целадонова полива, високотемпературне випалювання,5х12х12 см. Роквіль, США. 2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк. 

(Посуд у своєму просторі).

10. Наталя Кормелюк. Кухоль. Біла кам’янкова маса, ріжкування, монотипія, високотемпературне випалювання, 9х6,5х6,5 см. Роквіль, США. 2022. Колекція та фото Наталі Кормелюк.

(Посудина без обточеного денця (без «утора»).

Роквіль, США

27.06. 2022