Версія сайту для планшетів в процесі розробки. Ви можете переглянути наш сайт на телефоні або комп’ютері

6 травня — 104 роки з дня народження Олександри Селюченко

6 травня — 104 роки з дня народження Олександри Селюченко

Сьогодні річниця від дня народження Олександри Федорівни Селюченко — опішненської гончарки, заслуженої майстрині народної творчості України, членкині Національної спілки художників.

Її творчість — це глина, що має душу. Селюченко стала однією з найяскравіших представниць української народної кераміки XX століття. Вона створювала дитячі глиняні іграшки, композиції на теми народного побуту та літератури. Її персонажі — вершники, коники, пташки, сцени з «Наталки Полтавки» чи «Сорочинського ярмарку» — стали впізнаваними символами українського гончарства.

Мисткиня з дитинства була залучена до гончарної справи. Свої перші вироби вона згадувала з теплом:

«Перш за все, я ліпила рибки і качечки… Так, моя матінка не знала, що вона привила любов до глини, що немов чари, за які все життя віддам…»

Попри життєві труднощі, вона не полишала творчості. Майстриня брала участь у понад 100 виставках, її роботи зберігаються в музеях і приватних колекціях.

Олександра Селюченко залишила нам більше, ніж вироби з глини — вона подарувала світу образ України, збережений у теплі дитячих спогадів, у піснях, у свистунцях, у поглядах її баринь. Її твори — це поезія в глині, яка промовляє мовою серця.

Наталя Ібрагімова,

завідувачка Меморіального музею-садиби

гончарки Олександри Селюченко

Підписи до фото:

  1. Гончарка, заслужений майстер народної творчості України Олександра Селюченко в Музеї народної архітектури і побуту України. Пирогово, Київщина. Початок 1980-х. Автор фото невідомий
  2. Меморіальна дошка на будинку Олександри Селюченко (автор – Михайло Денисенко). Опішне, Полтавщина. 1999. Фото Тараса Пошивайла
  3. Погруддя гончарки Олександри Селюченко (автор – Юрко Пошивайло). Опішне, Полтавщина. 2016. Фото Тараса Пошивайла
  4. Олександра Селюченко.  Скульптура «Бариня». Опішне, Полтавщина. 1986. Фото Тараса Пошивайла.
  5. Олександра Селюченко. Скульптура «Дівчина з цеберкою». Опішне, Полтавщина. 1986. Фото Тараса Пошивайла.
  6. Олександра Селюченко. Композиція «Парубок та дівчина». Опішне, Полтавщина. 1986. Фото Тараса Пошивайла.
  7. Олександра Селюченко. Скульптура «Бариня». Опішне, Полтавщина. 1986. Фото Тараса Пошивайла.
  8. Олександра Селюченко. Композиція «На ярмарок». Опішне, Полтавщина. 1970-ті. Фото Тараса Пошивайла.
  9. Олександра Селюченко. Композиція «Колядники». Опішне, Полтавщина. 1985. Фото Тараса Пошивайла.
  10. Олександра Селюченко. Скульптура «Баран». Опішне, Полтавщина. 1970-ті. Фото Тараса Пошивайла.

Сьогодні річниця від дня народження Олександри Федорівни Селюченко — опішненської гончарки, заслуженої майстрині народної творчості України, членкині Національної спілки художників.

Її творчість — це глина, що має душу. Селюченко стала однією з найяскравіших представниць української народної кераміки XX століття. Вона створювала дитячі глиняні іграшки, композиції на теми народного побуту та літератури. Її персонажі — вершники, коники, пташки, сцени з «Наталки Полтавки» чи «Сорочинського ярмарку» — стали впізнаваними символами українського гончарства.

Мисткиня з дитинства була залучена до гончарної справи. Свої перші вироби вона згадувала з теплом:

«Перш за все, я ліпила рибки і качечки… Так, моя матінка не знала, що вона привила любов до глини, що немов чари, за які все життя віддам…»

Попри життєві труднощі, вона не полишала творчості. Майстриня брала участь у понад 100 виставках, її роботи зберігаються в музеях і приватних колекціях.

Олександра Селюченко залишила нам більше, ніж вироби з глини — вона подарувала світу образ України, збережений у теплі дитячих спогадів, у піснях, у свистунцях, у поглядах її баринь. Її твори — це поезія в глині, яка промовляє мовою серця.

Наталя Ібрагімова,

завідувачка Меморіального музею-садиби

гончарки Олександри Селюченко

Підписи до фото:

  1. Гончарка, заслужений майстер народної творчості України Олександра Селюченко в Музеї народної архітектури і побуту України. Пирогово, Київщина. Початок 1980-х. Автор фото невідомий
  2. Меморіальна дошка на будинку Олександри Селюченко (автор – Михайло Денисенко). Опішне, Полтавщина. 1999. Фото Тараса Пошивайла
  3. Погруддя гончарки Олександри Селюченко (автор – Юрко Пошивайло). Опішне, Полтавщина. 2016. Фото Тараса Пошивайла
  4. Олександра Селюченко.  Скульптура «Бариня». Опішне, Полтавщина. 1986. Фото Тараса Пошивайла.
  5. Олександра Селюченко. Скульптура «Дівчина з цеберкою». Опішне, Полтавщина. 1986. Фото Тараса Пошивайла.
  6. Олександра Селюченко. Композиція «Парубок та дівчина». Опішне, Полтавщина. 1986. Фото Тараса Пошивайла.
  7. Олександра Селюченко. Скульптура «Бариня». Опішне, Полтавщина. 1986. Фото Тараса Пошивайла.
  8. Олександра Селюченко. Композиція «На ярмарок». Опішне, Полтавщина. 1970-ті. Фото Тараса Пошивайла.
  9. Олександра Селюченко. Композиція «Колядники». Опішне, Полтавщина. 1985. Фото Тараса Пошивайла.
  10. Олександра Селюченко. Скульптура «Баран». Опішне, Полтавщина. 1970-ті. Фото Тараса Пошивайла.