Версія сайту для планшетів в процесі розробки. Ви можете переглянути наш сайт на телефоні або комп’ютері

АКАДЕМІК БОРИС ПАТОН І ЙОГО ДОБА…

АКАДЕМІК БОРИС ПАТОН І ЙОГО ДОБА…

20 Серпня 2020
Новини

19 серпня 2020 року Україна збідніла на Велику Людину –
на 102-му році життя зупинилося серце
видатного українського науковця,
президента Національної академії наук України,
академіка НАН України, доктора технічних наук, професора,
Героя України –
Бориса Євгеновича Патона.

Борис Патон народився 27 листопада 1918 року в родині відомого вченого й засновника Київського індустріального інституту Євгена Патона. Закінчив Київський політехнічний інститут (1941) за спеціальністю інженер-електрик, захистив кандидатську (1945) і докторську (1952) дисертації.

Завдяки своїй наполегливості, енергійності й ентузіазму, щирості й емоційності він став однією з найбільш помітних постатей серед науковців нашої країни. Його науковий доробок безцінний! Він включає багаточисельні наукові публікації й винаходи.

Головні наукові дослідження Бориса Патона присвячені процесам автоматичного й напівавтоматичного зварювання під флюсом, розробці теоретичних основ створення автоматів і напівавтоматів для дугового зварювання й зварювальних джерел живлення, управління зварювальними процесами.

1953 року вчений очолив Інститут електрозварювання імені Євгена Патона.

Упродовж 1962–2020 років очолював Національну академію наук України.

Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України та Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному завжди мали його доброзичливу підтримку й прагнення всіляко сприяти утвердженню й поступальному розвитку української керамології.

 Зокрема Інститут керамології наприкінці 2000 року постав у структурі Національного музею-заповідника українського гончарства саме за визначальної підтримки Бориса Патона. «На мій погляд, створення такого Інституту [керамології] в селі, на чолі з молодим доктором… – це унікальне явище. Його треба всіляко підтримати» (2000) – ця принципова позиція Президента НАН України  стала знаковою для створення єдиної академічної керамологічної наукової установи не лише на пострадянському просторі, а й у всій Європі. Відтоді саме з України дефініція «керамологія» поширилася й нині стала звичною в усіх пострадянських і постсоціалістичних країнах. Таким чином Національна академія наук України реалізувала піонерський європейський науковий проект, уперше заснувавши національну керамологічну академічну інституцію й надавши їй державну підтримку.

 Уже через незначний проміжок часу Борис Патон з гордістю констатував: «Приємно відзначити, що саме з цим полтавським закладом нині пов’язується становлення в Україні нової наукової дисципліни – керамології, що в Опішному створено потужний науковий колектив, який дедалі активніше заявляє про себе науковими дослідженнями, що здобули визнання не лише в нашій країні, а й на всьому пострадянському просторі. Існування подібного науково-дослідного центру в сільській місцевості є справді винятковим явищем в межах нашої держави і прикладом ефективності наукової діяльності…» (2005).

Незважаючи на постійну зайнятість, Борис Патон знаходив час не тільки для вирішення проблем розвитку української керамології, але для збереження гончарної спадщини України. Він активно підтримував пошуки Інститутом окремої будівлі для його розміщення, виступав за збереження будівель колишнього Опішнянського заводу «Художній керамік» і створення на його базі науково-музейного центру, про що звертався з листами до Кабінету Міністрів України; і навіть обговорював питання про входження Національного музею-заповідника українського гончарства в структуру НАН України. Також захоплювався опішненською керамікою, зацікавлено знайомився з науковими виданнями вчених Інституту керамології та Музею-заповідника; постійно заохочував до наукового подвижництва навіть власноруч підписаними книгами. Одна із них, власне про його життєвий науковий подвиг, нині сприймається як заповіт Титана вітчизняної науки слідувати його шляхом.

Колективи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, Громадської організації «Конгрес українських керамологів» висловлюють глибоке співчуття рідним, близьким і колегам з приводу важкої втрати.

Світла і вдячна пам’ять про славетного Бориса Патона –

порядну, щиру людину, визначного вченого,

легендарного очільника Національної академії наук України,

мудрого наставника і вчителя назавжди збережеться

 в серцях керамологів і музейників

Гончарної столиці України

19 серпня 2020 року Україна збідніла на Велику Людину –
на 102-му році життя зупинилося серце
видатного українського науковця,
президента Національної академії наук України,
академіка НАН України, доктора технічних наук, професора,
Героя України –
Бориса Євгеновича Патона.

Борис Патон народився 27 листопада 1918 року в родині відомого вченого й засновника Київського індустріального інституту Євгена Патона. Закінчив Київський політехнічний інститут (1941) за спеціальністю інженер-електрик, захистив кандидатську (1945) і докторську (1952) дисертації.

Завдяки своїй наполегливості, енергійності й ентузіазму, щирості й емоційності він став однією з найбільш помітних постатей серед науковців нашої країни. Його науковий доробок безцінний! Він включає багаточисельні наукові публікації й винаходи.

Головні наукові дослідження Бориса Патона присвячені процесам автоматичного й напівавтоматичного зварювання під флюсом, розробці теоретичних основ створення автоматів і напівавтоматів для дугового зварювання й зварювальних джерел живлення, управління зварювальними процесами.

1953 року вчений очолив Інститут електрозварювання імені Євгена Патона.

Упродовж 1962–2020 років очолював Національну академію наук України.

Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України та Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному завжди мали його доброзичливу підтримку й прагнення всіляко сприяти утвердженню й поступальному розвитку української керамології.

 Зокрема Інститут керамології наприкінці 2000 року постав у структурі Національного музею-заповідника українського гончарства саме за визначальної підтримки Бориса Патона. «На мій погляд, створення такого Інституту [керамології] в селі, на чолі з молодим доктором… – це унікальне явище. Його треба всіляко підтримати» (2000) – ця принципова позиція Президента НАН України  стала знаковою для створення єдиної академічної керамологічної наукової установи не лише на пострадянському просторі, а й у всій Європі. Відтоді саме з України дефініція «керамологія» поширилася й нині стала звичною в усіх пострадянських і постсоціалістичних країнах. Таким чином Національна академія наук України реалізувала піонерський європейський науковий проект, уперше заснувавши національну керамологічну академічну інституцію й надавши їй державну підтримку.

 Уже через незначний проміжок часу Борис Патон з гордістю констатував: «Приємно відзначити, що саме з цим полтавським закладом нині пов’язується становлення в Україні нової наукової дисципліни – керамології, що в Опішному створено потужний науковий колектив, який дедалі активніше заявляє про себе науковими дослідженнями, що здобули визнання не лише в нашій країні, а й на всьому пострадянському просторі. Існування подібного науково-дослідного центру в сільській місцевості є справді винятковим явищем в межах нашої держави і прикладом ефективності наукової діяльності…» (2005).

Незважаючи на постійну зайнятість, Борис Патон знаходив час не тільки для вирішення проблем розвитку української керамології, але для збереження гончарної спадщини України. Він активно підтримував пошуки Інститутом окремої будівлі для його розміщення, виступав за збереження будівель колишнього Опішнянського заводу «Художній керамік» і створення на його базі науково-музейного центру, про що звертався з листами до Кабінету Міністрів України; і навіть обговорював питання про входження Національного музею-заповідника українського гончарства в структуру НАН України. Також захоплювався опішненською керамікою, зацікавлено знайомився з науковими виданнями вчених Інституту керамології та Музею-заповідника; постійно заохочував до наукового подвижництва навіть власноруч підписаними книгами. Одна із них, власне про його життєвий науковий подвиг, нині сприймається як заповіт Титана вітчизняної науки слідувати його шляхом.

Колективи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, Громадської організації «Конгрес українських керамологів» висловлюють глибоке співчуття рідним, близьким і колегам з приводу важкої втрати.

Світла і вдячна пам’ять про славетного Бориса Патона –

порядну, щиру людину, визначного вченого,

легендарного очільника Національної академії наук України,

мудрого наставника і вчителя назавжди збережеться

 в серцях керамологів і музейників

Гончарної столиці України