ЛАУРЕАТИ МІЖНАРОДНОЇ ГРАНТОВОЇ ПРЕМІЇ ГОВОРУНІВ
2016 РІК

Художня спеціалізація: художниця-керамістка.

Головні напрямки творчих зацікавлень: художня кераміка, фотографія.

Участь у виставках, конкурсах, пленерах і мистецьких проєктах:

Участь у симпозіумах гончарства, нагороди

2011: V Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль «Опішне–2011» (Опішне, Полтавщина)

2012: VІ Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль «Опішне–2012» (Опішне, Полтавщина)

2012: IV Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК в Опішному!» (Опішне, Полтавщина)

2013:  VIІ Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль «Опішне–2013» (Опішне, Полтавщина; Перша премія) 

2013: V Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК в Опішному!» (Опішне, Полтавщина) 

2014: V ІНТЕРСимпозіум кераміки в Опішному «2014: 14х14» (Опішне, Полтавщина; Третя премія) 

2014: Фестиваль сучасної кераміки «ЦеГлина 2014» (Київ)

Участь у виставках 

2013: Всеукраїнська виставка «Молоде мистецтво молодої країни»  (Київ)

2014: Перша персональна виставка кераміки «Близнюк–Літвіненко», спільна з художницею-керамісткою Зінаїдою Близнюк (Опішне, Полтавщина) 

2014: Соціально-мистецький проєкт «Кадетаріум» (Полтава)

2014: Персональна виставка Зінаїди Близнюк та Аліни Літвіненко «Близнюк. Літвіненко. Кераміка. V.2.0» (Опішне, Полтавщина)

2015: І Національна виставка «Сучасне мистецтво вогню України (кераміка, скло, метал)» (Київ)

2015: Національна виставка художньої кераміки «ПАРАdocx. 1.0-NMC-UA: 2015» (Опішне, Полтавщина) 

2015: Виставка молодих художників «Germinal» (Дніпро) 

2014–2015: КЕРАМОрезиденція (Опішне, Полтавщина)

2016: Фестиваль сучасного мистецтва Р.АRT.TER (Полтава)  

Персональні проєкти

2015: Проєкт «НаДІЯ» (Опішне, Полтавщина)

Місця зберігання творів: Національний музей-заповідник українського гончарства, приватні колекції України.

Мистецький проєкт Аліни Літвіненко

«ЛЮДИНА, ЩО ПІРНАЄ»

Концепція твору

«Леонардо да Вінчі писав: «Коли ви опускаєте руку в текучий потік, Ви доторкаєтеся до минулого для тих, хто вище за течією, і до майбутнього – для тих, хто живе нижче». У давнину часу не існувало. Життя людини безтурботно, на первісний манер, тупцювало посеред лісів. Та згодом, осягнувши послідовність всього природнього, люди прикували до цих процесів своє життя. Нині час ловлять, зупиняють, продовжують; його втрачають, виграють, ним розплачуються. Час лікує і руйнує, з ним ідуть в ногу або вбивають. Найдорожче, що в нас є і чого немає, – це час. Час, ілюстрований сьогодні годинниковим циферблатом, ділить життя на чіткі грані й межі, на «до» та «після». Давні люди порівнювали час з рікою, бо час – це рух. Рух вимірюється часом, а час – рухом. Так рухається стрілка хронометра, змінюються цифри на табло годинника, сиплеться пісок чи сунеться тінь на сонячному годиннику. Скульптура «Людина, що пірнає» ілюструє зв’язок «людина–час», момент незворотного занурення в мить».

Миті творчості

Вручення грантової Премії лауреатці