Версія сайту для планшетів в процесі розробки. Ви можете переглянути наш сайт на телефоні або комп’ютері

Музей малобудищанського гончарства – Етносело «Гончарія»

Музей малобудищанського гончарства – Етносело «Гончарія»
  • Про підрозділ

    Музей малобудищанського гончарства («Етносело «Гончарія») функціонує з 18 червня 2021 року на правах окремого структурного підрозділу Національного музею-заповідника українського гончарства. Він знаходиться на території колись одного з найбільших гончарних осередків опішненського гончарного району – у селі Малі Будища, розташованому на північній околиці селища Опішне, й межує як із самим Опішним, так і з сусіднім селом Попівкою. 

    Поява гончарів у Малих Будищах пов’язана в часі з виникненням села. Цьому сприяло вдале місцезнаходження поселення. Поблизу – в Опішному, Хижняківці та на їхніх окраїнах – знаходилися значні поклади високоякісної гончарної глини. Станом на 1893 рік, у селі налічувалося 63 гончарі, 1910 року – 76. 1926 року гончарством займалися в 73 господарствах. За цим показником, у тогочасному Опішнянському районі Малі Будища поступалися лише Опішному.

    Від другої половини 1930-х і до початку 1950-х років у Малих Будищах діяла філія Опішнянської артілі інвалідів «Червоний гончар». Окрім малобудищан, там працювали й гончарі із сусіднього кутка Опішнього – «Прогоні». У ті ж роки в Малих Будищах діяла гончарня місцевого колгоспу імені «ХІ-річчя КНС» (пізніше – імені Жданова).

    Зважаючи на багату історію краю та його славне минуле, виникла ідея створення в Малих Будищах Музею малобудищанського гончарства, який нині є наймолодшим з усіх структурних підрозділів  Національного музею-заповідника українського гончарства.

    Експозицію Музею розміщено в типовій для Малих Будищ будівлі середини ХХ століття. Її сформовано здебільшого з пам’яток місцевого походження. Основу склали наявні у фондовій збірці Музею-заповідника гончарні вироби, предмети традиційного побуту гончарів, інструменти та пристрої, а також документальні матеріали (фото, малюнки, особисті документи тощо), які датовано другою половиною ХVІІІ століття – 1980-ми роками. 

    Глиняні вироби, за формою й декором, мало чим відрізняються від подібних виробів сусіднього Опішного, адже переважна більшість гончарів, малювальниць, майстрів глиняної іграшки, мешкаючи в Малих Будищах, працювали в гончарних підприємствах Опішного – артілі (згодом – заводі) «Художній керамік» й артілі «Червоний гончар». У другій половині 1920-х – на початку 1940-х років гончарному ремеслу в Опішнянській школі майстрів художньої кераміки навчалася й молодь із цього села.

    У Малих Будищах народилися й творили відомі особистості: різьбяр, заслужений майстер народної творчості України Василь Гарбуз; художник, іконописець Петро Кононенко; малювальниці Мотрона Назарчук, Зінаїда Линник, Марія Боярчук, Ганна Канівець, Марія Бондаренко. Тут жили й працювали династії гончарів: Даціньки, Громові, Капиніси, Пічки, Пошивайли, Герасименки та інші. У Музеї представлено творчий спадок славнозвісних малобудищанських гончарів, зокрема Омеляна Герасименка, Івана Герасименка, Івана Даціньки, Миколи Шулика.

    Музей знаходиться на початковому етапі формування й продовжує укомплектовуватися новими експонатами, які поповнюють його фондову колекцію, завдячуючи наполегливій систематичній роботі його співробітників. У майбутньому Музей малобудищанського гончарства стане самобутнім музейним комплексом просто неба, де експонати будуть розміщені не лише в садибах, але й у господарських будівлях, виставкових павільйонах і просто неба.

Музей малобудищанського гончарства («Етносело «Гончарія») функціонує з 18 червня 2021 року на правах окремого структурного підрозділу Національного музею-заповідника українського гончарства. Він знаходиться на території колись одного з найбільших гончарних осередків опішненського гончарного району – у селі Малі Будища, розташованому на північній околиці селища Опішне, й межує як із самим Опішним, так і з сусіднім селом Попівкою. 

Поява гончарів у Малих Будищах пов’язана в часі з виникненням села. Цьому сприяло вдале місцезнаходження поселення. Поблизу – в Опішному, Хижняківці та на їхніх окраїнах – знаходилися значні поклади високоякісної гончарної глини. Станом на 1893 рік, у селі налічувалося 63 гончарі, 1910 року – 76. 1926 року гончарством займалися в 73 господарствах. За цим показником, у тогочасному Опішнянському районі Малі Будища поступалися лише Опішному.

Від другої половини 1930-х і до початку 1950-х років у Малих Будищах діяла філія Опішнянської артілі інвалідів «Червоний гончар». Окрім малобудищан, там працювали й гончарі із сусіднього кутка Опішнього – «Прогоні». У ті ж роки в Малих Будищах діяла гончарня місцевого колгоспу імені «ХІ-річчя КНС» (пізніше – імені Жданова).

Зважаючи на багату історію краю та його славне минуле, виникла ідея створення в Малих Будищах Музею малобудищанського гончарства, який нині є наймолодшим з усіх структурних підрозділів  Національного музею-заповідника українського гончарства.

Експозицію Музею розміщено в типовій для Малих Будищ будівлі середини ХХ століття. Її сформовано здебільшого з пам’яток місцевого походження. Основу склали наявні у фондовій збірці Музею-заповідника гончарні вироби, предмети традиційного побуту гончарів, інструменти та пристрої, а також документальні матеріали (фото, малюнки, особисті документи тощо), які датовано другою половиною ХVІІІ століття – 1980-ми роками. 

Глиняні вироби, за формою й декором, мало чим відрізняються від подібних виробів сусіднього Опішного, адже переважна більшість гончарів, малювальниць, майстрів глиняної іграшки, мешкаючи в Малих Будищах, працювали в гончарних підприємствах Опішного – артілі (згодом – заводі) «Художній керамік» й артілі «Червоний гончар». У другій половині 1920-х – на початку 1940-х років гончарному ремеслу в Опішнянській школі майстрів художньої кераміки навчалася й молодь із цього села.

У Малих Будищах народилися й творили відомі особистості: різьбяр, заслужений майстер народної творчості України Василь Гарбуз; художник, іконописець Петро Кононенко; малювальниці Мотрона Назарчук, Зінаїда Линник, Марія Боярчук, Ганна Канівець, Марія Бондаренко. Тут жили й працювали династії гончарів: Даціньки, Громові, Капиніси, Пічки, Пошивайли, Герасименки та інші. У Музеї представлено творчий спадок славнозвісних малобудищанських гончарів, зокрема Омеляна Герасименка, Івана Герасименка, Івана Даціньки, Миколи Шулика.

Музей знаходиться на початковому етапі формування й продовжує укомплектовуватися новими експонатами, які поповнюють його фондову колекцію, завдячуючи наполегливій систематичній роботі його співробітників. У майбутньому Музей малобудищанського гончарства стане самобутнім музейним комплексом просто неба, де експонати будуть розміщені не лише в садибах, але й у господарських будівлях, виставкових павільйонах і просто неба.

Подати
заявку
Всі підрозділи