Меморіальний музей-садиба Василя Омеляненка

У козацькому містечку Опішному – столиці українського гончарства – 3 серпня 2025 року відкрився Меморіальний музей-садиба гончаря Василя Омеляненка. А на його подвір’ї відбулася не менш важлива презентація – публіці вперше представили монументальні скульптури, створені під час «Кераморезиденції в Опішному: 100 років у світлі таланту Василя Омеляненка», яка проходила з 1 по 20 липня 2025 року на базі Національного музею-заповідника гончарства за підтримки Українського культурного фонду. 

Відкриття музею-садиби й завершення Кераморезиденції в один день – не випадковість, а продуманий і глибоко символічний жест. Бо світло таланту Василя Омеляненка не погасло, а продовжує проростати в нових поколіннях мистців. 

Творчість Василя Омеляненка є одним із найвидатніших досягнень українського гончарства другої половини ХХ – початку ХХI сторіччя. 

Василь Омеляненко – талановитий гончар, легенда опішненського гончарства, заслужений майстер народної творчості України, Лауреат премії ім. Данила Щербаківського та Національної премії ім. Тараса Шевченка, член національної Спілки майстрів народного мистецтва України та національної спілки художників України, член наглядової ради Національного музею заповідника українського гончарства. 

  Від початку своєї творчості майстер віддавав перевагу декоративній зооморфній скульптурі: виготовляв традиційний для гончарства Опішного посуд у вигляді левів, биків, баранів, козлів, оленів. Тому потужною частиною його творчої спадщини є зооморфні скульптури. Вони унікальні й неповторні.

Феномен Василя Омеляненка полягає в тому, що він, не будучи спадковим гончарем, не маючи професійної освіти й безпосередніх наставників самотужки опанував техніку виготовлення глиняної іграшки й освоїв основні прийоми роботи за гончарним кругом. Народившись і проживши все своє життя в Опішному – одному з найбільших і найрозвиненіших гончарних осередків України, він увібрав у себе його гончарські традиції й від самодіяльного гончаря піднісся й виріс до народного майстра, гармонійно влившись у широку ріку опішненських народних майстрів-гончарів. Його твори стали візитівкою опішненського гончарства й прославили українське народне мистецтво далеко у світах. Гончарні  вироби майстра широко представляли мистецтво України на міжнародних виставках у Канаді, Японії, Бельгії, Болгарії, Югославії, Польщі, США, Норвегії, Великій Британії та інших країнах. Вони зайняли достойні місця в найбільших і найпрестижніших музейних зібраннях Європи.

З метою збереження пам’яті про видатного гончаря Національний музей гончарства отримав від доньки Наталі Городніченко у власність будівлю, де мешкав її батько Василь Омеляненко. В Музеї-заповіднику зібрано найбільшу в Україні колекцію творів мистця, яка продовжує поповнюватись навіть після смерті майстра. Частиною експозиції стали особисті речі майстра. В недоторканому вигляді залишилися всі гончарські інструменти й пристрої, предмети побуту, хатні речі. Кожен куток домівки Василя Омеляненка, кожен витвір мистецтва несе дух творчості. І житиме він вічно, нагадуючи нам, що справжнє мистецтво не знає плину часу.

Василь Омеляненко до останнього подиху не переставав відчувати захоплення й жагу до гончарної глини, упевненими рухами створюючи з неї навіяні його уявою образи.

Збережена пам’ять про мистця стає вічною, коли ми створюємо простір, де його творчість і дух залишаються живими. Це не просто музей – вічний зв’язок між поколіннями, де життя не завершується, а продовжує надихати, вчити та об’єднувати людей. 

Хто хоче відпочити душею та відволіктися від проблем, завітайте до Меморіального музею-садиби гончаря Василя Омеляненка, щоб насолодитися атмосферою, яка тут панує та на власні очі побачити дивовижний світ самобутніх гончарських традицій.