Музейна мандрівка №7

Музей малобудищанського гончарства («Етносело «Гончарія») відкрито
18 червня 2021 року. Він знаходиться на території колись одного з найбільших гончарних осередків Опішненського гончарного району – у селі Малі Будища, і є наймолодшим структурним підрозділом Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Ідея створення належить генеральному директору Національного музею-заповідника українського гончарства Олесю Пошивайлу та провідному науковому співробітнику Музею-заповідника, досліднику місцевого гончарства, уродженцю села Віктору Міщанину, який упродовж багатьох років вивчає рідний край, звертаючи увагу на різноманітні аспекти його розвитку, у тому числі й гончарство. Метою створення Музею є збирання, зберігання, дослідження, популяризація та експонування матеріальної й нематеріальної спадщини північної групи малих гончарних осередків Опішненського гончарного району, а також об’єктів довкілля, залучення громадян до надбань гончарської культурної спадщини.

Експозиція Музею розташована в типовій для Малих Будищ будівлі середини ХХ століття, у трьох кімнатах. Зібрання сформовано здебільшого з пам’яток місцевого походження. Основу експозиції складають наявні у фондовій збірці Музею-заповідника гончарні вироби, предмети традиційного побуту гончарів, інструменти та пристрої, а також документальні матеріали (фото, малюнки, особисті документи тощо) від другої половини ХVІІІ століття до 1980-х років (464 предмети). Зокрема, у ній представлено творчий спадок таких славнозвісних малобудищанських гончарів, як Омелян Герасименко, Іван Герасименко, Іван Дацінька, Микола Шулик. Оскільки в період колективізації та й, зрештою, до кінця 1960-х років індивідуалізм не заохочувався, авторство більшості експонованого посуду не з’ясовано. Гончарні вироби місцевого походження за формою й декором мало чим відрізняються від подібних виробів сусіднього Опішного, адже в цей період переважна більшість гончарів, малювальниць, майстрів глиняної іграшки, мешкаючи в Малих Будищах, працювали в гончарних підприємствах Опішного: в артілі (згодом – заводі) «Художній керамік» та в артілі «Червоний гончар».

У Малих Будищах народилися й творили відомі особистості:  різьбяр, заслужений майстер народної творчості України Василь Гарбуз; художник, іконописець Петро Кононенко; малювальниці: Мотрона Назарчук, Зінаїда Линник, Марія Боярчук, Ганна Канівець, Марія Бондаренко. Тут жили й працювали династії гончарів: Даціньки, Громові, Капиніси, Пічки, Пошивайли, Герасименки та інші.

У майбутньому Музей малобудищанського гончарства стане самобутнім музейним комплексом просто неба, де експонати будуть розміщені не лише в садибах, але й у господарських будівлях, виставкових павільйонах і на відкритому просторі. Нині він локалізує дві основні складові: територію Музею та садибу середини ХХ століття з етнографічною експозицією, які в перспективі будуть розширюватися. У другій будівлі, що розташована на території Музею, буде відтворено інтер’єр житла та дворище гончаря кінця ХІХ – початку ХХ століття (горно, купи накопаної глини, віз-«кучу», вулики-«дуплянки» тощо).

Музей має вигідне розташування для майбутнього розвитку туристичної інфраструктури в селі Малі Будища, оскільки розміщений неподалік від церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що має історичну цінність. Вона дерев’яна й стоїть на мурованому цоколі. Збудована впродовж 1887–1892 років. У різний час старостами цієї церкви, членами церковної ради, членами «півчої» були різні малобудищанські гончарі. Це вже третій Храм Божий за час існування поселення, а два, що почергово діяли раніше, знаходилися на іншому кутку села – поруч із садибою відомого малобудищанського гончаря Івана Андрійовича Герасименка.

Майбутнє Музею малобудищанського гончарства вбачається в перетворенні його на науковий і духовний центр краю, що виконуватиме соціальні функції, адже національна культурна спадщина та її складова – пам’ятки історії та культури – відіграють важливу роль у розбудові Незалежної Української Держави, відродженні духовності й історичної пам’яті українців.