Глинотвори Миколи Пошивайла – ода Вічності
Глинотвори Миколи Пошивайла – ода Вічності
«Найвища нагорода для Неба – це Божественне тепло Сонця, що зігріває лоно святої Землиці, де черпаються людськими руками благодатні пласти глини. Сьогодні я вклоняюся Богу, що нагородив рід Пошивайлів даром творити красу, ліпити внутрішнім Духом Творця земні цвітіння Весни. Такими руками дарується нам просте і доступне благословення – квітучий рай радости. Да святиться славний Рід, оберніться і поклоніться, може внуками розродяться справи чесних традицій. Розкопайте в собі, нащадки, глину високого прощення й живіть за законами Краси»
Ніна Матвієнко, народна артистка України,
лауреатка Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, Герой України
(з «Книги відгуків» Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів)
Цієї весни виповнилося 90 років від дня народження спадкового гончаря, людини неймовірної любові до глини, її таїнства, істини, святості – Миколи Гавриловича Пошивайла.
Дивовижний світ глинотворчості Миколі Пошивайлу відкрили батьки – віртуозний гончар Гаврило Ничипорович і малювальниця від Бога – Явдоха Данилівна. Микола Гаврилович ще в дитинстві відчув, що в його руках має продовжитися родинне ремесло його предків. Обираючи свій життєвий шлях, старший із трьох синів не мислив себе без гончарства. Майстер віддав понад тридцять років гончарному ремеслу (працював творчим майстром у заводі «Художній керамік»), не полишав гончарювати і вдома для душі.
Роботи художника є класичними зразками сучасної народної кераміки. Він – один із небагатьох опішненських майстрів, хто виготовляв надзвичайно широкий асортимент традиційного посуду. Значну частину його творчого доробку становить декоративна й зооморфна скульптура. Окрім того, Микола Гаврилович виготовляв сюжетні композиції на теми народного побуту українців. У його творчій палітрі чільне місце займає дитяча глиняна іграшка – найрізноманітніші тварини, птахи, свистуни-солов’ї, вершники, барині.
В опішненському гончарстві ХХ століття майстер утвердив власний творчий почерк, унаслідок чого його вироби вирізняються з-поміж інших. Дослідники мистецтва відзначають надзвичайну різноманітність, вишукану декоративність, барвистість творів Миколи Пошивайла. Традиційні за формою й побутовим призначенням, у творчій інтерпретації автора вони приваблюють безпосередністю, щирістю, позначені поетичним світосприйняттям мистця.
Рано прийшло й творче світове визнання Миколи Пошивайла. Його гончарні вироби відзначено численними нагородами обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних конкурсів та фестивалів. Вони стали перлами в найбільших і найпрестижніших музейних і приватних колекціях Європи та Америки. Значна частина глиняних виробів різних періодів творчості майстра нині знаходиться у фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та в збірці Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів, що є відкритою для широкого загалу відвідувачів і дослідників українського мистецтва.
За визначні здобутки в створенні гончарних шедеврів Миколу Пошивайла пошановано високими званнями: заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького.
Маестро – дипломант Першого та Другого всесоюзних фестивалів самодіяльної художньої творчості трудящих (1976, 1987), Обласного фестивалю самодіяльного мистецтва (1972), Республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва (1972), Всесоюзної виставки-конкурсу творів декоративно-прикладного мистецтва самодіяльних художників і майстрів народної творчості (1972), Всесоюзної виставки «Самодіяльні художники Батьківщині!» (1977), огляду творчих досягнень творів самодіяльних художників та майстрів декоративно-прикладного мистецтва (1979), І Республіканського симпозіуму гончарства «Традиції та сучасність» (Опішне, 1989). Яскравою художньою індивідуальністю заявив про себе на Першому регіональному (Опішне, 1997; друга премія за композицію «Козаки співають») та Другому всеукраїнському симпозіумах монументальної керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (Опішне, 1998; перша премія в номінації «Глиняний свічник»). Володар Першої премії Всеукраїнського мистецького конкурсу «Мальований глечик» (Опішне, 1999); Другої премії І Національного конкурсу художньої кераміки (Опішне, 2000), Першої премії в номінації «Народна кераміка» ІІ Національного симпозіуму гончарства (Опішне, 2001), дипломант І Міжнародного фестивалю гончарів (Скопин, Росія, 2002), володар Першої премії в номінації «Народна кераміка» Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (Опішне, 2009), лауреат спеціальних дипломів у номінації «Народна кераміка» Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!»: «За кращу сюжетну композицію» (Опішне, 2009, 2010, 2011), «За кононічність» (Опішне, 2012).
У другій половині 1990-х років, задумавши з групою славетних опішненських гончарів створення циклу гончарних творів «Дивотворіння Опішного – Україні ХХІ сторіччя», Микола Пошивайло виготовив цикл творів, до якого включив прикметний для народного побуту глиняний посуд (горщики, глечики, тиквасті глечики, тикви, ринки, миски, зооморфний посуд). Унікальна авторська серія «Опішне традиційне» увібрала в себе всі найкращі риси, притаманні опішненській кераміці: глибокий зв’язок з історичними мистецькими традиціями українського народу. Значною мірою вона підсумовує його особистий творчий шлях і є вершинним явищем не тільки його мистецької біографії, а й у цілому опішненського гончарства 1990-х років. Його твори є своєрідною енциклопедією народних технік роботи з матеріалом, своєрідним каталогом прийомів декорування виробів, підтвердженням необмежених виражальних можливостей кераміки. Глинотвори Миколи Пошивайла – ода Вічності, заповідь Добродіяння, Чесності, Всемилостивої Людяності, Окрилюючої Надії, Праведної Праці й Всеохоплюючої Любові до Життя…
Глина, як магія, надихала мистця до останніх днів його життя. Маючи нездоланне бажання передати свою «науку», Микола Пошивайло багато років працював учителем гончарства в Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному», не одному поколінню прищепив любов до глини, щиро ділився секретами гончарювання. На схилі літ він проводив майстер-класи для відвідувачів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Незабутньою радістю були настанови майстра для кожного, хто вперше з його рук узяв грудку глини й перетворив її на свій неповторний глиняний шедевр.
Витає в повітрі аромат бузку й черемхи, радує око земля, вкрита різнобарв’ям трав і квітів, потопає в білому цвітінні правічний батьківський сад, тягнуться до сонця молоді яблуньки, посаджені «на спомин» руками невтомного трударя, хранителя великого РОДУ опішненських гонЧАРІВНИКІВ.
Марія Яценко,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів
«Найвища нагорода для Неба – це Божественне тепло Сонця, що зігріває лоно святої Землиці, де черпаються людськими руками благодатні пласти глини. Сьогодні я вклоняюся Богу, що нагородив рід Пошивайлів даром творити красу, ліпити внутрішнім Духом Творця земні цвітіння Весни. Такими руками дарується нам просте і доступне благословення – квітучий рай радости. Да святиться славний Рід, оберніться і поклоніться, може внуками розродяться справи чесних традицій. Розкопайте в собі, нащадки, глину високого прощення й живіть за законами Краси»
Ніна Матвієнко, народна артистка України,
лауреатка Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, Герой України
(з «Книги відгуків» Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів)
Цієї весни виповнилося 90 років від дня народження спадкового гончаря, людини неймовірної любові до глини, її таїнства, істини, святості – Миколи Гавриловича Пошивайла.
Дивовижний світ глинотворчості Миколі Пошивайлу відкрили батьки – віртуозний гончар Гаврило Ничипорович і малювальниця від Бога – Явдоха Данилівна. Микола Гаврилович ще в дитинстві відчув, що в його руках має продовжитися родинне ремесло його предків. Обираючи свій життєвий шлях, старший із трьох синів не мислив себе без гончарства. Майстер віддав понад тридцять років гончарному ремеслу (працював творчим майстром у заводі «Художній керамік»), не полишав гончарювати і вдома для душі.
Роботи художника є класичними зразками сучасної народної кераміки. Він – один із небагатьох опішненських майстрів, хто виготовляв надзвичайно широкий асортимент традиційного посуду. Значну частину його творчого доробку становить декоративна й зооморфна скульптура. Окрім того, Микола Гаврилович виготовляв сюжетні композиції на теми народного побуту українців. У його творчій палітрі чільне місце займає дитяча глиняна іграшка – найрізноманітніші тварини, птахи, свистуни-солов’ї, вершники, барині.
В опішненському гончарстві ХХ століття майстер утвердив власний творчий почерк, унаслідок чого його вироби вирізняються з-поміж інших. Дослідники мистецтва відзначають надзвичайну різноманітність, вишукану декоративність, барвистість творів Миколи Пошивайла. Традиційні за формою й побутовим призначенням, у творчій інтерпретації автора вони приваблюють безпосередністю, щирістю, позначені поетичним світосприйняттям мистця.
Рано прийшло й творче світове визнання Миколи Пошивайла. Його гончарні вироби відзначено численними нагородами обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних конкурсів та фестивалів. Вони стали перлами в найбільших і найпрестижніших музейних і приватних колекціях Європи та Америки. Значна частина глиняних виробів різних періодів творчості майстра нині знаходиться у фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та в збірці Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів, що є відкритою для широкого загалу відвідувачів і дослідників українського мистецтва.
За визначні здобутки в створенні гончарних шедеврів Миколу Пошивайла пошановано високими званнями: заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького.
Маестро – дипломант Першого та Другого всесоюзних фестивалів самодіяльної художньої творчості трудящих (1976, 1987), Обласного фестивалю самодіяльного мистецтва (1972), Республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва (1972), Всесоюзної виставки-конкурсу творів декоративно-прикладного мистецтва самодіяльних художників і майстрів народної творчості (1972), Всесоюзної виставки «Самодіяльні художники Батьківщині!» (1977), огляду творчих досягнень творів самодіяльних художників та майстрів декоративно-прикладного мистецтва (1979), І Республіканського симпозіуму гончарства «Традиції та сучасність» (Опішне, 1989). Яскравою художньою індивідуальністю заявив про себе на Першому регіональному (Опішне, 1997; друга премія за композицію «Козаки співають») та Другому всеукраїнському симпозіумах монументальної керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (Опішне, 1998; перша премія в номінації «Глиняний свічник»). Володар Першої премії Всеукраїнського мистецького конкурсу «Мальований глечик» (Опішне, 1999); Другої премії І Національного конкурсу художньої кераміки (Опішне, 2000), Першої премії в номінації «Народна кераміка» ІІ Національного симпозіуму гончарства (Опішне, 2001), дипломант І Міжнародного фестивалю гончарів (Скопин, Росія, 2002), володар Першої премії в номінації «Народна кераміка» Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (Опішне, 2009), лауреат спеціальних дипломів у номінації «Народна кераміка» Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!»: «За кращу сюжетну композицію» (Опішне, 2009, 2010, 2011), «За кононічність» (Опішне, 2012).
У другій половині 1990-х років, задумавши з групою славетних опішненських гончарів створення циклу гончарних творів «Дивотворіння Опішного – Україні ХХІ сторіччя», Микола Пошивайло виготовив цикл творів, до якого включив прикметний для народного побуту глиняний посуд (горщики, глечики, тиквасті глечики, тикви, ринки, миски, зооморфний посуд). Унікальна авторська серія «Опішне традиційне» увібрала в себе всі найкращі риси, притаманні опішненській кераміці: глибокий зв’язок з історичними мистецькими традиціями українського народу. Значною мірою вона підсумовує його особистий творчий шлях і є вершинним явищем не тільки його мистецької біографії, а й у цілому опішненського гончарства 1990-х років. Його твори є своєрідною енциклопедією народних технік роботи з матеріалом, своєрідним каталогом прийомів декорування виробів, підтвердженням необмежених виражальних можливостей кераміки. Глинотвори Миколи Пошивайла – ода Вічності, заповідь Добродіяння, Чесності, Всемилостивої Людяності, Окрилюючої Надії, Праведної Праці й Всеохоплюючої Любові до Життя…
Глина, як магія, надихала мистця до останніх днів його життя. Маючи нездоланне бажання передати свою «науку», Микола Пошивайло багато років працював учителем гончарства в Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному», не одному поколінню прищепив любов до глини, щиро ділився секретами гончарювання. На схилі літ він проводив майстер-класи для відвідувачів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Незабутньою радістю були настанови майстра для кожного, хто вперше з його рук узяв грудку глини й перетворив її на свій неповторний глиняний шедевр.
Витає в повітрі аромат бузку й черемхи, радує око земля, вкрита різнобарв’ям трав і квітів, потопає в білому цвітінні правічний батьківський сад, тягнуться до сонця молоді яблуньки, посаджені «на спомин» руками невтомного трударя, хранителя великого РОДУ опішненських гонЧАРІВНИКІВ.
Марія Яценко,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів