ГОГОЛІВСЬКІ ПЕРСОНАЖІ
ГОГОЛІВСЬКІ ПЕРСОНАЖІ
«Я люблю Гоголя. Це моя хвороба. Гоголь, у нього така багатогранна тематика, що його не можна не любити», – зізнавалася гончарка Олександра Селюченко. Майстриня була начитаною людиною і мала певний літературний дар. Усе життя вона зберігала любов до творчості Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Лесі Українки. Та найбільше Гончарівну приваблював Гоголь своїм гумором, романтикою, колоритом, ліризмом, фантастичністю. Вона буквально зачитувалася його творами. У свої немолоді роки довгими самотніми вечорами вона ніби сама ставала казковою чарівницею, створюючи з сірої глини міфічних героїв. Ось Вакула на чортові їде, щось нашіптує Солосі чорт, веселяться сімейки чортів, летить відьма на чортові. Невтомно працюючи кожного дня, майстриня створила цілу низку різноманітних, веселих, фантастичних персонажів. «Якби мали вони голос, я була б самою багатою людиною, не знала б такої нудьги, одинокості і порожнечі», – зазначала Олександра Селюченко.
Усе розмаїття гоголівських персонажів представлено у колекції світлин робіт Олександри Селюченко, а щоб ближче познайомитися з творчістю майстрині та зазирнути в потаємні глибини прадавнього гончарного мистецтва, запрошуємо всіх бажаючих відвідати Меморіальний музей-садибу гончарки Олександри Селюченко.
Наталя Ібрагімова, завідувачка
Наукового відділу – Меморіальний
музей – садиба гончарки
Олександри Селюченко
Підписи до фото:
1-2. Гончарка, заслужений майстер народної творчості України Олександра Селюченко в Музеї народної архітектури і побуту України. Пирогів, Київщина. Початок 1980-х. Автор фото невідомий.
3-34. Роботи Олександри Селюченко з колекції Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 1960-1980-ті роки. Фото Тараса Пошивайла
«Я люблю Гоголя. Це моя хвороба. Гоголь, у нього така багатогранна тематика, що його не можна не любити», – зізнавалася гончарка Олександра Селюченко. Майстриня була начитаною людиною і мала певний літературний дар. Усе життя вона зберігала любов до творчості Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Лесі Українки. Та найбільше Гончарівну приваблював Гоголь своїм гумором, романтикою, колоритом, ліризмом, фантастичністю. Вона буквально зачитувалася його творами. У свої немолоді роки довгими самотніми вечорами вона ніби сама ставала казковою чарівницею, створюючи з сірої глини міфічних героїв. Ось Вакула на чортові їде, щось нашіптує Солосі чорт, веселяться сімейки чортів, летить відьма на чортові. Невтомно працюючи кожного дня, майстриня створила цілу низку різноманітних, веселих, фантастичних персонажів. «Якби мали вони голос, я була б самою багатою людиною, не знала б такої нудьги, одинокості і порожнечі», – зазначала Олександра Селюченко.
Усе розмаїття гоголівських персонажів представлено у колекції світлин робіт Олександри Селюченко, а щоб ближче познайомитися з творчістю майстрині та зазирнути в потаємні глибини прадавнього гончарного мистецтва, запрошуємо всіх бажаючих відвідати Меморіальний музей-садибу гончарки Олександри Селюченко.
Наталя Ібрагімова, завідувачка
Наукового відділу – Меморіальний
музей – садиба гончарки
Олександри Селюченко
Підписи до фото:
1-2. Гончарка, заслужений майстер народної творчості України Олександра Селюченко в Музеї народної архітектури і побуту України. Пирогів, Київщина. Початок 1980-х. Автор фото невідомий.
3-34. Роботи Олександри Селюченко з колекції Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 1960-1980-ті роки. Фото Тараса Пошивайла