Ірина Вале
Ірина Вале
Е-літня Академія Гончарства в іменах – 2021
Ірина Вале народилася в Нових Санжарах Полтавської області. Закінчила Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (2014). Учасниця літньої школи гончарства 2021 року.
Основні зацікавлення: малювання, вишивання, гра на барабанах.
Її враження:
«Перед відвідуванням Опішні в мене був досвід гончарювання, але це були поодинокі заняття з майстринею, а хотілося мати самостійні навички. За три тижні мені вдалося багато чого навчитися, і навіть створити чотирнадцять кілограм глиняних виробів!
Ми використовували гончарні техніки. Особисто для мене стало відкриттям ручне ліплення джгутиками. У такий спосіб можна зробити форми будь-якої складності. І якраз підходить для мого стилю, коли трохи криво і смішно. Коли я їхала на навчання, то хвилювалася, що буде насаджуватися народність, але на нас ніхто не тиснув, ми робили ті вироби, які хотіли.
Я ліпила переважно вази та свистунці. На жаль, жодна з одинадцяти ваз не тримає воду, напевно, потрібні були інші температурні режими випалювання та використання безшамотної глини.
Найбільше запам’яталося випалювання раку-кераміки. Ми працювали як команда, кожен вносив частинку себе в процес. У результаті вийшли красиві вироби.
Для мене ці червневі три тижні стали не просто навчальним курсом, а екзистенційним досвідом, оскільки ти не просто ходиш на заняття, а повністю занурюєшся в життя селища, де всі один одного знають, пов’язані роботою, родичами, історіями. Щодня ми ходили на лекції або екскурсії, які були не тільки в садибах-музеях, а й у будинках нині практикуючих майстрів. Останній день на Святі Гончаря був як фінальна серія серіалу – у наметах я зустріла всіх, з ким познайомилася за період навчання.
Зараз я продовжую практику, арендую місце у керамічному коворкінгу. Там я ліплю вироби, а власниці студії займаються випалюванням. Після приїзду з Опішні я загорілася ідеєю самій купити піч, але зрозуміла, що для цього потрібно вирішити чимало питань, що буде стресово для мене. Тому поки у коворкінгу зручніше».
Е-літня Академія Гончарства в іменах – 2021
Ірина Вале народилася в Нових Санжарах Полтавської області. Закінчила Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (2014). Учасниця літньої школи гончарства 2021 року.
Основні зацікавлення: малювання, вишивання, гра на барабанах.
Її враження:
«Перед відвідуванням Опішні в мене був досвід гончарювання, але це були поодинокі заняття з майстринею, а хотілося мати самостійні навички. За три тижні мені вдалося багато чого навчитися, і навіть створити чотирнадцять кілограм глиняних виробів!
Ми використовували гончарні техніки. Особисто для мене стало відкриттям ручне ліплення джгутиками. У такий спосіб можна зробити форми будь-якої складності. І якраз підходить для мого стилю, коли трохи криво і смішно. Коли я їхала на навчання, то хвилювалася, що буде насаджуватися народність, але на нас ніхто не тиснув, ми робили ті вироби, які хотіли.
Я ліпила переважно вази та свистунці. На жаль, жодна з одинадцяти ваз не тримає воду, напевно, потрібні були інші температурні режими випалювання та використання безшамотної глини.
Найбільше запам’яталося випалювання раку-кераміки. Ми працювали як команда, кожен вносив частинку себе в процес. У результаті вийшли красиві вироби.
Для мене ці червневі три тижні стали не просто навчальним курсом, а екзистенційним досвідом, оскільки ти не просто ходиш на заняття, а повністю занурюєшся в життя селища, де всі один одного знають, пов’язані роботою, родичами, історіями. Щодня ми ходили на лекції або екскурсії, які були не тільки в садибах-музеях, а й у будинках нині практикуючих майстрів. Останній день на Святі Гончаря був як фінальна серія серіалу – у наметах я зустріла всіх, з ким познайомилася за період навчання.
Зараз я продовжую практику, арендую місце у керамічному коворкінгу. Там я ліплю вироби, а власниці студії займаються випалюванням. Після приїзду з Опішні я загорілася ідеєю самій купити піч, але зрозуміла, що для цього потрібно вирішити чимало питань, що буде стресово для мене. Тому поки у коворкінгу зручніше».