У Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному створює глиняні шедеври талановитий майстер, умілий гончар Олександр Запорожець. Сьогодні, 5 березня, він відзначає свій ювілей.  

Олександр – глибоко віруюча людина. До роботи з гончарювання він підходить з біблійної тезою: «Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!» (Біблія, Іс. 64:8).

У Музеї гончарства Олександр плідно трудиться понад п’ять років. А раніше він навчався гончарству в Опішнянському заводі «Художній керамік». Його наставниками були фахові майстри: Галина Пацула та В’ячеслав Шкурпела. До того ж, у заводі майже п’ятнадцять років працювала малювальницею й гончаркою його мама – Лідія Запорожець. Вона часто брала з собою на роботу маленького Сашка, бо не було його на кого залишити. Щоб дитину забавити, давала шматок глини, і він міг гратися цілісінький день. Він і досі пам’ятає, як працівники заводу готували формувальну масу (глину), виготовляли посудини певних форм, ангобували та декорували вироби, а потім їх випалювали. Також згадує дружний колектив, який наполегливо виконував план із виготовлення гончарної продукції. Щоб веселіше крутився гончарний круг, серед майстрів панував веселий настрій: звучали анекдоти, гуморески й кумедні історії.

Як і кожна дитина, Олександр мріяв про своє майбутнє. Хотів стати шофером або артистом, проте не судилося… І попри те, що в нього були здібності до гончарства, він спершу випробовував долю й шукав себе в різних професіях. Проте перемогу здобуло все-таки гончарство. 

Прийшовши працювати в Національний музей гончарства, він повністю поринув у це предковічне ремесло. Поруч із ним трудяться досвідчені мисткині: малювальниця Олена Мороховець, майстриня дитячої іграшки Ніна Дубинка, заслужена майстриня народної творчості України, малювальниця Ірина Мирко, які охоче діляться власним гончарним досвідом. Завдяки старанням заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Премії імені Данила Щербаківського та Національної премії України імені Тараса Шевченка Василя Омеляненка (1925-2021) який надав йому індивідуальні уроки з основ декоративного ліплення, Олександр Запорожець опанував зооморфну пластику. Молодий гончар пригадує слова сивого майстра: «Я так хочу, щоб у тебе вийшло набагато краще, ніж у мене!»

Олександр Запорожець виготовляє традиційну опішненську кераміку. З-поміж творів майстра особливе місце займає посуд (глечики, горщики, макітри, супники, солянки, чайники, чашки, тарілки й тарелі), а також іграшка-«монетка» й зооморфна пластика (бики, барани, леви, коні, ведмеді, рибки).

Терпляча, чуйна, позитивна людина, з відкритим серцем та щирою душею. Йому легко вдається проводити цікаві майстер-класи з гончарства для відвідувачів музею – як для дорослих, так і для дітей. Він із впевненістю дає відповіді на запитання, які виникають у туристів. Інколи жартує з маленькими мандрівниками, адже в майстра і в самого є шестеро діток, яких він сильно любить. 

Здається, сам Господь дає силу його рукам, а в роботі – терпіння й натхнення на нові гончарні творіння. Олександр ніколи не вихваляється нагородами чи заслугами, а за все досягнуте дякує лише Всевишньому!

Анна Шаблій,
екскурсовод Науково-організаційного 
відділу екскурсій та комунікацій 
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному