Вишитий рушник – яскраве й самобутнє явище в історії українського народу. Він є свідченням становлення й розвитку нашої країни та її культури. Увійшовши в наше життя з початку цивілізації, український рушник і донині залишився живим і живильним видом українського народного мистецтва.

Починаючи з другої половини ХІХ століття серед творчої інтелігенції різних регіонів України стало популярним колекціонувавати зразки народного мистецтва, зокрема й рушникової вишивки. До збирацької діяльності тоді залучився й Леонід Сморж, сформувавши, у результаті, найбільшу в Україні приватну колекцію опішненської кераміки. Окрім глиняних виробів він збирав і інші народномистецькі твори: писанки, ікони і, звичайно ж, вишиті сорочки та рушники. «Частково я збирав і вишивку. Є трішки. Але вже тоді, коли Опішне вже фактично пограбували. Вивезли – Ленінград, Москва, Київ, потім музей, який у Переяславі-Хмельницькому, Сікорського. <…> А я кинувся тоді, коли вже все повивозили» [2, арк. 3].

Та все ж Леоніду Сморжу вдалося віднайти близько сорока рушників, і рушників неабияких! На них зображені орнаментальні мотиви й образи, що трапляються переважно в Полтавщині: геометричний і рослинний орнаменти, вишивані літери, птахи, тварини, люди. На одному з рушників є навіть рядки української народної пісні: 

Сонце низенько,
Вечір близенько,
Іди ж до мене, 
Моє серденько.

Угорі вишиті літери «К» і «В», ймовірно, ініціали авторки цього рушника. На ньому зображено також будинок, біля якого стоять троє дівчат в українському одязі й віночках на голівках, поруч сидить чоловік із кобзою в руках. Під ним вишите слово «кобзѧрь». Справжня рушникова картина. На іншому рушникові зображено двох чоловіків-музик, один сидить на лавці, інший стоїть, поруч них – двоє дівчат, що танцюють. Крім людей, на ньому вишиті також олені, півні та птахи в оточенні багатого рослинного орнаменту. 

Однак найбільше Леонід Сморж пишався кілковими рушниками з пишно розвинутими рослинними орнаментами у вигляді дерев із пташками, вазонів, витких гірлянд тощо. Про них колекціонер говорив наступне: «Рушників у мене єсть декілька гарних, з якими я взагалі не хотів би розлучаться. Вони в мене там заховані в чемодані. Гарні» [1]. 

У колекції Леоніда Сморжа майже всі вишиті рушники полтавські, оскільки він збирав їх в Опішному та навколишніх селах. «Десь напитаю, шо єсть там рушник, або продають там рушник. І декілька раз навіть було так, шо в нас з Явдохою Данилівною конкуренція: хто перший» [1]. А одного разу вони вдвох знайшли давній рушник і не змогли домовитися, кому ж він дістанеться. Тоді Явдоха Данилівна взяла й розрізала той рушник навпіл. Так і поділили. 

На жаль, автори вишитих рушників із колекції професора на сьогодні залишаються невідомими. Леонід Сморж не фіксував ніяких відомостей про віднайдені рушники, оскільки, як і кераміку, «збирав, не ставлячи ніякої мети зробити колекцію», колекціонував «для себе, для душі, для очей своїх» [1]. Його київське помешкання було густо оздоблене українськими рушниками. Вони висіли на стінах, дверях і стільцях, поміж картинами та іконами. Нині вони прикрашають експозицію Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера Леоніда Сморжа, у тому числі й частина знайденого з Явдохою Данилівною рушника, інша – зберігається в Меморіальному музеї-садибі гончарської родини Пошивайлів. 

Інна Прокопенко,
завідувачка Меморіального музею-садиби 
філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа
Центру збереження гончарної спадщини України
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Література:

1. Спогади Леоніда Сморжа (1927 р. н.). [Аудіододаток до: Зубань Вікторія. Звіт про керамологічну експедицію] // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – DVD фонд. – № 657.
2.  Спогади Сморжа Леоніда (1927 р. н.). Звіт про керамологічну експедицію Оксани Ликової (Київ. 12.06.2005) [Розшифрування] // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 1. – Оп. 3. – Од. зб. 391. – 4 арк.

Підписи до фото:

1. Леонід Сморж у власному помешканні. Київ. Червень 2005. Фото Оксани Ликової. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства
2. Фрагмент інтер’єра київської квартири Леоніда Сморжа. Київ. Червень 2005. Фото Оксани Ликової. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства

3-4. Інтер’єр Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. 12.03.2014. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства

5. Автор невідомий. Рушник. Конопляне полотно, вишивання тамбурним швом, 391х50 см. Котелевський район, Полтавщина. Початок XX століття. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, КН-17037/Т-983. Фото Тараса Пошивайла

6. Автор невідомий. Рушник. Конопляне полотно, нитки, вишивання рушниковим швом, 340х45 см. Полтавщина. Початок XX століття. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, КН-17091/Т-1040. Фото Тараса Пошивайла

7. Автор невідомий. Рушник. Полотно, мережка, 111х51 см. Полтавщина. II чверть ХХ століття. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, КН-17104/Т-1053. Фото Тараса Пошивайла

8. Автор невідомий. Рушник. Парусина, вишивання хрестиком, 154х42 см. Опішне, Полтавщина. Середина ХХ століття. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, 
КН-17043/Т-989. Фото Тараса Пошивайла

9. Автор невідомий. Рушник. Конопляне полотно, нитки, вишивання хрестиком, мережка, 281х48 см. Лівобережна Україна. I половина XX століття. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, КН-17064/Т-1011. Фото Тараса Пошивайла

10, 11. Автор невідомий. Рушник. Конопляне полотно, вишивання рушниковим швом, 195х51 (1); 170х51 (2). Полтавщина. Початок XX століття. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, КН-17039/Т-985 (1); Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів, 
НД-7279 (2).

Фото Тараса Пошивайла