Версія сайту для планшетів в процесі розробки. Ви можете переглянути наш сайт на телефоні або комп’ютері

КВІТНИКИ І КУХЛІ З ВІТРЯКАМИ

17 Листопада 2023
Статті

КВІТНИКИ І КУХЛІ З ВІТРЯКАМИ

17 Листопада 2023
Статті

Колекція творів Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко містить збірку кухлів і квітників з мальовкою мисткині. На кожному виробі, крім рослинного орнаменту є обов’язковий елемент розпису – це вітряк і підпис «Музей народної архітектури та побуту». Датовані ці вироби 1975 роком, адже створювалися вони до офіційного відкриття експозиції для відвідувачів Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогово, Київщина) у 1976 році. Підготовку до цієї події можна яскраво простежити в листах Петра Ганжі до Олександри Селюченко [1]. Кухлі, квітники та інші сувеніри виготовлялися в Опішні.  Майстриня розписувала вироби та ліпила іграшки-свистуни. Згодом поїздки в цей музей, куди її запрошували на майстер-класи, відіграють важливу роль у житті гончарки Олександри Селюченко. Саме в Пирогово опішненська Гончарівна була оточена увагою з боку співробітників музею, а головне – спілкувалася з людьми, які щиро захоплювалися її майстерністю. Голова Полтавського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Віктор Фурман так згадував про цей період: «Іграшки її були наділені теплом, приємні, гарні. Коли працювала у Пирогово, вона завжди була у вишитій сорочці, у хусточці. Біля Олександри Федорівни завжди стовпища людей,особливо дітей. Дещо вона могла продати, а то ліпить – ліпить і дарує…».

Не всі виготовлені майстринею твори для експозиції новоствореного Музею поїхали на Київщину, тому серед меморіальних речей Музею-садиби гончарки Олександри Селюченко «красуються» на полицях квітники і кухлі з вітряками.

Наталя Ібрагімова, 
завідувач Наукового відділу – 
Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко

  1. Листи Петра Ганжі до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф.5. – Оп.4. – Од. зб.98

Підписи до фото:

1, 2. Автор невідомий (форма), Олександра Селюченко (мальовка). Квітники. Глина, ангоби, поливи, гончарний круг, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1975. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко. Фото Тараса Пошивайла

3-7. Автор невідомий (форма), Олександра Селюченко (мальовка). Кухлі. Глина, ангоби, поливи, гончарний круг, ліплення, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1975. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко.
Фото Тараса Пошивайла 

Колекція творів Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко містить збірку кухлів і квітників з мальовкою мисткині. На кожному виробі, крім рослинного орнаменту є обов’язковий елемент розпису – це вітряк і підпис «Музей народної архітектури та побуту». Датовані ці вироби 1975 роком, адже створювалися вони до офіційного відкриття експозиції для відвідувачів Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогово, Київщина) у 1976 році. Підготовку до цієї події можна яскраво простежити в листах Петра Ганжі до Олександри Селюченко [1]. Кухлі, квітники та інші сувеніри виготовлялися в Опішні.  Майстриня розписувала вироби та ліпила іграшки-свистуни. Згодом поїздки в цей музей, куди її запрошували на майстер-класи, відіграють важливу роль у житті гончарки Олександри Селюченко. Саме в Пирогово опішненська Гончарівна була оточена увагою з боку співробітників музею, а головне – спілкувалася з людьми, які щиро захоплювалися її майстерністю. Голова Полтавського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Віктор Фурман так згадував про цей період: «Іграшки її були наділені теплом, приємні, гарні. Коли працювала у Пирогово, вона завжди була у вишитій сорочці, у хусточці. Біля Олександри Федорівни завжди стовпища людей,особливо дітей. Дещо вона могла продати, а то ліпить – ліпить і дарує…».

Не всі виготовлені майстринею твори для експозиції новоствореного Музею поїхали на Київщину, тому серед меморіальних речей Музею-садиби гончарки Олександри Селюченко «красуються» на полицях квітники і кухлі з вітряками.

Наталя Ібрагімова, 
завідувач Наукового відділу – 
Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко

  1. Листи Петра Ганжі до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф.5. – Оп.4. – Од. зб.98

Підписи до фото:

1, 2. Автор невідомий (форма), Олександра Селюченко (мальовка). Квітники. Глина, ангоби, поливи, гончарний круг, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1975. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко. Фото Тараса Пошивайла

3-7. Автор невідомий (форма), Олександра Селюченко (мальовка). Кухлі. Глина, ангоби, поливи, гончарний круг, ліплення, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1975. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко.
Фото Тараса Пошивайла