Листування окремих осіб з Олександрою Селюченко
Листування окремих осіб з Олександрою Селюченко
У Національному архіві українського гончарства фонд Олександри Селюченко має розділ під назвою «Листування окремих осіб із Селюченко О. Ф.». Усього зібрання нараховує 1431 аркуш, з яких 47 – від невизначених осіб. Усі листи відсортовано в алфавітному порядку та за хронологією для зручності опрацювання. Загалом нараховано 103 кореспонденти – народні майстри, художники-керамісти, музейні працівники, мистецтвознавці, науковці, колекціонери, журналісти та інші. Широка й географія епістолярію: Полтава, Харків, Київ, Васильків, Вінниця, Запоріжжя, Донецьк, Дніпропетровськ, Житомир, Одеса, Баку, Москва, Ленінград тощо. Листування охоплює період упродовж 1965–1987 років. Проте є й такі документи,
на яких дати не зазначено. Останню листівку з Днем народження було надіслано співробітницею Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Галиною Іванівною Галян (5 травня 1987 року).
До матеріалу епістолярію належать листи, вітальні листівки, телеграми та запрошення на весілля. Здебільшого втрачено конверти, що значно утруднює встановлення додаткової інформації. У листівках переважно містяться вітальні повідомлення з нагоди свята (нового року, різдва, дня народження, 8 березня, 1 та 9 травня тощо). Проте є й такі, де окрім побажань написано тексти-повідомлення, в яких кореспонденти 2-4 реченнями щось зазначали чи запитували, або навіть просили про послугу. Деякі з них вирізняються колоритною авторською мовою.
Листи також були різнопланові: від коротких, в яких подано щонайменше інформації,
до мемуарних, де детально описано життєві події й висвітлено відразу кілька тем: сімейно-побутову, творчу, громадську та інші. До останніх можна віднести листи Олександри Великодної (130 арк.), Олександра та Ольги Ганжі (78 арк.), Петра Ганжі (82 арк.), Михайла Денисенка (85 арк.), Тетяни Кравченко (62 арк.), Наталії Крутенко (41 арк.), Мотрони Назарчук (70 арк.), Людмили Настенко (106 арк.), Ольги Попової (25 арк.), Ніни Федорової (23 арк.), Олександра Фисуна (119 арк.) та Світлани Щербань (53 арк.).
Слід зазначити, що в епістолярії відображено події, що за відсутності інших джерел, відіграють ключову роль у відтворенні біографічних відомостей життєпису адресатів. Багато листів Олександра Селюченко отримала від дослідників опішненського гончарства, в яких порушено питання щодо минулого й сучасного стану ремесла. Також вони цікавилися щоденним життям майстрині, її родоводом, творчим сходженням та виставковою діяльністю. Цими дослідниками були Олена Клименко, Наталя Крутенко, Людмила Лисенко, Ірина Сакович, Леонід Сморж, Олександр Пошивайло, Галина Галян, Леся Данченко та інші. Результат активної громадської позиції Олександри Селюченко – численні публікації про життєвий і творчий шлях майстрині.
Відразу кількох адресатів об’єднувало те, що талановитій майстрині було необхідно знайти матеріали для роботи та ліки. Відображення цих пошуків можна простежити
в листах до Олександри Селюченко від театрального режисера з Москви Петра Васільєва, колекціонера Геннадія Блінова, науковця Леоніда Сморжа, художника Петра Ганжі, мистецтвознавця Олександра Фисуна та інших.
Про персональну виставку гончарки, що відбулася 1982 року в Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург), можна дізнатися саме з переписки із журналістою Людмилою Настенко.
З-поміж експонатів Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко є муфельна піч. А як, коли й звідки вона потрапила до майстрині можна дізнатися з листів доктора біологічних наук Вадима Кавсана з Києва. Саме він подарував муфель Олександрі Селюченко, хоч це питання також обговорюється і з іншими адресатами.
Колекцію квітників і кухлів з мальовкою мисткині та написом на виробах: «Музей народної архітектури та побуту УРСР», що нині експонується в Музеї-садибі, можна дослідити з листів від Петра Ганжі.
Отже, опрацювання цього розділу архівних документів розкриває перед дослідниками широкий діапазон тем для керамологічних праць. Епістолярій є не лише джерелом подій
і фактів, а й ключем до розуміння історичних постатей, їх життєдіяльності, творчої індивідуальності, духу доби. Безперечно, актуальним є залучення цих матеріалів до наукового обігу. А для цього співробітники установи поповнюють офіційний сайт Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко епістолярними документами, а також працюють над випуском окремого наукового дослідження з цієї теми.
Наталя Ібрагімова,
завідувач Наукового відділу – Меморіального
музею-садиби гончарки Олександри Селюченко
(на правах відокремленого структурного підрозділу)
Центру збереження гончарної спадщини України
Листи художника-кераміста, мистецтвознавця, головного художника Васильківського майолікового заводу Михайла Івановича Денисенка до опішненської гончарки Олександри Федорівни Селюченко
Дорога наша Олександра Федорівна! *
Із хати гончарської шлемо Вам в Опішню славетну найкращі побажання здоров’я і творчого невтомного пошуку… Петро Олександрович всі новини і про наш настрій розкаже особисто. Не забудьте у своїй хаті випити по чарці за нас, грішних… Чекаємо завжди з Вами зустрічі у доброму здоров’ї і настрої! Ця записочка написана «на ходу» прямо на колоді у дворі, де хата гончара. До зустрічі!
Михайло Іванович, Ольга Петрівна і Григорій Павлович.
Вітаємо з наступаючими святами Маковія та Спаса!
Не забудьте за образ для мене.
7/VIII-74
Наш щирий друг, Олександра Федорівна! *
Ваш лист – це художнє оповідання…
Без Вашого, правда, дозволу я осмілився і прочитав Григорію Павловичу і Паші: всі були розчулені вашими словами, де Ви так душевно описали весь свій життєвий шлях, свою жіночу долю… Відколи ми узнали Вас, то ми вже полюбили Вас і бажаємо, щоб Ви були, як можна частіше, ближче з нами, щоб ми завжди відчували прекрасну Вашу душу. Ваш істинно народний талант, себто все те, що так гарно і надовго зближує людей, вселяє в них віру в правду, доброту, красу…
Дай Боже, щоб наші життєві шляхи ішли в цій добрій дружбі, яка зародилася, можна сказати, випадково, але під дуже добрим знаком!..
Рости їй і міцніти!
Все це залежить від нас самих: всі багатства і краса закладена в наших душах, тільки дати можливість всьому цьому стати світлим дороговказом! Недавно був Петро Ганжа і Наташа, потім приїздив сам Петро. У них багато клопоту відносно квартири, отже, роботу покищо залишили на пізніший час. Всі ваші скульптурки я випалив, получилися прекрасні! Дещо тріснуло, а декілька штук взяв Петро та я. Вони всі у мене сховані в майстерні. Багато речей я закінчив сам без Петра, стоять вже готові, випалені остаточно. Все зроблено добре! Останнє доробимо разом з Петром. Зараз у нас багато роботи, у зв’язку із святами. Між іншим, Григорій Павлович і Паша віддають свою дочку Лесю заміж: весілля 1-го і 2-го листопада. Так що у всіх досить клопоту. Дуже і дуже радий, що Ви написали мені, цілую Вас за такого щирого листа, що прийшов у нашу хату. Ви – наша вже, отже, при нагоді і бажанні приїздіть, не забувайте нас! До приємного побачення!
Всі ми вітаємо Вас, бажаємо доброго здоров’я і радісного творчого настрою! Із щирою повагою і любов’ю, Михайло Іванович і Василь. Від Григорія Павловича і Паші – сердечне вітання!
* Мову оригіналу збережено
Підписи:
1, 2. Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 07.08.1974. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 1.
3-5. Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 29.10.1975. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 2, 3.
Наталя Ібрагімова,
завідувачка Меморіального музею-садиби
гончарки Олександри Селюченко Центру збереження гончарної спадщини України
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко (12.12.1975)
Вельми радий, що Ви не забуваєте нас, нашу господу: дай, Боже, Вам за це радості і творчих звершень! У нас зараз іде підготовка до художньої виставки, що має відкритися 20-го січня 1976 р. Не знаю, що встигну зробити, але працюю, скільки тільки вдається урвати на це часу. На заводі завжди напружена робота, а вже вдома відпочиваєш увечері за читанням, або підготовкою ескізів, не рахуючи обов’язкової щоденної діяльності у кухні. Нас часто провідує Петро Олександрович, діло з квартирою у нього вже почало потроху зав’язуватися. Ми йому у всьому відповідно стараємося допомогти, як своєму доброму товаришеві по мистецтву.
Між іншим я ще не повідомив Вас, що у мене теж відбулося одруження із чернігівською вчителькою: це якось трапилось у нас експромтом, зразу, хоча ми вже знайомі давненько. Обов’язково приїжджайте до нас, познайомитесь, хоча зараз її немає, бо вона вчителює на Чернігівщині. Наш ансамбль привітної сім’ї став на одну людину більшим.
Хлопці мої знають її теж давно, поважають. Звичайно, в основі всього цього душевного добробуту лежить щира взаємоповага і любов. Я вдячний також долі, що не одвідав мене прекрасними друзями з добрими серцями і благородними почуттями.
Ви, Олександра Федорівна, стали невід’ємним другом нашої сім’ї, я дякую долю, що звела нас з вами, хай всі найкращі почуття і щирі стосунки наші будуть для нас цілющим джерелом від всяких людських несправедливостей. Цілуємо Вас, наша Олександра Федорівна, всі гуртом, бажаємо доброго здоров’я і радості у днях Ваших!
Ми бачимо ваше миле усміхнене обличчя і ясні-ясні очі!
Ваші друзі Михайло Іванович, Ольга Петрівна, Василь, Григорій Павлович і Паша.
12/XII-75 р.
*Мову оригіналу збережено
Наталя Ібрагімова,
завідувач Наукового відділу –
Меморіальний музей-садиба
гончарки Олександри Селюченко
Підписи:
1-3. Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 12.12.1975. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 4-5.
*******************************
Добрий день, Олександра Федорівна!*
Ми уже за Вами скучили: так уже звикли до Вас, до усмішки вашої доброї, до невичерпної творчої фантазії..
Ви – істинно людина, яка повинна бути завжди з нами. У нашому дружньому, щирому гурті поборників краси життя навколишнього…
Звичайно, якщо все буде зроблено з боку музею, щоб Ви жили на території в спеціальному будинку благоустроєному, то тоді наші зустрічі будуть постійно діючі, а поки що будемо радіти нашим короткочасним взаємним побаченням.
Не знаю, чи вирвусь я в Опішню, бо вже моя відпустка закінчилася.
Очевидно, скоріше всього поїде Петро Олександр. сам і забере лева на автомашину, а також менших баранця та левчика.
А взагалі то, я можу поїхати на три дні, починаючи з четверга до неділі, якщо нічого не помішає. Можливо, що ми узгодимо цю подорож і зможемо приїхати разом з Петром О. Все буде урегульовано, коли вже ми будемо обговорювати подорож до Опішні. Не забудьте, шановна Олександро Федорівна, про образ: пошукайте у своїх знайомих, може щось знайдете подібно до тих, які прикрашають хати на території музею… І передайте Василю Омеляновичу, щоб лев був готовий, поки має приїхати Петро. Ми написали з ним ще раніше листи Лєженіну і Василю, щоб потурбувалися швидше закінчити. Тепер про наше васильківське життя. Василь мій здає екзамени, залишився ще один, а Сергій збирається скоро їхати до Львова, щоб вступати до інституту. Ольга Петрівна ще на Черніговщині, але вже буде працювати з нового учбового року у Василькові. Григорій Павлович і Паша вітають вас, а ми гуртом обнімаємо і запрошуємо завжди до нашої хати. Ваші друзі Михайло Іванович, Василь, Сергій, Ольга Петрівна, Григорій Павлович і Паша.
Якщо буде можливість, то візьміть з собою одного левчика або баранця, не вище 25-28 см. Запакуйте в картонну коробку, обложіть м’ятими жгутами паперу. А якщо приїде Петро Олександрович, то він тоді візьме, щоб Вам їхати без грузу. Вибачте за турботу.
Можете дати телеграму, то ми зустрінемо вас.
17/VI-76 р.
***
Дорога Олександра Федорівна!*
Дитятко-Весна усміхається, вітає від нас, Денисенків, Вас із святами!
Бажаємо здоров’я, добробуту, радості, творчої праці! З 10-го травня буду у Полтаві на республік. ярмарці, приїздіть і Ви з Опішні (шукайте Віцька і ярмарку). Буду вельми радий побачити Вас і опішнян знайомих. Отже, до зустрічі! Може, ще найдете і те, що я колись просив? Але це так, як трапиться. Цілуємо!
Ваші Михайло Іванович, Ольга Петрівна і Василь. Вітайте опішнян-художників!
***
Дорога Олександра Федорівна!
Самі теплі, добросердечні, вітання від нас! Другий раз роздумую, а чого вона, ота наша родичка, мовчить, нічого не пише. І як Вам не гикається в тій славетній Опішні, щоб отак довго не згадати про нас, хоча Ви у нас записані в родинну книгу уже назавжди. Отже, дорога Олександра Федорівна, чекаю від Вас добрих вістей, а також збережіть для мене образ, який Ви дістали. Не забудьте приїхати на моє 60-річчя 16-го грудня і Ганжу бродячого притягнути у Васильків. Завершую листа нашим загальним сімейним теплим, щирим словом! До зустрічі!
Ваші васильківські родичі: Михайло Ів., Ольга Петрівна, Василь і Сергій, Григорій Павлович і Паша.
*Мову оригіналу збережено
Наталя Ібрагімова,
завідувачка Наукового відділу – Меморіальний
музей-садиба гончарки Олександри Селюченко
Підписи:
1,2. Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 17.06.1976. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 6.
3,4. Листівка Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 1977. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 9.
5,6. Листівка Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 04.11.1977. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 10
У Національному архіві українського гончарства фонд Олександри Селюченко має розділ під назвою «Листування окремих осіб із Селюченко О. Ф.». Усього зібрання нараховує 1431 аркуш, з яких 47 – від невизначених осіб. Усі листи відсортовано в алфавітному порядку та за хронологією для зручності опрацювання. Загалом нараховано 103 кореспонденти – народні майстри, художники-керамісти, музейні працівники, мистецтвознавці, науковці, колекціонери, журналісти та інші. Широка й географія епістолярію: Полтава, Харків, Київ, Васильків, Вінниця, Запоріжжя, Донецьк, Дніпропетровськ, Житомир, Одеса, Баку, Москва, Ленінград тощо. Листування охоплює період упродовж 1965–1987 років. Проте є й такі документи,
на яких дати не зазначено. Останню листівку з Днем народження було надіслано співробітницею Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Галиною Іванівною Галян (5 травня 1987 року).
До матеріалу епістолярію належать листи, вітальні листівки, телеграми та запрошення на весілля. Здебільшого втрачено конверти, що значно утруднює встановлення додаткової інформації. У листівках переважно містяться вітальні повідомлення з нагоди свята (нового року, різдва, дня народження, 8 березня, 1 та 9 травня тощо). Проте є й такі, де окрім побажань написано тексти-повідомлення, в яких кореспонденти 2-4 реченнями щось зазначали чи запитували, або навіть просили про послугу. Деякі з них вирізняються колоритною авторською мовою.
Листи також були різнопланові: від коротких, в яких подано щонайменше інформації,
до мемуарних, де детально описано життєві події й висвітлено відразу кілька тем: сімейно-побутову, творчу, громадську та інші. До останніх можна віднести листи Олександри Великодної (130 арк.), Олександра та Ольги Ганжі (78 арк.), Петра Ганжі (82 арк.), Михайла Денисенка (85 арк.), Тетяни Кравченко (62 арк.), Наталії Крутенко (41 арк.), Мотрони Назарчук (70 арк.), Людмили Настенко (106 арк.), Ольги Попової (25 арк.), Ніни Федорової (23 арк.), Олександра Фисуна (119 арк.) та Світлани Щербань (53 арк.).
Слід зазначити, що в епістолярії відображено події, що за відсутності інших джерел, відіграють ключову роль у відтворенні біографічних відомостей життєпису адресатів. Багато листів Олександра Селюченко отримала від дослідників опішненського гончарства, в яких порушено питання щодо минулого й сучасного стану ремесла. Також вони цікавилися щоденним життям майстрині, її родоводом, творчим сходженням та виставковою діяльністю. Цими дослідниками були Олена Клименко, Наталя Крутенко, Людмила Лисенко, Ірина Сакович, Леонід Сморж, Олександр Пошивайло, Галина Галян, Леся Данченко та інші. Результат активної громадської позиції Олександри Селюченко – численні публікації про життєвий і творчий шлях майстрині.
Відразу кількох адресатів об’єднувало те, що талановитій майстрині було необхідно знайти матеріали для роботи та ліки. Відображення цих пошуків можна простежити
в листах до Олександри Селюченко від театрального режисера з Москви Петра Васільєва, колекціонера Геннадія Блінова, науковця Леоніда Сморжа, художника Петра Ганжі, мистецтвознавця Олександра Фисуна та інших.
Про персональну виставку гончарки, що відбулася 1982 року в Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург), можна дізнатися саме з переписки із журналістою Людмилою Настенко.
З-поміж експонатів Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко є муфельна піч. А як, коли й звідки вона потрапила до майстрині можна дізнатися з листів доктора біологічних наук Вадима Кавсана з Києва. Саме він подарував муфель Олександрі Селюченко, хоч це питання також обговорюється і з іншими адресатами.
Колекцію квітників і кухлів з мальовкою мисткині та написом на виробах: «Музей народної архітектури та побуту УРСР», що нині експонується в Музеї-садибі, можна дослідити з листів від Петра Ганжі.
Отже, опрацювання цього розділу архівних документів розкриває перед дослідниками широкий діапазон тем для керамологічних праць. Епістолярій є не лише джерелом подій
і фактів, а й ключем до розуміння історичних постатей, їх життєдіяльності, творчої індивідуальності, духу доби. Безперечно, актуальним є залучення цих матеріалів до наукового обігу. А для цього співробітники установи поповнюють офіційний сайт Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко епістолярними документами, а також працюють над випуском окремого наукового дослідження з цієї теми.
Наталя Ібрагімова,
завідувач Наукового відділу – Меморіального
музею-садиби гончарки Олександри Селюченко
(на правах відокремленого структурного підрозділу)
Центру збереження гончарної спадщини України
Листи художника-кераміста, мистецтвознавця, головного художника Васильківського майолікового заводу Михайла Івановича Денисенка до опішненської гончарки Олександри Федорівни Селюченко
Дорога наша Олександра Федорівна! *
Із хати гончарської шлемо Вам в Опішню славетну найкращі побажання здоров’я і творчого невтомного пошуку… Петро Олександрович всі новини і про наш настрій розкаже особисто. Не забудьте у своїй хаті випити по чарці за нас, грішних… Чекаємо завжди з Вами зустрічі у доброму здоров’ї і настрої! Ця записочка написана «на ходу» прямо на колоді у дворі, де хата гончара. До зустрічі!
Михайло Іванович, Ольга Петрівна і Григорій Павлович.
Вітаємо з наступаючими святами Маковія та Спаса!
Не забудьте за образ для мене.
7/VIII-74
Наш щирий друг, Олександра Федорівна! *
Ваш лист – це художнє оповідання…
Без Вашого, правда, дозволу я осмілився і прочитав Григорію Павловичу і Паші: всі були розчулені вашими словами, де Ви так душевно описали весь свій життєвий шлях, свою жіночу долю… Відколи ми узнали Вас, то ми вже полюбили Вас і бажаємо, щоб Ви були, як можна частіше, ближче з нами, щоб ми завжди відчували прекрасну Вашу душу. Ваш істинно народний талант, себто все те, що так гарно і надовго зближує людей, вселяє в них віру в правду, доброту, красу…
Дай Боже, щоб наші життєві шляхи ішли в цій добрій дружбі, яка зародилася, можна сказати, випадково, але під дуже добрим знаком!..
Рости їй і міцніти!
Все це залежить від нас самих: всі багатства і краса закладена в наших душах, тільки дати можливість всьому цьому стати світлим дороговказом! Недавно був Петро Ганжа і Наташа, потім приїздив сам Петро. У них багато клопоту відносно квартири, отже, роботу покищо залишили на пізніший час. Всі ваші скульптурки я випалив, получилися прекрасні! Дещо тріснуло, а декілька штук взяв Петро та я. Вони всі у мене сховані в майстерні. Багато речей я закінчив сам без Петра, стоять вже готові, випалені остаточно. Все зроблено добре! Останнє доробимо разом з Петром. Зараз у нас багато роботи, у зв’язку із святами. Між іншим, Григорій Павлович і Паша віддають свою дочку Лесю заміж: весілля 1-го і 2-го листопада. Так що у всіх досить клопоту. Дуже і дуже радий, що Ви написали мені, цілую Вас за такого щирого листа, що прийшов у нашу хату. Ви – наша вже, отже, при нагоді і бажанні приїздіть, не забувайте нас! До приємного побачення!
Всі ми вітаємо Вас, бажаємо доброго здоров’я і радісного творчого настрою! Із щирою повагою і любов’ю, Михайло Іванович і Василь. Від Григорія Павловича і Паші – сердечне вітання!
* Мову оригіналу збережено
Підписи:
1, 2. Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 07.08.1974. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 1.
3-5. Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 29.10.1975. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 2, 3.
Наталя Ібрагімова,
завідувачка Меморіального музею-садиби
гончарки Олександри Селюченко Центру збереження гончарної спадщини України
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко (12.12.1975)
Вельми радий, що Ви не забуваєте нас, нашу господу: дай, Боже, Вам за це радості і творчих звершень! У нас зараз іде підготовка до художньої виставки, що має відкритися 20-го січня 1976 р. Не знаю, що встигну зробити, але працюю, скільки тільки вдається урвати на це часу. На заводі завжди напружена робота, а вже вдома відпочиваєш увечері за читанням, або підготовкою ескізів, не рахуючи обов’язкової щоденної діяльності у кухні. Нас часто провідує Петро Олександрович, діло з квартирою у нього вже почало потроху зав’язуватися. Ми йому у всьому відповідно стараємося допомогти, як своєму доброму товаришеві по мистецтву.
Між іншим я ще не повідомив Вас, що у мене теж відбулося одруження із чернігівською вчителькою: це якось трапилось у нас експромтом, зразу, хоча ми вже знайомі давненько. Обов’язково приїжджайте до нас, познайомитесь, хоча зараз її немає, бо вона вчителює на Чернігівщині. Наш ансамбль привітної сім’ї став на одну людину більшим.
Хлопці мої знають її теж давно, поважають. Звичайно, в основі всього цього душевного добробуту лежить щира взаємоповага і любов. Я вдячний також долі, що не одвідав мене прекрасними друзями з добрими серцями і благородними почуттями.
Ви, Олександра Федорівна, стали невід’ємним другом нашої сім’ї, я дякую долю, що звела нас з вами, хай всі найкращі почуття і щирі стосунки наші будуть для нас цілющим джерелом від всяких людських несправедливостей. Цілуємо Вас, наша Олександра Федорівна, всі гуртом, бажаємо доброго здоров’я і радості у днях Ваших!
Ми бачимо ваше миле усміхнене обличчя і ясні-ясні очі!
Ваші друзі Михайло Іванович, Ольга Петрівна, Василь, Григорій Павлович і Паша.
12/XII-75 р.
*Мову оригіналу збережено
Наталя Ібрагімова,
завідувач Наукового відділу –
Меморіальний музей-садиба
гончарки Олександри Селюченко
Підписи:
1-3. Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 12.12.1975. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 4-5.
*******************************
Добрий день, Олександра Федорівна!*
Ми уже за Вами скучили: так уже звикли до Вас, до усмішки вашої доброї, до невичерпної творчої фантазії..
Ви – істинно людина, яка повинна бути завжди з нами. У нашому дружньому, щирому гурті поборників краси життя навколишнього…
Звичайно, якщо все буде зроблено з боку музею, щоб Ви жили на території в спеціальному будинку благоустроєному, то тоді наші зустрічі будуть постійно діючі, а поки що будемо радіти нашим короткочасним взаємним побаченням.
Не знаю, чи вирвусь я в Опішню, бо вже моя відпустка закінчилася.
Очевидно, скоріше всього поїде Петро Олександр. сам і забере лева на автомашину, а також менших баранця та левчика.
А взагалі то, я можу поїхати на три дні, починаючи з четверга до неділі, якщо нічого не помішає. Можливо, що ми узгодимо цю подорож і зможемо приїхати разом з Петром О. Все буде урегульовано, коли вже ми будемо обговорювати подорож до Опішні. Не забудьте, шановна Олександро Федорівна, про образ: пошукайте у своїх знайомих, може щось знайдете подібно до тих, які прикрашають хати на території музею… І передайте Василю Омеляновичу, щоб лев був готовий, поки має приїхати Петро. Ми написали з ним ще раніше листи Лєженіну і Василю, щоб потурбувалися швидше закінчити. Тепер про наше васильківське життя. Василь мій здає екзамени, залишився ще один, а Сергій збирається скоро їхати до Львова, щоб вступати до інституту. Ольга Петрівна ще на Черніговщині, але вже буде працювати з нового учбового року у Василькові. Григорій Павлович і Паша вітають вас, а ми гуртом обнімаємо і запрошуємо завжди до нашої хати. Ваші друзі Михайло Іванович, Василь, Сергій, Ольга Петрівна, Григорій Павлович і Паша.
Якщо буде можливість, то візьміть з собою одного левчика або баранця, не вище 25-28 см. Запакуйте в картонну коробку, обложіть м’ятими жгутами паперу. А якщо приїде Петро Олександрович, то він тоді візьме, щоб Вам їхати без грузу. Вибачте за турботу.
Можете дати телеграму, то ми зустрінемо вас.
17/VI-76 р.
***
Дорога Олександра Федорівна!*
Дитятко-Весна усміхається, вітає від нас, Денисенків, Вас із святами!
Бажаємо здоров’я, добробуту, радості, творчої праці! З 10-го травня буду у Полтаві на республік. ярмарці, приїздіть і Ви з Опішні (шукайте Віцька і ярмарку). Буду вельми радий побачити Вас і опішнян знайомих. Отже, до зустрічі! Може, ще найдете і те, що я колись просив? Але це так, як трапиться. Цілуємо!
Ваші Михайло Іванович, Ольга Петрівна і Василь. Вітайте опішнян-художників!
***
Дорога Олександра Федорівна!
Самі теплі, добросердечні, вітання від нас! Другий раз роздумую, а чого вона, ота наша родичка, мовчить, нічого не пише. І як Вам не гикається в тій славетній Опішні, щоб отак довго не згадати про нас, хоча Ви у нас записані в родинну книгу уже назавжди. Отже, дорога Олександра Федорівна, чекаю від Вас добрих вістей, а також збережіть для мене образ, який Ви дістали. Не забудьте приїхати на моє 60-річчя 16-го грудня і Ганжу бродячого притягнути у Васильків. Завершую листа нашим загальним сімейним теплим, щирим словом! До зустрічі!
Ваші васильківські родичі: Михайло Ів., Ольга Петрівна, Василь і Сергій, Григорій Павлович і Паша.
*Мову оригіналу збережено
Наталя Ібрагімова,
завідувачка Наукового відділу – Меморіальний
музей-садиба гончарки Олександри Селюченко
Підписи:
1,2. Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 17.06.1976. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 6.
3,4. Листівка Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 1977. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 9.
5,6. Листівка Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 04.11.1977. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 10