Серед матеріалів, які Леонід Сморж передав до Національного архіву українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, вагома частина – епістолярна спадщина вченого. Професор листувався з друзями, колегами, опішненськими майстрами, братами й сестрами. Однак найбільше листів – від найдорожчої людини – матері Анастасії Марченко. Ось деякі з них:

«Здрастуй, синочок. Я тобі пишу знов. Діло в тому, що я дурня зваляла. Ни написала тобі, що гроші твої получила, за які дуже дякую. Ти можиш подумать, що десь пропали. Так я знов пишу, тобі ясніше. В нас зараз великій сніг. Холодяка. Каштан був дуже змерз. Я вийшла на двір, а він лижить у будці, ни виходе, їсти ни бере. Думаю, що робить? Так я одіяла, що біля кладочки, зняла і укрила його в будці. Згодом він нагрівся і поїв. Шкода, такий хорош він собака. Як я раньше ни придумала те зробить. Пока, все. Спішу на почту вкинуть з привітом. Твоя мати»^* [1].

«Здрастуй, синок. Прийми від матері привіт та найкращі побажання для тебе. Внас у Млинах вже всі садять картошку, а я свою поворушила, щоб ростки пообпадали, і все. Паньченки свою посадили. А я низнаю що буде. Вітя писав що приіде у другій половині цього місяця, ну ідосі немае. Принесли страховку, і насилу марію упрохала, щоб віднесла у Опишне 9 рублів. В мене велика прозьба. Приідьте хоч дьві душі, щоб посадить картошку. Хоч половину тії, що садили. Грядку Гриша заволочив, ну треба не зівать, щоб дуже засохло. Льоня, до тебе велике прохання – організуй. Здоровя плохе» [2].

 «Здрастуй, мій рідненький і дорогий синок. Прийми від матері дорогий привіт та найкраще побажання для тебе. Перш за все дуже дякую за гроші, що вислав 25 руб. Дома все по старому. Тільки мій півінь зовсім хвоста позбувся. Прийшов додому без хвоста. Отож оббігае пів Млинів, всіх півнів порозгоне. Тікають такі здоровані від його. Такий чудний став. То тільки і красив хвіст, а тепер як відрубок ходе. Каштан почувае себе добре. Любе дуже борщ. Я варю ни часто, ну на три дні. Тоя вже зним борщем поділяюсь. Спишу прив’язувати по раньше, бо побіжить, і якусь курку приволоче. Живу чи мертву. Як хто дуже рано випускае курей. Сьогодні великий морос. Просто забіліло надворі від морозу. Харчів казан гарбузи привезла від Марійки 8 руб. з доставкой. Буряки завтра треба 20 руб. Сіно від льоньки іще треба 10 руб., а 5 віддала. Тепер знов пидтика і знов оранка. Я нагадала Вітьки хоч жінка листи одержали. То 20 рублів вислали. Так в мене давно нема грошей, іще при тобі нистало. Жила на позичані. Тиж на мене багато витратився, то я і ни посміли грошей прохати. Я Сашка іще попрошу, хай трохи підпоможе. Внас новин хароших немае, а Плискачиха вже приїхали в Млини у Котькину хату. Їхали на мотоциклі та застудились. Трохи прихворіла. Пока нема нічого хорошого. Привіт нашим всім. Целую всіх, ваша Мати. 30/IХ 1977 року» [3].

* Мову оригіналу збережено, пунктуацію розставлено, згідно з нормами сучасної української мови 

Людмила Шевченко, 
молодша наукова співробітниця 
Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера 
опішненської кераміки Леоніда Сморжа 
Центру збереження гончарної спадщини України
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Література:

1. Лист Анастасії Марченко до Леоніда Сморжа від 05.01.1985 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Національний архів українського гончарства. – Ф. 18. – Оп. 4. – Од. зб. 1645.
2. Лист Анастасії Марченко до Леоніда Сморжа від 22.04.1986 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Національний архів українського гончарства. – Ф. 18. – Оп. 4. – Од. зб. 1650.
3. Лист Анастасії Марченко до Леоніда Сморжа від 30.09.1977 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Національний архів українського гончарства. – Ф. 18. – Оп. 4. – Од. зб. 1560.