Нещодавно видавництво «Українське Народознавство» видало книгу Віктора Міщанина «Мотрона Назарчук: життя і творчість», у якій досліджено життєвий і творчий шлях, мистецьку спадщину видатної української малювальниці, уродженки Малих Будищ Мотрони Назарчук (1911–2008).

У ІІІ розділі цього видання кандидат мистецтвознавства, дослідниця опішненського гончарства Олена Клименко окреслила коло майстрів, вироби яких розмальовувала Мотрона Назарчук. Це відомі опішненські гончарі: Мефодій Андрійович Сердюченко(1892–1970), Захар Йосипович Коломієць (1895–1949), Григорій Сергійович Тягун (1912–1987), Гаврило Ничипорович Пошивайло (1909–1991), Олексій Тихонович Мареха (1930–1997), Іван Архипович Білик (1910–1999), Трохим Назарович Демченко (1912–1985), Дмитро Іванович Зубань (1941–2006), Олександр Андрійович Цюрюпа (1939 р. н.) та Семен Павлович Яценко (1926 – ?).

 Працюючи в заводі «Художній керамік» упродовж багатьох років, Мотрона Назарчук мала дружні стосунки з багатьма опішненськими майстрами, зокрема й малювальницями, наполегливо навчалася ремеслу в старших і ділилася досвідом з ровесницями й ученицями. Доля подарувала їй спілкування з Наталією Іванівною Оначко (1900–1988), Марією Федотівною Кришталь (1902–1977), Зінаїдою Петрівною Линник (1911–1990), Параскою Петрівною Біляк (1914–2001), Тетяною Митрофанівною Гриб (1924–1959), Олександрою Федорівною Селюченко (1921–1987), Явдохою Данилівною Пошивайло (1910–1994), Марією Никифорівною Тягун (1925–2005), Ольгою Григорівною Яценко (1921–1988), Марією Степанівною Боярчук (1922–1999), Марією Олексіївною Тараненко (1920–2009).

Мотрона Назарчук високо оцінювала досягнення опішненських мистців, зокрема Гаврила Пошивайла. У листі до Світлани Пошивайло вона писала: «Це був неперевершений майстер складних майолікових виробів, а також тарілок, або, як казали тоді, блюд. Наче й зараз бачу, як Гаврило Ничипорович, набивши величезну грудку глини на круг виробляє на верху цієї грудки малесенькі дитячі вироби-посуд. Тут були різні вазочки, глечички, горщечки, відерця, кошички, мисочки, тарілки. Та всього не можна перелічити, що виходило з-під його уміючих, наче чаклунських рук.(…) Я не пам’ятаю рівного йому майстра на заводі. А який це був характер!…» [1, с. 171]. Відомий лише один твір майстра, розмальований Мотроною Назарчук, – велика ваза (Національний музей українського народного декоративного мистецтва, К-5086) [1, с. 255, мал. 57, с. 268], яка демонструє вправність Гаврила Ничипоровича як гончаря, що стійко дотримувався давніх місцевих традицій упродовж усього свого творчого шляху.

Дружнє спілкування було в Мотрони Назарчук і з Явдохою Пошивайло. Про подружжя Пошивайлів малювальниця зазначала: «Вони наче були підібрані одне для другого» [1, с. 178].

Опішненських майстрів об’єднувала жертовна любов до глини й до кераміки, хоч мали вони різні характери та часто непрості долі.

Література:

1. Клименко Олена. Творчість Мотрони Назарчук / Олена Клименко // Міщанин Віктор. Мотрона Назарчук: життя і творчість. – Опішне : Українське Народознавство, 2019. – С. 159-270.

Підписи до фото:

1. Гаврило Пошивайло (форма), Мотрона Назарчук (мальовка). Ваза. Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка, 43х30-Dх14-d см. Опішне, Полтавщина. 1947–1949. Національний музей українського народного декоративного мистецтва, К-5086. Фото Богдана Пошивайла

Марія Яценко,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів