Опішне – прекрасне і неповторне в своїй красі селище, що зачаровує глибиною народних талантів, багатою історією. Із давніх часів тут проживали гончарі, слава про яких линула на увесь світ. Для збереження гончарного ремесла, починаючи з кінця ХІХ століття, в Опішному почали функціонувати гончарні школи, що діяли до 1941 року. Згодом учнівство продовжилося при артілях та заводі, й у формі виробничого навчання при Опішнянській середній школі. Новим способом передачі гончарних знань став клуб «Сонячний круг», який був створений 5 жовтня 1981 року в Опішнянській восьмирічній школі (нині Опішнянський державний художній ліцей імені Василя Кричевського). Керівницею та ідейною натхненницею клубу упродовж багатьох років була вчителька мистецьких дисциплін Галина Василівна Редчук. 

Основна мета діяльності клубу – розвиток естетичних здібностей у дітей та опановування основ гончарної справи. 

«Художник живе в кожній дитині, – говорить Галина Василівна, – і треба дорожити тими можливостями, які дає для розвитку юних талантів народний промисел. А щоб не згасали горна, виростали нові майстри-чародії, з глиною діти змалку. У кожному з них художник, фантазер, мрійник. З молодших класів прищеплювали дітям любов до народного мистецтва. Близько сотні дітей відвідували «Сонячний круг». Гуртківці зустрічалися з майстрами-гончарами, художниками, які розповідали про мистецтво: і давнє, і самобутнє».

Значний внесок у розвиток «Сонячного кругу» зробила Заслужена майстриня народної творчості України, гончарівна дитячої іграшки, майстриня художнього розпису Олександра Селюченко. 

У своїх спогадах Галина Василівна зазначає, що юні керамісти під керівництвом Олександри Селюченко виготовили близько 200 гончарних виробів. Переважно це була дитяча іграшка на казкові сюжети. Майстриня також допомагала з розписом цих робіт. 

Невід’ємною складовою діяльності клубу були творчі зустрічі з місцевими майстрами гончарної справи, які проводили майстер-класи в школі. Відвідували майстрів і вдома. Так, 14 квітня 1986 року гуртківці побували в гостях у майстрині Олександри Федорівни Селюченко. Як результат – зробили фотографії для альбому про творчість майстрині, відзняли відео майстер-класу для вихованців гуртка, записали розповідь Олександри Федорівни про свою роботу.

Вперше зустріч з майстринею народної іграшки відбулася 1984 року в школі. Два роки плідного навчання з ліплення народної іграшки. І от, нарешті, діти були запрошені додому до майстрині в святилище, у маленьку кімнатку, де народжувались дива. 

«День був погожий, теплий, сонячний. На подвір’ї встановили столик. Винесли глину, глиняні мисочки з водою. Все так просто і буденно, а під макітрою був замаскований мікрофон. Поруч з Олександрою Федорівною ліпили діти… Підготовка до зйомок тривала недовго. Хлопчики і дівчатка ледве вмовили майстриню одягнути вишиванку, соромилась пафосу і парадності, створених дітьми», – згадує керівниця «Сонячного кругу» Галина Василівна Редчук. 

На стежинках між квітів розставили вази, козликів, коників, баринь, козаків. Був тут і відомий Чорт з Солохою, і дівчина з гускою. Ці останні роботи згодом Селюченко подарувала школі.

Матеріали любительської зйомки були передані до Національного архіву українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства. Згодом вони стали фундаментом для майбутнього фільму про Олександру Селюченко, знятого студією «Відродження». 

У пам’яті дітей опішненська гончарівна закарбувалася як творча і неординарна особистість. Згадуються її цікаві й змістовні уроки ліплення та малювання. Для своїх численних послідовників, дослідників та знавців її творчості майстриня назавжди залишиться не просто учителем і мистцем, а прикладом мужності і незламності, доброти та щиросердечності. Незрівнянна авторка малої скульптури, вона палко і натхненно проповідувала та прищеплювала любов до національної культури, яку вірно пронесла через усе своє життя. 

Віра Радченко  –
Молодша наукова співробітниця Наукового відділу 
Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко
Центру збереження гончарної спадщини України 
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Підписи до фото:

• Гончарка, заслужений майстер народної творчості України Олександра Селюченко в Музеї народної архітектури і побуту України. Пирогово, Київщина. Початок 1980-х. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
• Галина Редчук та Юлія Півторацька на порозі Опішнянської школи з виготовленими керамічними виробами. Фото з особистого архіву Галини Редчук.