Версія сайту для планшетів в процесі розробки. Ви можете переглянути наш сайт на телефоні або комп’ютері

Опішня. Як ми знайшли ідеальний музей

Опішня. Як ми знайшли ідеальний музей

Опішня. Як ми знайшли ідеальний музей

20 Лютого 2020
Статті

Сьогодні я трохи порушу порядок нашої подорожі, бо не терпиться розповісти про найсильніше культурне враження.

Скажіть: коли ви чуєте про «село-центр українського гончарства» – які картинки одразу виникають у голові?
Ну глечики. Ну полумиски. 
Ну багато глечиків і мисок. 
Добре. Хай дуже-дуже багато глечиків, мисок, розписних і різної форми.
Принаймні я саме так і подумала, коли чоловік оголосив, що ми їдемо до Опішні. 
І, якщо чесно, трохи позіхнула про себе. Не очікувала нічого надто цікавого.

Але!

Я стократ помилилася!

Опішня – це пісня, це джаз, це НАОНІ від гончарства (хто раптом не чув – НАОНІ – грандіозний оркестр, що виконує рок-музику на народних інструментах)!

Опішня – це мій ідеальний музей, я шукала його багато років і нарешті знайшла у селі на Полтавщині!

Насамперед: музеїв тут кілька.

Найбільший: Національний музей гончарства, створений НАН (в Опішні знаходиться центр досліджень гончарства). 
Ще є Культурний центр гончарства – у колишньому будинку культури. І п’ять садиб найбільш відомих майстрів.

Щоб обійти все, треба цілий день. На жаль, ми його не мали, тому до садиб завітати не встигли. Але повірте на слово, враження і без того переповнювали!

Першим ми побачили Культурний центр. Під’їжджаємо. Бачимо велике чистеньке подвір’я, нормальне, з квіточками. А у ньому – несподівано модернові футуристичні скульптури! Овва! Мені чомусь згадався мультик «Таємиця третьої планети» – там саме так уявляли собі інші світи.

Обійшли все, помилувались – а виявляється, за будівлею є ще один двір! Там у тіні старих дерев розташовані гончарні кола (у центрі проходять фестивалі і конкурси майстрів), амфітеатр лавок дивиться на живописний став.

Отут я уже ледь не заплакала від захвату – ну просто тобі ілюстрація до «Тореодорів» – настільки все виглядає ідилічно-добрим і доглянутим.

І це був тільки початок! Приємна жіночка ґречно запросила нас у будівлю. Фоткати – можна! Дивуватись і ахати – тим більше!

Ми побачили велику розкішну експозицію сучасного мистецтва – якраз зараз у Культурному центрі триває міжнародний конкурс, тому роботи не підписані, але доступні для огляду. Які ж вони цікаві! Талановиті! Самобутні! Мені особисто сподобалось все і кожна окремо. Оце справжнє новітнє мистецтво!

В інших залах також виставлені експозиції, дещо менш захопливі, але поза сумнівом – заслуговують на повагу.

Переглянула я і книгу відгуків. Їх дуууже багато, відвідувачі пишуть щодня – і це не дивно. Музей справді вражаючий, так і хочеться висловити свій захват.

А потім ми переїхали до великого Національного музею.
Як же там гарно!
Дуже-дуже багато туристів, ввічливі екскурсоводи водять групи по території. Основні експонати розміщені на вулиці – зручно, бо нема тисняви.

Скульптури різні, на будь-який смак: абстрактні, асоціативні, реалістичні, гумористичні – тут направду є все! І все з глини!

Причому можна не просто дивитись скільки завгодно, але і відпочити у альтанці чи на качелях, помилуватись краєвидами зі спеціально обладнаних видових майданчиків. Попити кави і перекусити у кафе.

Проходять майстер-класи для бажаючих.

Музей постійно розширюється, додає все нові локації. Думаю, якщо туди повернутись за пару років – територія стане ще цікавішою.

Всередині, у будівлі, можна посидіти і переглянути фільм про історію Опішні або найвідоміших майстрів (є пульт та можливість вибрати на свій смак).

І на додачу нам подарували по свищику та буклету з побажаннями розповісти про музей друзям.

Розповідаю! Люди, це прекрасно! 
Креативно. 
Цікаво у будь-якому віці. 
Інтерактивно. 
Доброзичливо. 
Просторо.

Направду неймовірно знайти у селі на Полтавщині настільки доглянутий, сучасний, розвинений і з любов’ю створений музейний комплекс! Чесне слово, я ніколи не бачила в Україні нічого подібного, скільки не катались.

Будете на Полтавщині – обов’язково включіть Опішню в свою програму.

Гончарство – це не тільки глечики! Це високе сучасне мистецтво.

Не знаю, наскільки я змогла передати свій захват. Боюся, що для цього забракло словникового запасу. Опішня – казка! Її треба бачити вживу!

Додам трохи фоточок, насправді їх удесятеро більше, бо хотілося зняти все, аби якнайбільше запам’ятати.

Автор: Инна Олешко

Сьогодні я трохи порушу порядок нашої подорожі, бо не терпиться розповісти про найсильніше культурне враження.

Скажіть: коли ви чуєте про «село-центр українського гончарства» – які картинки одразу виникають у голові?
Ну глечики. Ну полумиски. 
Ну багато глечиків і мисок. 
Добре. Хай дуже-дуже багато глечиків, мисок, розписних і різної форми.
Принаймні я саме так і подумала, коли чоловік оголосив, що ми їдемо до Опішні. 
І, якщо чесно, трохи позіхнула про себе. Не очікувала нічого надто цікавого.

Але!

Я стократ помилилася!

Опішня – це пісня, це джаз, це НАОНІ від гончарства (хто раптом не чув – НАОНІ – грандіозний оркестр, що виконує рок-музику на народних інструментах)!

Опішня – це мій ідеальний музей, я шукала його багато років і нарешті знайшла у селі на Полтавщині!

Насамперед: музеїв тут кілька.

Найбільший: Національний музей гончарства, створений НАН (в Опішні знаходиться центр досліджень гончарства). 
Ще є Культурний центр гончарства – у колишньому будинку культури. І п’ять садиб найбільш відомих майстрів.

Щоб обійти все, треба цілий день. На жаль, ми його не мали, тому до садиб завітати не встигли. Але повірте на слово, враження і без того переповнювали!

Першим ми побачили Культурний центр. Під’їжджаємо. Бачимо велике чистеньке подвір’я, нормальне, з квіточками. А у ньому – несподівано модернові футуристичні скульптури! Овва! Мені чомусь згадався мультик «Таємиця третьої планети» – там саме так уявляли собі інші світи.

Обійшли все, помилувались – а виявляється, за будівлею є ще один двір! Там у тіні старих дерев розташовані гончарні кола (у центрі проходять фестивалі і конкурси майстрів), амфітеатр лавок дивиться на живописний став.

Отут я уже ледь не заплакала від захвату – ну просто тобі ілюстрація до «Тореодорів» – настільки все виглядає ідилічно-добрим і доглянутим.

І це був тільки початок! Приємна жіночка ґречно запросила нас у будівлю. Фоткати – можна! Дивуватись і ахати – тим більше!

Ми побачили велику розкішну експозицію сучасного мистецтва – якраз зараз у Культурному центрі триває міжнародний конкурс, тому роботи не підписані, але доступні для огляду. Які ж вони цікаві! Талановиті! Самобутні! Мені особисто сподобалось все і кожна окремо. Оце справжнє новітнє мистецтво!

В інших залах також виставлені експозиції, дещо менш захопливі, але поза сумнівом – заслуговують на повагу.

Переглянула я і книгу відгуків. Їх дуууже багато, відвідувачі пишуть щодня – і це не дивно. Музей справді вражаючий, так і хочеться висловити свій захват.

А потім ми переїхали до великого Національного музею.
Як же там гарно!
Дуже-дуже багато туристів, ввічливі екскурсоводи водять групи по території. Основні експонати розміщені на вулиці – зручно, бо нема тисняви.

Скульптури різні, на будь-який смак: абстрактні, асоціативні, реалістичні, гумористичні – тут направду є все! І все з глини!

Причому можна не просто дивитись скільки завгодно, але і відпочити у альтанці чи на качелях, помилуватись краєвидами зі спеціально обладнаних видових майданчиків. Попити кави і перекусити у кафе.

Проходять майстер-класи для бажаючих.

Музей постійно розширюється, додає все нові локації. Думаю, якщо туди повернутись за пару років – територія стане ще цікавішою.

Всередині, у будівлі, можна посидіти і переглянути фільм про історію Опішні або найвідоміших майстрів (є пульт та можливість вибрати на свій смак).

І на додачу нам подарували по свищику та буклету з побажаннями розповісти про музей друзям.

Розповідаю! Люди, це прекрасно! 
Креативно. 
Цікаво у будь-якому віці. 
Інтерактивно. 
Доброзичливо. 
Просторо.

Направду неймовірно знайти у селі на Полтавщині настільки доглянутий, сучасний, розвинений і з любов’ю створений музейний комплекс! Чесне слово, я ніколи не бачила в Україні нічого подібного, скільки не катались.

Будете на Полтавщині – обов’язково включіть Опішню в свою програму.

Гончарство – це не тільки глечики! Це високе сучасне мистецтво.

Не знаю, наскільки я змогла передати свій захват. Боюся, що для цього забракло словникового запасу. Опішня – казка! Її треба бачити вживу!

Додам трохи фоточок, насправді їх удесятеро більше, бо хотілося зняти все, аби якнайбільше запам’ятати.

Автор: Инна Олешко