ПАМ’ЯТЬ ПРО МАЙСТРИНЬ БРОНЗОВІЄ НА СТІНІ ГОНЧАРНОЇ СЛАВИ УКРАЇНИ
ПАМ’ЯТЬ ПРО МАЙСТРИНЬ БРОНЗОВІЄ НА СТІНІ ГОНЧАРНОЇ СЛАВИ УКРАЇНИ
2016 рік став ювілейним у життєтворчості двох визначних опішненських майстринь: гончарці, малювальниці, заслуженому майстру народної творчості України, члену Національної спілки художників України Олександрі Селюченко нині виповнилося б 95 років; гончарка, малювальниця Мотрона Назарчук цього року зустріла би своє 105-ліття.
Своєю творчістю кожна мисткиня написала золоті сторінки історії Опішного – найбільшого й найвідомішого в Україні гончарного осередку. Злеліявши в руках шматок звичайної глини, Олександра Селюченко перетворила його на дивовижні новообрази малої пластики – іграшки-свистунці, скульптурки, сюжетні композиції. Майстриня вселила в них душу, наповнивши кожний твір соками одвічних опішненських традицій, власною духовністю. Мотрона Назарчук окрилила дивовижними орнаментами опішненської мальовки розмаїття форм глиняного посуду, тим самим заповівши прийдешнім поколінням коди української сутності, наповнені Красою, Гармонією, Довершеністю й цілковитим єднанням з Природою.
Творча спадщина майстринь постала цінним надбанням української національної культури. За ініціативи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному пошанували пам’ять славетних гончарок, присвятивши урочистості 95-літтю Олександри Селюченко. 6 травня 2016 року, в день народження Гончарки, на СТІНІ ГОНЧАРНОЇ СЛАВИ УКРАЇНИ в Музеї мистецької родини Кричевських було відкрито меморіальні дошки, що увічнили в бронзі творчі постаті Олександри Селюченко та Мотрони Назарчук. Генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Олесь Пошивайло зауважив: «Таким чином ми вириваємо з небуття, з непам’яті не лише земляків, а й усієї України визначні імена народних мистців, які творили славу українського гончарства, формували етнокультурний символ нашої держави. Це спроба підвести певний культурний фундамент під мислення сучасників, щоб вони розуміли, що за ними стоїть величезна когорта самобутніх майстрів, які переймали своє ремесло від діда, батька, матері й таким чином виявляли свій хист, гідний представлення в найкращих музеях світу. Творчість Олександри Селюченко, і Мотрони Назарчук є переконливим свідченням того,що наш народ щедро обдарований талантами».
Авторами меморіальних дощок опішненським гончаркам є львівські скульптори – Володимир Цісарик та народний художник України, заслужений діяч мистецтв України Василь Ярич.
Традиція пошанування видатних постатей українського гончарства, чиї долі переплелися з Опішним, – не лише данина історії національної культури, це – заповідання для прийдешніх, поклик берегти рідне коріння – основу буття Сьогодення й Майбутнього.
2016 рік став ювілейним у життєтворчості двох визначних опішненських майстринь: гончарці, малювальниці, заслуженому майстру народної творчості України, члену Національної спілки художників України Олександрі Селюченко нині виповнилося б 95 років; гончарка, малювальниця Мотрона Назарчук цього року зустріла би своє 105-ліття.
Своєю творчістю кожна мисткиня написала золоті сторінки історії Опішного – найбільшого й найвідомішого в Україні гончарного осередку. Злеліявши в руках шматок звичайної глини, Олександра Селюченко перетворила його на дивовижні новообрази малої пластики – іграшки-свистунці, скульптурки, сюжетні композиції. Майстриня вселила в них душу, наповнивши кожний твір соками одвічних опішненських традицій, власною духовністю. Мотрона Назарчук окрилила дивовижними орнаментами опішненської мальовки розмаїття форм глиняного посуду, тим самим заповівши прийдешнім поколінням коди української сутності, наповнені Красою, Гармонією, Довершеністю й цілковитим єднанням з Природою.
Творча спадщина майстринь постала цінним надбанням української національної культури. За ініціативи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному пошанували пам’ять славетних гончарок, присвятивши урочистості 95-літтю Олександри Селюченко. 6 травня 2016 року, в день народження Гончарки, на СТІНІ ГОНЧАРНОЇ СЛАВИ УКРАЇНИ в Музеї мистецької родини Кричевських було відкрито меморіальні дошки, що увічнили в бронзі творчі постаті Олександри Селюченко та Мотрони Назарчук. Генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Олесь Пошивайло зауважив: «Таким чином ми вириваємо з небуття, з непам’яті не лише земляків, а й усієї України визначні імена народних мистців, які творили славу українського гончарства, формували етнокультурний символ нашої держави. Це спроба підвести певний культурний фундамент під мислення сучасників, щоб вони розуміли, що за ними стоїть величезна когорта самобутніх майстрів, які переймали своє ремесло від діда, батька, матері й таким чином виявляли свій хист, гідний представлення в найкращих музеях світу. Творчість Олександри Селюченко, і Мотрони Назарчук є переконливим свідченням того,що наш народ щедро обдарований талантами».
Авторами меморіальних дощок опішненським гончаркам є львівські скульптори – Володимир Цісарик та народний художник України, заслужений діяч мистецтв України Василь Ярич.
Традиція пошанування видатних постатей українського гончарства, чиї долі переплелися з Опішним, – не лише данина історії національної культури, це – заповідання для прийдешніх, поклик берегти рідне коріння – основу буття Сьогодення й Майбутнього.