Національний музей-заповідник українського гончарства
нещодано започаткував публікацію серії есейних самодосліджень
відомої американської художниці-керамістки,
кураторки Міжнародної Е-літньої академії гончарства,
українки НАТАЛІ КОРМЕЛЮК
про гончарство, кераміку, і, звичайно ж,
про культурну спадщину й історичну місію України.
(див. ЕСЕЙ # 1 від 4 травня 2022 року: https://www.facebook.com/MuseumOfPotteryInOpishnya/posts/pfbid02x9JFJyvhWrwZdbAAbNiN2G3sXPWuHky2eBKodVhZ5A4e8jdzUsAvXVJuQaRdMqJdl?__cft__[0]=AZWpZJaY5APkdykQNwWYbdyr1WYdWOzLlyrizaJQVFtxXLfxiIF7OZnHr2b5Uvuh8cy6IZrG4dgASlCmsA-pELZBuc3h1nECXsDHvaMdku-K1WGzJA_1x1yKW-9qwqo4JpkKjuY4c-iBYlqkkzT8adkHfzqOWYmxyKIUi_2CDwoW3Y52grsQKhrraNSYJ3Q2t_nqtCmT_uvhR6oH04jvola_&__tn__=%2CO%2CP-R)

Одночасно пропонуємо українському суспільству
ознайомитися з перлинами житейської мудрості
видатної постаті української гончарної культури

ПРЕЛЮДІЯ

На території найбільшої на Європейських обширах Національної галереї монументальної глиняної скульптури є невеликий ставок, який живиться джерельною водою з довколишніх колоритних гончарських пагорбів. Ця невелика водойма стала своєрідним арт обʼєктом просто неба, яким милуються численні відвідувачі національного закладу культури. Він, як і дотичні паркові газони, став місцем творчого натхнення для багатьох українських та іноземних художників-керамістів. Адже саме там експонуються їхні унікальні монументальні твори. Це й мистецький проєкт Гії  Міміношвілі (Київ) та Володимира Мороховця (Опішне) «Перехід», Сергія Радька – «Трисуття», Марка Чаттерлі (Уільямстон, США) – «Українська медитація», Данути Гарлавічене (Алітус, Литва) – «Ліміт часу у вічності», Інни Гуржій (Полтава) – «Невʼянучий цвіт», Бориса Роце (Рієка, Хорватія) – «Дерево пупʼянків», надпагорбна та надводна деревʼяні альтанки Володимира Мороховця (Опішне). Звичайно ж, гордістю галерейної колекції є й скульптурні жаби Миколи Вакуленка (Ялта) та кольорова черепаха Наталі Кормелюк (Роквіль, США). 

Багато років відвідувачі музею любувалися цими скульптурними та архітектурними спорудами, дивувалися численним сірим і червоним карасям, черепахам, жабам і вужам у воді, захоплювалися мальовничими вербами. 

Проте впродовж останніх двох років ставок не тільки інтенсивно обставлявся скульптурами та зарибнювався, але й став нестримно заростати очеретом. У цій помітній немовби деструкції в гармонії природного й рукотворного середовища, Наталя Кормелюк побачили певну символіку, повʼязану з нинішньою боротьбою України за збереження Державної Незалежності.

Це унікальне бачення, авторка пояснила так: «Мої поєднання думок і переживань, що зринають у пам’яті або навіть складаються на ходу, – це зʼсування на  суб’єктивному рівні як працює поняття «принципу». Відбувається перехід із абстрактного до конкретного й назад. Природа вчить, тому багато черпаю з природи. Природа нам всім вільна й доступна! Цього забрати ніхто не може!» 

Олесь ПОШИВАЙЛО,
професор, доктор історичних наук

ПРЕМУДРІСТЬ 1

СТАВОК І ОЧЕРЕТ

Сьогодні я уявно перенеслася до Опішного, де сформувався животворчий осередок розбудови УКРАЇНСЬКОЇ УКРАЇНИ. Його ознаками стали інтерсимпозіуми кераміки, академії гончарства, презентації, виставки, майстер-класи, науковці-керамологи, відвідувачі, молодь зі свистунцями, екскурсоводи зі своїми групами й безперервний обмін думками поміж особами. Усе на мить ожило перед моїми очима і в моїх почуттях!

Ці спогади повернули мене до музейної «Рябої хати» Йосипа Марехи й до КерамоРезиденції останнього року (2021), хоча я, у своїй Роквільській майстерні (США), взяла в руки глину й почала гончарювати.

При викручуванні, на гончарному крузі не лише обертається глина і укладаються клітини глини, але й кружляють роздуми і укладаються всі проминулі пережиття в новий посуд сьогоденного часу.

Мені розказали про очерет в ставку на музейній території.

Нехай це життя в Музеї росте, як очерет у ставку! Чим більше підтинається, тим більше підсилюється коріння і тим сильніше росте, розростається очерет, що ледь то видно ставок! І все ж таки ставок є! І він буде, тому що очерет без води не втримається! До того ж, ставок має свій стрижень, звідки вода наспіває!

Можна так само розуміти події останніх місяців в Україні!
Хтось сильно намагається перервати те Українське Життя, яке внесло свій творчий ритм не лише в Опішному, але й у кожному куточку України за 30 років державности.  Значить, нарід щось робив правильно і життєдайно по всьому краю.
Я вірю, що Українські Коріння по-особливому міцніють і сьогодні!

«СТАВОК І ОЧЕРЕТ»:
ПОРУШЕНА ПРИРОДНА  РІВНОВАГА ЧЕРЕЗ РОЗРОСТАННЯ ОЧЕРЕТУ.
ПОВ′ЯЗАННЯ З НИНІШНІМ РОЗРУШЕННЯМ В УКРАЇНІ.

27 липня 2022

Підписи до фото: 

1. Наталя Кормелюк
2. Борис Роце (Рієка, Хорватія). Дерево пуп’янків. 2019. 

Фото Юрка Пошивайла

3. Володимир Мороховець. Альтанка. Фото Юрка Пошивайла
4. Волордимир Мороховець (Опішне, Україна)Надводна альтанка. Фото Юрка Пошивайла
5. Гія Міміношвілі (Київ, Україна, Володимир Мороховець (Опішне, Україна). Мистецький проєкт Перехід(фрагмент 1).  Фото Юрка Пошивайла
6. Гія Міміношвілі (Київ, Україна, Володимир Мороховець (Опішне, Україна). Мистецький проєкт Перехід(фрагмент 2).  Фото Юрка Пошивайла
7. ДанутаГарлавічене (Алітус, Литва). Ліміт часу у вічності. 2018. Фото Юрка Пошивайла
8. Довкілля музейногоставка.12.04.2017. Фото Юрка Пошивайла
9. Інна Гуржій.  (Полтава, Україна). Нев’янучий цвіт. 2019. Фото Юрка Пошивайла
10. Інна Гуржій.  (Полтава, Україна). Нев’янучий цвіт. 2019. Фото Юрка Пошивайла
11. Марк Чаттерлі (Уільямстон, США). Українська медитація. 2019. Фото Юрка Пошивайла
12. Мешканці музейного ставка. 07.07.2021. Фото Юрка Пошивайла
13. Микола Вакуленко (Ялта Україна). Цитьте, жаби – я ваш пан! 2019. Фото Юрка Пошивайла
14. Музейний ставок влітку. 25.08.2020. Фото Юрка Пошивайла
15. Музейний ставок восени. 06.10.2021. Фото Юрка Пошивайла
16. Музейний ставок восени. 07.10.2019. Фото Юрка Пошивайла
17. Музейний ставок восени. 08.10.2019. Фото Юрка Пошивайла
18. Музейний ставок восени. 22.11.2019. Фото Юрка Пошивайла
19. Музейний ставок зимою. 23.02.2022. Фото Юрка Пошивайла
20. Наталя Кормелюк (Роквіль, США). Черепаха. 2018. Фото Юрка Пошивайла
21. Сергій Радько (Межиріч, Україна). Трисуття. 2012. Фото Юрка Пошивайла
22. Сергій Радько. Володар.  Фото Юрка Пошивайла

Далі буде!..