28 січня минає 5 років з дня, коли Василь Омеляненко – опішненський корифей українського гончарства відійшов в інші світи. Вшановуємо його світлу пам’ять та віддаємо шану гончареві, який все життя присвятив відродженню й збереженню національних традицій. 

З самого дитинства і до останніх років його життя було опромінене любов’ю до глини та до людей. Василь Омеляненко ніс у світ красу, завжди творив добро та дарував людям радість, прославляв гончарство Опішного у світі. Мистецтво глини й вогню було великим захопленням усього його життя. Гончар був і залишається символом натхнення і творчої енергії для нинішнього й майбутнього поколінь. 

Мудрий, життєрадісний, оптимістичний  Василь Онуфрійович радо ділився секретами своєї творчості та посвятив у таїнство гончаротворення  багатьох юних дарувань не тільки з Опішного, а й з усієї України. Учні з гордістю згадують свого Наставника, те, як він допомагав їм повірити в себе, навчав, як працювати з глиною, з радістю ділився своїм професійним досвідом.  До цього часу вони використовують його настанови та мудрі поради у своєму житті. Василь Омеляненко говорив, що, чим більше його учнів навчиться гончарювати, тим йому буде радісніше, оскільки більший спадок залишить на землі, адже «таємниці з собою не забереш».  Вчитися в такого гончаря було великим щастям. 

Василю Омеляненку Всевишнім було призначено плідний довгий шлях, на якому він не тільки створив тисячі виробів, а й виплекав достойну зміну. Василь Омеляненко говорив: «Я радію з того, що справу мого життя продовжує нове покоління творців». 

Згадаймо сьогодні відомого Мистця, який все своє життя присвятив предковічному ремеслу, щирими й теплими словами.