Спогади про малобудищанського гончаря
Спогади про малобудищанського гончаря
18 травня 2023 року у Музеї малобудищанського гончарства – Етноселі «Гончарія» відбулася презентація хати гончаря кінця ХІХ – початку ХХ століття. Мені пощастило також бути запрошеною на цей захід. Гостей зустрічала усміхнена завідувачка музею Світлана Пошивайло. Захоплено оглянула майстерню гончаря, світлицю, кухню, комору. Ошатно вбрана хатина, наповнена старовинними, шедевральними, неперевершеними експонатами, зачарувала мене до глибини душі! По кутках кожної кімнати висять ікони в обрамленні вишитих рушників, на полицях стоїть різноманітний гончарний посуд, аж «сміється» розмальована піч з кочергами та рогачами… Серед експонатів були гончарні вироби Шулика Миколи Мусійовича – мого дідуся-гончаря, про які цікаво розповідала завідувачка музею. Душа наповнилася гордістю за свого рідного.
Згодом нахлинули хвилею спогади, адже господарство мого дідуся було поруч з музеєм. Там я народилася та провела дитячі роки.
Згадалася і хата Лідії Коєки – сусідки мого дідуся, в якій нині облаштована одну з експозицій Музею малобудищанського гончарства. Зазнала вона неабияких змін!
Шулик Микола Мусійович народився в селі Вільхове 17 травня 1909 року. Дитячі та юнацькі роки пройшли на різних хуторах. Там він зустрів і своє кохання. У 18 років одружився на Марії Іванівні Демченко, купив хату в селі Малі Будища, в якій разом з дружиною у любові та злагоді прожив весь свій вік. У подружжя народилося троє дітей: донька та двоє синів.
Шулик Микола Мусійович гончарювати навчився з юнацьких років, продовжуючи справу свого батька Шулика Мусія Михайловича, який теж був вмілим гончарем. На своїй садибі Микола Мусійович власноруч побудував два горна, в яких майстерно випалював свої вироби: глечики, макітри, миски, горщики, пасківники,покришки тощо. Продукцію возив продавати в Зіньків, Гадяч, Решетилівку, Кобиляки, Великі Сорочинці інші міста і села Полтавщини. Гончарні вироби обмінював на продукти харчування, будівельні матеріали. одяг та взуття в хуторах району.
Важкі роки випали на долю Миколи Мусійовича. Це і Голодомори 1932-1933 та 1947 рр., сталінські репресії 1935-1939 рр., Друга світова війна, на яку він був мобілізований 1943 року. По закінченню війни був учасником бойових дій на Далекому Сході (Японська війна).
Після перемоги Микола Мусійович повернувся до рідного села, де на нього чекала важка доля. У тяжкі післявоєнні роки треба було відбудовувати господарство, утримувати свою сім’ю. Та й болюче поранення, отримане під час форсування Дніпра, давало про себе знати. Керамічна продукція, яку виготовляв майстер у той час, обкладалася великим податком. Для того, щоб продовжувати працювати, гончар змушений був брати патент. І все ж, незважаючи на всі перешкоди, Микола Мусійович займався улюбленою справою. Силою заганяли до місцевого колгоспу та дідусь відмовився, втративши свою землю на довгі роки. Повернули її лише перед смертю, коли старий гончар уже не в змозі був її обробляти.
Шулик Микола Мусійович працював в Опішненській артілі «Червоний гончар» (1953 – 1960 рр.), з 1962 року – в Опішненському заводі художніх виробів «Художній керамік» аж до виходу на пенсію 1969 року. У вільний від роботи час гончарював вдома.
Помер Шулик Микола Мусійович 5 вересня 1999 року. Похований на місцевому кладовищі в с. Малі Будища.
Людина живе доти, доки живе пам’ять про неї. Микола Мусійович залишив після себе значну творчу спадщину, а ми, нащадки, повинні сприяти її збереженню.
Щиро вдячна працівникам музею за популяризацію українського народного мистецтва та пошанування мого дідуся й інших гончарів.
Віра Радченко –
Молодша наукова співробітниця Наукового відділу
Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко
Центру збереження гончарної спадщини України
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Фото 1. Шулик Микола Мусійович. с. Малі Будища, Полтавщина. 1979 рік Фото з особистого архіву Шулика Івана.
Фото 2. Родина Шулика Миколи Мусійовича. с. Малі Будища, Полтавщина. 1946 рік. Фото з особистого архіву Шулика Івана.
Фото 3. Хата малобудищанського гончара Шулика Миколи Мусійовича. с. Малі Будища, Полтавщина. 2023 рік. Фото Світлани Пошивайло.
Фото 4. Онука малобудищанського гончаря Миколи Шулика – Радченко Віра з глиняними виробами. с. Малі Будища, Полтавщина. 2023 рік. Фото Світлани Пошивайло.
18 травня 2023 року у Музеї малобудищанського гончарства – Етноселі «Гончарія» відбулася презентація хати гончаря кінця ХІХ – початку ХХ століття. Мені пощастило також бути запрошеною на цей захід. Гостей зустрічала усміхнена завідувачка музею Світлана Пошивайло. Захоплено оглянула майстерню гончаря, світлицю, кухню, комору. Ошатно вбрана хатина, наповнена старовинними, шедевральними, неперевершеними експонатами, зачарувала мене до глибини душі! По кутках кожної кімнати висять ікони в обрамленні вишитих рушників, на полицях стоїть різноманітний гончарний посуд, аж «сміється» розмальована піч з кочергами та рогачами… Серед експонатів були гончарні вироби Шулика Миколи Мусійовича – мого дідуся-гончаря, про які цікаво розповідала завідувачка музею. Душа наповнилася гордістю за свого рідного.
Згодом нахлинули хвилею спогади, адже господарство мого дідуся було поруч з музеєм. Там я народилася та провела дитячі роки.
Згадалася і хата Лідії Коєки – сусідки мого дідуся, в якій нині облаштована одну з експозицій Музею малобудищанського гончарства. Зазнала вона неабияких змін!
Шулик Микола Мусійович народився в селі Вільхове 17 травня 1909 року. Дитячі та юнацькі роки пройшли на різних хуторах. Там він зустрів і своє кохання. У 18 років одружився на Марії Іванівні Демченко, купив хату в селі Малі Будища, в якій разом з дружиною у любові та злагоді прожив весь свій вік. У подружжя народилося троє дітей: донька та двоє синів.
Шулик Микола Мусійович гончарювати навчився з юнацьких років, продовжуючи справу свого батька Шулика Мусія Михайловича, який теж був вмілим гончарем. На своїй садибі Микола Мусійович власноруч побудував два горна, в яких майстерно випалював свої вироби: глечики, макітри, миски, горщики, пасківники,покришки тощо. Продукцію возив продавати в Зіньків, Гадяч, Решетилівку, Кобиляки, Великі Сорочинці інші міста і села Полтавщини. Гончарні вироби обмінював на продукти харчування, будівельні матеріали. одяг та взуття в хуторах району.
Важкі роки випали на долю Миколи Мусійовича. Це і Голодомори 1932-1933 та 1947 рр., сталінські репресії 1935-1939 рр., Друга світова війна, на яку він був мобілізований 1943 року. По закінченню війни був учасником бойових дій на Далекому Сході (Японська війна).
Після перемоги Микола Мусійович повернувся до рідного села, де на нього чекала важка доля. У тяжкі післявоєнні роки треба було відбудовувати господарство, утримувати свою сім’ю. Та й болюче поранення, отримане під час форсування Дніпра, давало про себе знати. Керамічна продукція, яку виготовляв майстер у той час, обкладалася великим податком. Для того, щоб продовжувати працювати, гончар змушений був брати патент. І все ж, незважаючи на всі перешкоди, Микола Мусійович займався улюбленою справою. Силою заганяли до місцевого колгоспу та дідусь відмовився, втративши свою землю на довгі роки. Повернули її лише перед смертю, коли старий гончар уже не в змозі був її обробляти.
Шулик Микола Мусійович працював в Опішненській артілі «Червоний гончар» (1953 – 1960 рр.), з 1962 року – в Опішненському заводі художніх виробів «Художній керамік» аж до виходу на пенсію 1969 року. У вільний від роботи час гончарював вдома.
Помер Шулик Микола Мусійович 5 вересня 1999 року. Похований на місцевому кладовищі в с. Малі Будища.
Людина живе доти, доки живе пам’ять про неї. Микола Мусійович залишив після себе значну творчу спадщину, а ми, нащадки, повинні сприяти її збереженню.
Щиро вдячна працівникам музею за популяризацію українського народного мистецтва та пошанування мого дідуся й інших гончарів.
Віра Радченко –
Молодша наукова співробітниця Наукового відділу
Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко
Центру збереження гончарної спадщини України
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Фото 1. Шулик Микола Мусійович. с. Малі Будища, Полтавщина. 1979 рік Фото з особистого архіву Шулика Івана.
Фото 2. Родина Шулика Миколи Мусійовича. с. Малі Будища, Полтавщина. 1946 рік. Фото з особистого архіву Шулика Івана.
Фото 3. Хата малобудищанського гончара Шулика Миколи Мусійовича. с. Малі Будища, Полтавщина. 2023 рік. Фото Світлани Пошивайло.
Фото 4. Онука малобудищанського гончаря Миколи Шулика – Радченко Віра з глиняними виробами. с. Малі Будища, Полтавщина. 2023 рік. Фото Світлани Пошивайло.