Керамолог, історик, доктор історичних наук, старший дослідник зі спеціальності історія та археологія Костянтин Рахно відомий серед наукової спільноти завдяки численним публікаціям (понад 200) з проблематики керамології, історії, етнології у фахових періодичних виданнях і наукових збірниках України та зарубіжжя (Білорусі, Польщі, Сербії, Словаччини, Узбекистану, Хорватії й інших), а також монографіям: «Перунове полум’я: Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів» (2012) та «Свистопляска і Ренкавка (глиняні вироби в традиційно-побутовій культурі як джерело формування національної ідентичності слов’янських народів)» (2015).

Нещодавно світ побачила третя книга науковця – «Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців». Саме про неї йшлося в розмові з її автором.

• Як виникла ідея написання книги? 

• Під час роботи над темою «Формування фольклористичних джерел української керамології» виникла потреба показати весь масив фольклорних і етнографічних даних про гончарство, подати короткі життєписи від більш до менш відомих і маловідомих дослідників, охарактеризувати їхні доробки, простежити наукові тенденції, показати спадкоємність наукових шкіл.

• Монографія має цікаву назву. Чому саме «Крик кажана»? 

• Назва – це алегорія, значення якої читач зрозуміє з прочитання книги. Є кілька рівнів її тлумачення. На поверхневому – лежить старовинна легенда про магічний звичай, поширений по всій Україні та за її межами, який проводили за допомогою кажанів, а інший рівень тлумачення все ж таки залишаю для читача.

• Книга вийшла досить об’ємною – аж 1472 сторінки! У ній опубліковано багато цікавих і маловідомих фактів. Де Ви взяли матеріали та як знайшли ексклюзивні відомості про деяких науковців? 

• Написання цієї книги вимагало багато роботи з літературою та періодикою. Працював у бібліотеках Опішного, Полтави, Києва, Львова, Харкова. З пошуком матеріалів допомагали знайомі музейники, журналісти, краєзнавці. Окремо хочу виділити нащадків деяких зі згаданих мною у книзі вчених, які легко йшли на контакт і всіляко підтримували. За це окрема їм вдячність.

• Чи відчували Ви переживання під час пошуку інформації для написання книги, адже люди, про яких у ній ідеться,  – реальні, а їхні долі склалися по-різному, іноді – не зовсім добре? 

• Надзвичайно важко мені було психологічно. Занадто переймався долею науковців, про яких писав, адже частина з них зазнали переслідувань і були знищені. Усе пропускав через себе, багато нервував.

• У чому унікальність монографії «Крик кажана. Гончарство у фольклорній спадщині українців»? Чим вона цікава читачеві? 

•  У цій книзі багатьох наукових діячів названо вже іменами, а не ініціалами, що стало традиційним за радянських часів. Це важливо, адже ніхто вже не пам’ятав їхніх справжніх імен. Також  з’ясовано й опубліковано, ким вони були та чим займалися. Крім того, мені вдалося з’ясувати, хто належав до помічників і респондентів видатних етнографів, які з часом самі ставали вченими й безкорисливо працювали на ниві фольклористики й етнографії. 

У книзі показано великий потенціал керамологічних знань українців. Для прикладу, респондентами відомого вченого Бориса Грінченка були грамотні селяни – Микола Білокінь і Антон Калита – і, водночас, професор Варшавського університету Феодосій Горб-Ромашкевич.

• Над чим маєте намір працювати далі?

• Почав працювати над новим дослідженням, присвяченим даху й покрівельній кераміці у звичаях, обрядах і віруваннях народів світу.

Костянтин Рахно провів значну дослідницьку роботу. Він уперше в незалежній Україні опублікував друковану працю, що містить найбільш повні фольклорні й етнографічні відомості про гончарство. Це видання має повне право стати національним бестселером 2020–2021 років.

Анотація: Монографію присвячено історії української фольклористики в керамологічному аспекті з найдавніших часів до початку ХХІ століття. Накопичення фактажної бази керамологічних студій почалося саме з фольклорних матеріалів – міфологічних легенд, казок, переказів, бувальщин, пісень, приказок і прислів’їв про гончарів і горшковозів, гончарні сировину й вироби, торгівлю ними та їхнє застосування, з описів календарних, родинних та оказійних обрядів, магічних практик, вірувань і повір’їв, де фігурували глиняні вироби чи були задіяні гончарі. Виявлено елементи гончарського фольклору в джерелах ХІ – кінця ХVІІІ століття, показано збирання гончарського фольклору в першій половині ХІХ століття, основні тенденції розвитку української керамологічної науки в другій половині ХІХ століття – на початку ХХ століття, піднесення української керамології в першій половині ХХ століття, діаспорні дослідження керамологічної проблематики, студіювання гончарської проблематики в другій половині ХХ століття, сучасні наукові дослідження гончарства як явища духовної культури. Наведено біографічні довідки про фольклористів, етнографів, керамологів, діячів культури, які фіксували й досліджували гончарський фольклор, охарактеризовано їхній внесок у формування фольклористичних джерел керамології, які мають значний пізнавальний потенціал.

Для керамологів, фольклористів, керамофольклористів, істориків, етнологів, етнолінгвістів, мистецтвознавців, культурологів і всіх, хто цікавиться міфологією, фольклором та традиційною культурою українців.

Довідка:  Костянтин Рахно – провідний науковий співробітник Науково-дослідного сектору етнографічної (антропологічної) керамології Науково-дослідного інституту керамології Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, старший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, член ГО «Конгрес українських керамологів», доктор історичних наук.

Для ознайомлення монографія доступна за посиланням: http://knigozbirnia.opishne-museum.gov.ua/rakhno-kostiantyn-kryk-kazhana-honcharstvo-u-folklornij-spadshchyni-ukraintsiv-monohrafiia-opishne-ukrainske-narodoznavstvo-2020-1472-s-ukrainski-keramolohichni-studii-vyp-22/

Світлана Пругло, інформ. сл. НМЗУГ