Василь Кричевський – творець ескізу двох гривень
Василь Кричевський – творець ескізу двох гривень
Над появою перших українських банкнот працювала ціла плеяда талановитих українських художників, серед яких гідне місце займає Василь Кричевський – творець ескізу двох гривень.
Банкноти цього номіналу були надруковані впродовж 1918 року в Берліні.
Дизайн банкноти доволі простий: на жовтуватому папері розміром 118 мм х 70 мм міститься геометричний орнамент, на аверсі – тризуб й дві літери ВК, які засвідчують авторство ескізу. Для захисту банкноти від фальшування були використані водяні знаки – чергування кілець і хрестоцвітих.
Василь Кричевський створив й інші проєкти паперових грошей та поштових марок Української Народної Республіки, але значна їх частина згоріла під час наступу на Київ військ Михайла Муравйова.
Коли взимку 1918 року більшовицькі загони, перейшовши Дніпро, почали обстрілювати центр міста, один з перших снарядів влучив у будинок Михайла Грушевського на вулиці Паньківській, де жив Василь Кричевський.
Художник встиг врятуватися та вибіг на вулицю, тримаючи на руках дочку-немовля. У тій пожежі ледь не загинула друга дружина Василя Кричевського Євгенія Щербаківська та його донька Галина, якій на той час ще не виповнилося й місяця. Власні роботи художника й величезна колекція предметів мистецтва, майно і житло згоріли вщент.
Художник піднепав духом, був морально знищений. З депресії Василя Кричевського витягнуло незвичне мистецьке замовлення від старого друга Михайла Грушевського, який на той час займав пост Голови Центральної Ради УНР. Терміново, усього лише за тиждень, художнику потрібно було розробити проєкти Малого й Великого гербів УНР, ескізи печаток та віньєток офіційних документів новоутвореної держави.
Василь Кричевський з ентузіазмом взявся за це замовлення. Ескізи гербів являли собою тризуб, оточений вінком з оливкового листя, на знак миролюбної політики УНР. Розробив художник й ескізи грошових одиниць республіки, але надрукувати встигли тільки банкноту дві гривні.
З архітектурних проєктів Василя Кричевського до наших днів зберігся будинок колишнього Полтавського губернського земства (зараз – Полтавський краєзнавчий музей). Був він і співтворцем проєкту музею на могилі Тараса Шевченка в Каневі, але на жаль, його задум у повній мірі так і не був реалізований.
Ще 1907 року Василь Кричевський почав виготовляти декорації та костюми для київського театру Миколи Садовського. А коли у 1920-х роках в Одесі створювався “Голлівуд на березі Чорного моря”, одним з перших серед українських митців став художником фільмів. Загалом він керував оформленням 12 українських фільмів.
Як і багато представників української інтелігенції, після Другої світової війни Василь Кричевський був змушений емігрувати. Він переїхав спочатку до Німеччини, а згодом на постійне місце проживання до Каракаса (Венесуела).
Після вимушеної еміграції митця більшість кінострічок, в оформленні яких він брав участь, знищила радянська цензура. Згадки про геніального харківського художника Василя Кричевського намагалися викреслити з історії.
В екзотичному Каракасі, окрім місцевих етюдів, художник писав українські і, зокрема, кримські пейзажі.
Над появою перших українських банкнот працювала ціла плеяда талановитих українських художників, серед яких гідне місце займає Василь Кричевський – творець ескізу двох гривень.
Банкноти цього номіналу були надруковані впродовж 1918 року в Берліні.
Дизайн банкноти доволі простий: на жовтуватому папері розміром 118 мм х 70 мм міститься геометричний орнамент, на аверсі – тризуб й дві літери ВК, які засвідчують авторство ескізу. Для захисту банкноти від фальшування були використані водяні знаки – чергування кілець і хрестоцвітих.
Василь Кричевський створив й інші проєкти паперових грошей та поштових марок Української Народної Республіки, але значна їх частина згоріла під час наступу на Київ військ Михайла Муравйова.
Коли взимку 1918 року більшовицькі загони, перейшовши Дніпро, почали обстрілювати центр міста, один з перших снарядів влучив у будинок Михайла Грушевського на вулиці Паньківській, де жив Василь Кричевський.
Художник встиг врятуватися та вибіг на вулицю, тримаючи на руках дочку-немовля. У тій пожежі ледь не загинула друга дружина Василя Кричевського Євгенія Щербаківська та його донька Галина, якій на той час ще не виповнилося й місяця. Власні роботи художника й величезна колекція предметів мистецтва, майно і житло згоріли вщент.
Художник піднепав духом, був морально знищений. З депресії Василя Кричевського витягнуло незвичне мистецьке замовлення від старого друга Михайла Грушевського, який на той час займав пост Голови Центральної Ради УНР. Терміново, усього лише за тиждень, художнику потрібно було розробити проєкти Малого й Великого гербів УНР, ескізи печаток та віньєток офіційних документів новоутвореної держави.
Василь Кричевський з ентузіазмом взявся за це замовлення. Ескізи гербів являли собою тризуб, оточений вінком з оливкового листя, на знак миролюбної політики УНР. Розробив художник й ескізи грошових одиниць республіки, але надрукувати встигли тільки банкноту дві гривні.
З архітектурних проєктів Василя Кричевського до наших днів зберігся будинок колишнього Полтавського губернського земства (зараз – Полтавський краєзнавчий музей). Був він і співтворцем проєкту музею на могилі Тараса Шевченка в Каневі, але на жаль, його задум у повній мірі так і не був реалізований.
Ще 1907 року Василь Кричевський почав виготовляти декорації та костюми для київського театру Миколи Садовського. А коли у 1920-х роках в Одесі створювався “Голлівуд на березі Чорного моря”, одним з перших серед українських митців став художником фільмів. Загалом він керував оформленням 12 українських фільмів.
Як і багато представників української інтелігенції, після Другої світової війни Василь Кричевський був змушений емігрувати. Він переїхав спочатку до Німеччини, а згодом на постійне місце проживання до Каракаса (Венесуела).
Після вимушеної еміграції митця більшість кінострічок, в оформленні яких він брав участь, знищила радянська цензура. Згадки про геніального харківського художника Василя Кричевського намагалися викреслити з історії.
В екзотичному Каракасі, окрім місцевих етюдів, художник писав українські і, зокрема, кримські пейзажі.