ЯК КЕРІВНИЦТВО ОПІШНЯНСЬКОЇ ОТГ СВОЄРІДНО РОЗВИВАЄ ТУРИЗМ
ЯК КЕРІВНИЦТВО ОПІШНЯНСЬКОЇ ОТГ СВОЄРІДНО РОЗВИВАЄ ТУРИЗМ
Бо величі справжній не треба спиратись на плечі нікчем.
«Опішня – туристичний край! Ми активно розвиватимемо туризм у нашій ОТГ! Ми прославлятимемо гончарство Опішні! Нам є чим пишатися!..» – такими висловами за кожної нагоди «розкидається» голова Опішнянської ОТГ Микола Різник.
На жаль, ці гучні, обнадійливі слова − лише «показуха», піар і гра. Насправді ж, позиція керівництва Опішнянської ОТГ щодо розвитку туризму в громаді є лукавою. Ось чому…
Важливим, історичним моментом для Опішні стало перейменування в процесі декомунізації 19.02.2016 року вулиці Заливчого на вулицю Явдохи та Гаврила Пошивайлів.
Чому ж саме Явдохи та Гаврила Пошивайлів? Ці люди є знаними митцями. Вони – представники однієї з найдавніших в Україні гончарських династій і зробили вагомий внесок у трансформування Опішні в туристичний куточок України. Вони стали засновниками першого в державі приватного музею кераміки та ініціювали створення в селищі Національного музею-заповідника українського гончарства, який нині займає особливе місце серед найбільш відвідуваних, авторитетних, креативних, унікальних і кращих музеїв Центральної та Східної Європи. Вони мешкали саме на цій вулиці, а в їхньому будинку 1999 року було створено Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошивайлів.
Таким чином, перейменування вулиці Заливчого на вулицю Явдохи та Гаврила Пошивайлів – це унікальна нагода заявити про Опішню як про туристично-музейне містечко й прояв шани односельців до талановитих мистців, справжніх патріотів батьківської землі.
Проте окремі «активісти» заходилися оскаржувати в судах перейменування вулиці Андрія Заливчого на вулицю Явдохи та Гаврила Пошивайлів, а також провулку Заливчого на вулицю Керамологічну. Промоутером у відстоюванні імені апологета радянської влади й борця з українськими урядами 1917−1918 років став колишній селищний голова, а нині директор сільськогосподарського ТОВ «Околиця» Олег Кужим. Він, де тільки можна, агітував за збереження імені революціонера Заливчого на карті Опішні (на той час його позбулися вулиці в Чернігові, Полтаві та Києві) і підбурював мешканців вулиць добиватися повернення декомунізованої назви. Його заява та скарги до місцевого, апеляційного та Верховного Суду України не дали сподіваних результатів, оскільки всі судові інстанції підтвердили правомірність перейменування селищних топонімів.
На цьому він не заспокоївся. Свою передвиборчу програму на виборах до місцевої ради 2018 року побудував на двох основних тезах: добитися для вулиць повернення імені Заливчого та забрати в Національного музею-заповідника українського гончарства будівлю Центру розвитку духовної культури з виставковими залами в місцеву комунальну власність. Ставши депутатом став ревно втілювати ці обіцянки. Підмінивши собою селищну раду зі ще одним компаньйоном, й усупереч чинному законодавству присвоївши собі право організовувати громадське обговорення, створивши так званий «оргкомітет» і дезінформуючи мешканців вулиць, організував звернення до селищної ради про перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на вулицю Свято-Михайлівську. 13 березня 2019 року Опішнянська селищна рада, в порушення багатьох норм чинного законодавства, прийняла відповідне рішення.
Незаконність цього рішення було доведено в суді. Зокрема, Другий апеляційний адміністративний суд у Харкові 15 жовтня 2020 року постановив «визнати протиправним та скасувати рішення п′ятої сесії сьомого скликання Опішнянської селищної ради від 13.03.2019 «Про перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на вулицю Свято-Михайлівську в смт Опішня».
Але депутат Опішнянської селищної Ради Олег Кужим знову без перестанку «вкручує» у свідомість опішнян, що перейменування вулиці на честь опішнянських достойників не є гідним селища. Після чергового програшу в судах він знову розпочав «колотнечу» з приводу перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на Свято-Михайлівську.
За розпорядженням селищного голови Миколи Різника від 21 січня 2021 року було створено комісію з питань присвоєння юридичним особам та об’єктам селищного підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій Опішнянської селищної ради. Членам цієї комісії поставлено завдання зробити все можливе, аби все ж таки прибрати в селищі назву вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів.
На інтернет-сторінках Опішнської ОТГ – Facebook, Telegram та Instagram – розміщено таблицю голосування (громадське обговорення) щодо назв вулиць Явдохи та Гаврила Пошивайлів і Свято-Михайлівської.
Цим керівництво ОТГ провокує в селищі ворожнечу й перешкоджає повноцінному туристичному розвитку Гончарної столиці України. Адже саме Явдоха і Гаврило Пошивайли перші почали розвивати в селищі туризм і приймати у своєму домашньому музеї мандрівників з України та інших країн. Тобто саме вони стояли біля витоків розвитку селища як туристичного осередку. Чи не тому нинішнє керівництво селищної ради будь-що прагне прибрати їхнє ім′я з карти Опішні, бо всюди заявляє, немовби до нього туризм у селищі не розвивався й почав зароджуватися тільки з їхнім приходом до місцевої влади наприкінці 2018 року. Таке «більшовицьке» переписування регіональної історії не додає авторитету новоутвореній ОТГ, виявляє зневажливе ставлення до попередників, які багато десятиліть тому подвижницьки закладали підвалини нинішнього розвитку селища як визначного історико-культурного центру України. Проте нинішнім здобувачам Геростратової слави не затінити світле ім′я достойників, які зробили для свого селища стократ більше, аніж наговорили й наобіцяли його нинішні тимчасові провідники.
Як не згадати тут слова нашого земляка Василя Симоненка:
Диктатори, королі, імператори,
Мліючи в димі хвальби,
Роззявляли пащі, мов кратери,
І гукали:
− Ми − символ доби.
− Хто не з нами, той против Бога.
− Хто не з нами, той проти всіх. −
І сипались лаври убогі
До куцих кривавих ніг.
Нікчемна, продажна челядь,
Банда кривляк для втіх,
Щоб мати що повечерять,
Годувала холуйством їх.
Ідоли обслинені, обціловані
Ішли величаві в своїй ході.
А поруч вставали некороновані
Корифеї і справжні вожді.
Вставали Коперники і Джорджоне,
Шевченко підводив могутнє чоло,
І біля вічного їхнього трону
Лакузи жодного не було.
Бо щире, високе небо
Не підмалюєш квачем,
Бо величі справжній не треба
Спиратись на плечі нікчем.
Прикро усвідомлювати, що гучні слова голови про туристичний розвиток і славу Опішні залишаються порожніми звуками. Адже, як відомо, ВЕЛИКЕ починається з малого…
Автор : Геннадій Сікалов
Джерело: Останній Бастіон
Бо величі справжній не треба спиратись на плечі нікчем.
«Опішня – туристичний край! Ми активно розвиватимемо туризм у нашій ОТГ! Ми прославлятимемо гончарство Опішні! Нам є чим пишатися!..» – такими висловами за кожної нагоди «розкидається» голова Опішнянської ОТГ Микола Різник.
На жаль, ці гучні, обнадійливі слова − лише «показуха», піар і гра. Насправді ж, позиція керівництва Опішнянської ОТГ щодо розвитку туризму в громаді є лукавою. Ось чому…
Важливим, історичним моментом для Опішні стало перейменування в процесі декомунізації 19.02.2016 року вулиці Заливчого на вулицю Явдохи та Гаврила Пошивайлів.
Чому ж саме Явдохи та Гаврила Пошивайлів? Ці люди є знаними митцями. Вони – представники однієї з найдавніших в Україні гончарських династій і зробили вагомий внесок у трансформування Опішні в туристичний куточок України. Вони стали засновниками першого в державі приватного музею кераміки та ініціювали створення в селищі Національного музею-заповідника українського гончарства, який нині займає особливе місце серед найбільш відвідуваних, авторитетних, креативних, унікальних і кращих музеїв Центральної та Східної Європи. Вони мешкали саме на цій вулиці, а в їхньому будинку 1999 року було створено Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошивайлів.
Таким чином, перейменування вулиці Заливчого на вулицю Явдохи та Гаврила Пошивайлів – це унікальна нагода заявити про Опішню як про туристично-музейне містечко й прояв шани односельців до талановитих мистців, справжніх патріотів батьківської землі.
Проте окремі «активісти» заходилися оскаржувати в судах перейменування вулиці Андрія Заливчого на вулицю Явдохи та Гаврила Пошивайлів, а також провулку Заливчого на вулицю Керамологічну. Промоутером у відстоюванні імені апологета радянської влади й борця з українськими урядами 1917−1918 років став колишній селищний голова, а нині директор сільськогосподарського ТОВ «Околиця» Олег Кужим. Він, де тільки можна, агітував за збереження імені революціонера Заливчого на карті Опішні (на той час його позбулися вулиці в Чернігові, Полтаві та Києві) і підбурював мешканців вулиць добиватися повернення декомунізованої назви. Його заява та скарги до місцевого, апеляційного та Верховного Суду України не дали сподіваних результатів, оскільки всі судові інстанції підтвердили правомірність перейменування селищних топонімів.
На цьому він не заспокоївся. Свою передвиборчу програму на виборах до місцевої ради 2018 року побудував на двох основних тезах: добитися для вулиць повернення імені Заливчого та забрати в Національного музею-заповідника українського гончарства будівлю Центру розвитку духовної культури з виставковими залами в місцеву комунальну власність. Ставши депутатом став ревно втілювати ці обіцянки. Підмінивши собою селищну раду зі ще одним компаньйоном, й усупереч чинному законодавству присвоївши собі право організовувати громадське обговорення, створивши так званий «оргкомітет» і дезінформуючи мешканців вулиць, організував звернення до селищної ради про перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на вулицю Свято-Михайлівську. 13 березня 2019 року Опішнянська селищна рада, в порушення багатьох норм чинного законодавства, прийняла відповідне рішення.
Незаконність цього рішення було доведено в суді. Зокрема, Другий апеляційний адміністративний суд у Харкові 15 жовтня 2020 року постановив «визнати протиправним та скасувати рішення п′ятої сесії сьомого скликання Опішнянської селищної ради від 13.03.2019 «Про перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на вулицю Свято-Михайлівську в смт Опішня».
Але депутат Опішнянської селищної Ради Олег Кужим знову без перестанку «вкручує» у свідомість опішнян, що перейменування вулиці на честь опішнянських достойників не є гідним селища. Після чергового програшу в судах він знову розпочав «колотнечу» з приводу перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на Свято-Михайлівську.
За розпорядженням селищного голови Миколи Різника від 21 січня 2021 року було створено комісію з питань присвоєння юридичним особам та об’єктам селищного підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій Опішнянської селищної ради. Членам цієї комісії поставлено завдання зробити все можливе, аби все ж таки прибрати в селищі назву вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів.
На інтернет-сторінках Опішнської ОТГ – Facebook, Telegram та Instagram – розміщено таблицю голосування (громадське обговорення) щодо назв вулиць Явдохи та Гаврила Пошивайлів і Свято-Михайлівської.
Цим керівництво ОТГ провокує в селищі ворожнечу й перешкоджає повноцінному туристичному розвитку Гончарної столиці України. Адже саме Явдоха і Гаврило Пошивайли перші почали розвивати в селищі туризм і приймати у своєму домашньому музеї мандрівників з України та інших країн. Тобто саме вони стояли біля витоків розвитку селища як туристичного осередку. Чи не тому нинішнє керівництво селищної ради будь-що прагне прибрати їхнє ім′я з карти Опішні, бо всюди заявляє, немовби до нього туризм у селищі не розвивався й почав зароджуватися тільки з їхнім приходом до місцевої влади наприкінці 2018 року. Таке «більшовицьке» переписування регіональної історії не додає авторитету новоутвореній ОТГ, виявляє зневажливе ставлення до попередників, які багато десятиліть тому подвижницьки закладали підвалини нинішнього розвитку селища як визначного історико-культурного центру України. Проте нинішнім здобувачам Геростратової слави не затінити світле ім′я достойників, які зробили для свого селища стократ більше, аніж наговорили й наобіцяли його нинішні тимчасові провідники.
Як не згадати тут слова нашого земляка Василя Симоненка:
Диктатори, королі, імператори,
Мліючи в димі хвальби,
Роззявляли пащі, мов кратери,
І гукали:
− Ми − символ доби.
− Хто не з нами, той против Бога.
− Хто не з нами, той проти всіх. −
І сипались лаври убогі
До куцих кривавих ніг.
Нікчемна, продажна челядь,
Банда кривляк для втіх,
Щоб мати що повечерять,
Годувала холуйством їх.
Ідоли обслинені, обціловані
Ішли величаві в своїй ході.
А поруч вставали некороновані
Корифеї і справжні вожді.
Вставали Коперники і Джорджоне,
Шевченко підводив могутнє чоло,
І біля вічного їхнього трону
Лакузи жодного не було.
Бо щире, високе небо
Не підмалюєш квачем,
Бо величі справжній не треба
Спиратись на плечі нікчем.
Прикро усвідомлювати, що гучні слова голови про туристичний розвиток і славу Опішні залишаються порожніми звуками. Адже, як відомо, ВЕЛИКЕ починається з малого…
Автор : Геннадій Сікалов
Джерело: Останній Бастіон