Її світлий образ живе в пам’яті людській (до 111 річниці від дня народження Явдохи Пошивайло)
Її світлий образ живе в пам’яті людській (до 111 річниці від дня народження Явдохи Пошивайло)
Щороку навесні ми традиційно вшановуємо пам’ять провідної української народної малювальниці ХХ століття й засновниці першого в Україні приватного музею гончарства Явдохи Данилівни Пошивайло.
Явдоха Пошивайло народилася 6 березня 1910 року в Опішному, у селянській родині Данила та Ганни Бородавок. Свій день народження майстриня відзначала 14 березня, адже в цей день православні християни вшановують пам’ять преподобної мучениці Євдокії (у народі – Явдохи). Рано зосталася сиротою, але це не завадило їй залишатися доброю й творчою особистістю.
За життя в оселі малювальниці завжди було гостей. Приходили діти, онуки, сусіди, колеги по роботі та учні. Її весела вдача, любов до життя, уміння організовувати навколо себе однодумців, теплота й щирість серця, мов магніт притягували до себе всіх, хто її знав і шанував.
Відійшовши в засвіти, Явдоха Пошивайло залишила по собі добру пам’ять. Про неї згадують як про неперевершену мисткиню гончарної мальовки й людину з великим серцем. Спогади сучасників про народну малювальницю:
«…Моїм учителем і наставником була Явдоха Пошивайло. Серед усіх вона малювала найкраще, дуже харашо, то їй саме більше давали учениць. Була я, Таня Хмелик, Люда Гурин, Шура, Майя з Млинів, та всіх уже не помню. Ми називали її баба Дуня, була не строга. Раз покаже, другий раз покаже, а воно не получається, вона тоді каже, а ти отак, отак, не бійся, то і квітка вийде мов жива. У неї рисунки були чіткі, сама придумувала узор, а вже квіти та виногради, а особенно конвалії, ну правда живі. Любила вона крепко свою роботу, віддавалась їй. Та що казать, була першокласним майстром розпису…» (Марія Кизименко, Опішне).
«…Незважаючи на свою зайнятість, попри всю роботу, бабуся багато часу приділяла нам, онукам. За дитячі свої фото я дякую саме їй. Фотоапарат тоді був рідкісним, вона водила нас у фотоательє фотографуватися, це була ціла подія, і всі ці фото вона зберігала. З бабусею пов’язано багато яскравих спогадів дитинства. Як візитівка, завжди смачні страви до столу, які бабуся знаючи про скорі відвідини онуків, дбайливо готувала, для нас. Такі як вергуни, притрушені цукровою пудрою, слойки з сливовим варенням, пісочне печиво, наполеони з заварним кремом і гнічені сливи, і, звичайно, слящоне у великій макітрі. Але найбільше мені запам’яталося морозиво з козячого молока. Це була дивовижна смакота і розкіш. І тільки дивуюся, як можна було в сільських умовах без наявності міксера і морозильної камери створити такий жовтий, ванільно-ароматний делікатес, який бабуся тримала у бідончику, він був обкладений льодом, і тримала бабуся це все у погребі, чітко виважаючи час, коли онуки будуть на гостину…» (Наталя Пошивайло-Таулер, Мельбурн, Австралія).
«…В моїх спогадах живе свято «печеної картоплі». Зазвичай, в кінці серпня, перед початком нового навчального року, баба Дуня влаштовувала прощання з канікулами. Вона кликала моїх і всіх сусідських дітей до свого двору. Неподалік величезної груші, розкладали костер і пекли картоплю, вона була чорна у попелі, а як обчистиш шкурку – дуже смачна. До імпровізованого столу на траві, нарізали сала, клали помідори, огірки…» (Людмила Гребіняк, Опішне).
Минуло століття, а світлий образ Явдохи Пошивайло в пам’яті людській живе й досі.
Підписи до фото:
- Малювальниця Явдоха Пошивайло оздоблює глиняний посуд у Музеї народної архітектури та побуту УРСР. Пирогів, Київ. Серпень 1983. Фото Сергія Марченка. Національний музей-заповідник українського гончарства вОпішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
- Явдоха Пошивайло під час короткого перепочинку між малюванням гончарних виробів у Музеї народної архітектури та побуту УРСР. Пирогів, Київ. Серпень 1985. Фото Олеся Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
- Наталя, Явдоха, Гаврило, Микола та Юрко Пошивайли. Опішне, Полтавщина. 1974. Фото Олександра Зеленецького. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
4-7.Явдоха Пошивайло. Мальовка на папері.Опішне, Полтавщина. 1993-1994. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства
Щороку навесні ми традиційно вшановуємо пам’ять провідної української народної малювальниці ХХ століття й засновниці першого в Україні приватного музею гончарства Явдохи Данилівни Пошивайло.
Явдоха Пошивайло народилася 6 березня 1910 року в Опішному, у селянській родині Данила та Ганни Бородавок. Свій день народження майстриня відзначала 14 березня, адже в цей день православні християни вшановують пам’ять преподобної мучениці Євдокії (у народі – Явдохи). Рано зосталася сиротою, але це не завадило їй залишатися доброю й творчою особистістю.
За життя в оселі малювальниці завжди було гостей. Приходили діти, онуки, сусіди, колеги по роботі та учні. Її весела вдача, любов до життя, уміння організовувати навколо себе однодумців, теплота й щирість серця, мов магніт притягували до себе всіх, хто її знав і шанував.
Відійшовши в засвіти, Явдоха Пошивайло залишила по собі добру пам’ять. Про неї згадують як про неперевершену мисткиню гончарної мальовки й людину з великим серцем. Спогади сучасників про народну малювальницю:
«…Моїм учителем і наставником була Явдоха Пошивайло. Серед усіх вона малювала найкраще, дуже харашо, то їй саме більше давали учениць. Була я, Таня Хмелик, Люда Гурин, Шура, Майя з Млинів, та всіх уже не помню. Ми називали її баба Дуня, була не строга. Раз покаже, другий раз покаже, а воно не получається, вона тоді каже, а ти отак, отак, не бійся, то і квітка вийде мов жива. У неї рисунки були чіткі, сама придумувала узор, а вже квіти та виногради, а особенно конвалії, ну правда живі. Любила вона крепко свою роботу, віддавалась їй. Та що казать, була першокласним майстром розпису…» (Марія Кизименко, Опішне).
«…Незважаючи на свою зайнятість, попри всю роботу, бабуся багато часу приділяла нам, онукам. За дитячі свої фото я дякую саме їй. Фотоапарат тоді був рідкісним, вона водила нас у фотоательє фотографуватися, це була ціла подія, і всі ці фото вона зберігала. З бабусею пов’язано багато яскравих спогадів дитинства. Як візитівка, завжди смачні страви до столу, які бабуся знаючи про скорі відвідини онуків, дбайливо готувала, для нас. Такі як вергуни, притрушені цукровою пудрою, слойки з сливовим варенням, пісочне печиво, наполеони з заварним кремом і гнічені сливи, і, звичайно, слящоне у великій макітрі. Але найбільше мені запам’яталося морозиво з козячого молока. Це була дивовижна смакота і розкіш. І тільки дивуюся, як можна було в сільських умовах без наявності міксера і морозильної камери створити такий жовтий, ванільно-ароматний делікатес, який бабуся тримала у бідончику, він був обкладений льодом, і тримала бабуся це все у погребі, чітко виважаючи час, коли онуки будуть на гостину…» (Наталя Пошивайло-Таулер, Мельбурн, Австралія).
«…В моїх спогадах живе свято «печеної картоплі». Зазвичай, в кінці серпня, перед початком нового навчального року, баба Дуня влаштовувала прощання з канікулами. Вона кликала моїх і всіх сусідських дітей до свого двору. Неподалік величезної груші, розкладали костер і пекли картоплю, вона була чорна у попелі, а як обчистиш шкурку – дуже смачна. До імпровізованого столу на траві, нарізали сала, клали помідори, огірки…» (Людмила Гребіняк, Опішне).
Минуло століття, а світлий образ Явдохи Пошивайло в пам’яті людській живе й досі.
Підписи до фото:
- Малювальниця Явдоха Пошивайло оздоблює глиняний посуд у Музеї народної архітектури та побуту УРСР. Пирогів, Київ. Серпень 1983. Фото Сергія Марченка. Національний музей-заповідник українського гончарства вОпішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
- Явдоха Пошивайло під час короткого перепочинку між малюванням гончарних виробів у Музеї народної архітектури та побуту УРСР. Пирогів, Київ. Серпень 1985. Фото Олеся Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
- Наталя, Явдоха, Гаврило, Микола та Юрко Пошивайли. Опішне, Полтавщина. 1974. Фото Олександра Зеленецького. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
4-7.Явдоха Пошивайло. Мальовка на папері.Опішне, Полтавщина. 1993-1994. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства