За 10 днів мав би бути ювілей…
За 10 днів мав би бути ювілей…
Знову Доля розпорядилася не так, як ми того бажали… Сумна звістка прилетіла з Харківщини – на 85 році життя завершив свій земний шлях наш земляк, прекрасний мистець, маестро фаянсу, заслужений художник України Борис Пянида.
Народився Борис Пянида наприкінці листопада 1935 року в селі Дячкове (неподалік Диканьки, що в Полтавщині). Мистецькі студії пройшов у Миргородському керамічному технікумі імені Миколи Гоголя. З 1950 року майже сорок років плідно й творчо працював у Будянському фаянсовому заводі. За власні мистецькі звершення та неабиякий внесок в українське декоративне мистецтво другої половини ХХ – початку ХХІ століть Борис Пянида займає почесне місце на Будянському фаянсовому Олімпі.
Великою пристрастю для художника були класичні твори українського народного мистецтва, зокрема гончарства. Його приваблював посуд, декоративні вжиткові предмети, іграшки тощо. Проникнення в суть творів українського народного гончарства, передусім рідної Полтавщини, їх трансформація й діалектичне поєднання із сучасним світобаченням і ритмом життя дали надзвичайно плідні наслідки.
Добре знаючи технологічні можливості фаянсу, природу цього матеріалу, він багато експериментував. Правильно взята творча орієнтація Бориса Пяниди та його колег із художньої лабораторії заводу заклала ту основу, на якій зростала їхня спільна творчість.
Твори мистця-кераміста експонувалися на багатьох виставках в Україні, на міжнародних художніх і промислових виставках-ярмарках, зокрема в Загребі, Токіо, Парижі, Лейпцигу, Познані, Ріо-де-Жанейро, Монреалі.
Не один десяток років Борис Пянида був добрим другом Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Ми добре пам’ятаємо його участь у Національних виставках-конкурсах художньої кераміки «Опішне–2000» та «Опішне–2001». Пишаємося й радіємо, що прекрасні керамічні твори Бориса Пяниди стали невід’ємною частиною колекції Музею гончарства! А Національний архів українського гончарства має за честь зберігати особисті ескізи художника-кераміста!
Щиро вдячні Долі, що нещодавно мали нагоду зустрітися з мистцем! Здавалося, що Борис Пянида зітканий з такого міцного людського матеріалу, який міг протистояти будь-яким життєвим негараздам, творчому сум’яттю, тяготі й хворобам. Від нього віяло житям, і змиритися з тим, що його не стало – дуже важко…
Колективи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України та Громадської організації «Конгрес українських керамологів» розділяють скорботу й біль рідних, друзів, колег, усіх, хто знав і працював із талановитим мистцем.
Знову Доля розпорядилася не так, як ми того бажали… Сумна звістка прилетіла з Харківщини – на 85 році життя завершив свій земний шлях наш земляк, прекрасний мистець, маестро фаянсу, заслужений художник України Борис Пянида.
Народився Борис Пянида наприкінці листопада 1935 року в селі Дячкове (неподалік Диканьки, що в Полтавщині). Мистецькі студії пройшов у Миргородському керамічному технікумі імені Миколи Гоголя. З 1950 року майже сорок років плідно й творчо працював у Будянському фаянсовому заводі. За власні мистецькі звершення та неабиякий внесок в українське декоративне мистецтво другої половини ХХ – початку ХХІ століть Борис Пянида займає почесне місце на Будянському фаянсовому Олімпі.
Великою пристрастю для художника були класичні твори українського народного мистецтва, зокрема гончарства. Його приваблював посуд, декоративні вжиткові предмети, іграшки тощо. Проникнення в суть творів українського народного гончарства, передусім рідної Полтавщини, їх трансформація й діалектичне поєднання із сучасним світобаченням і ритмом життя дали надзвичайно плідні наслідки.
Добре знаючи технологічні можливості фаянсу, природу цього матеріалу, він багато експериментував. Правильно взята творча орієнтація Бориса Пяниди та його колег із художньої лабораторії заводу заклала ту основу, на якій зростала їхня спільна творчість.
Твори мистця-кераміста експонувалися на багатьох виставках в Україні, на міжнародних художніх і промислових виставках-ярмарках, зокрема в Загребі, Токіо, Парижі, Лейпцигу, Познані, Ріо-де-Жанейро, Монреалі.
Не один десяток років Борис Пянида був добрим другом Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Ми добре пам’ятаємо його участь у Національних виставках-конкурсах художньої кераміки «Опішне–2000» та «Опішне–2001». Пишаємося й радіємо, що прекрасні керамічні твори Бориса Пяниди стали невід’ємною частиною колекції Музею гончарства! А Національний архів українського гончарства має за честь зберігати особисті ескізи художника-кераміста!
Щиро вдячні Долі, що нещодавно мали нагоду зустрітися з мистцем! Здавалося, що Борис Пянида зітканий з такого міцного людського матеріалу, який міг протистояти будь-яким життєвим негараздам, творчому сум’яттю, тяготі й хворобам. Від нього віяло житям, і змиритися з тим, що його не стало – дуже важко…
Колективи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України та Громадської організації «Конгрес українських керамологів» розділяють скорботу й біль рідних, друзів, колег, усіх, хто знав і працював із талановитим мистцем.